Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Наша пам'ять

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Нещодавно прочитала в газеті „Літературна Україна” статтю, яка нагадала мені одну подію.
 
Було це в Чернігові ще навесні. У тролейбусі поряд зі мною сиділа жінка середнього віку і вже не пам’ятаю з якого приводу почала лаяти Президента Ющенка ( у нас це одна з улюблених тем у громадських місцях), і вже вкотре почула я фразу: „Як уже він набрид зі своїм голодомором, скільки про це можна говорити!” Мене завжди вражають такі страшні „спічі”. Тому запитала її: ”Скажіть, а Ви згадуєте своїх померлих родичів, ходите на їх могили?” „Звичайно!” – навіть з обуренням відповіла жінка. „Тоді ж скажіть мені, хто ж згадає, хто ж пом’яне ті мільйони знищених людей? Хіба це неблаговидний вчинок – згадати безневинно загиблих людей, запалити свічку за помин їхніх душ?” Жінка мовчала.

І ось ця стаття стала ніби відповіддю на запитання, що тоді повисло в повітрі.

Знаючи, що газета „Порадник” – шанована газета, яку читають навіть за кордоном, звернулась до редакції газети з проханням передрукувати для читачів „Порадника” дуже цікавий, як на мій погляд, матеріал.

Т.Пустовойт, депутат районної ради

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове