Тримаю в руках нову книгу. Для мене вихід у світ нової книги це завжди свято. А ось цю книгу, яку я отримала цими днями у подарунок, ще і з автографом, та ще від такої поважної людини, як Б.Киричок – це подвійне свято.

Книга солідна, гарно оформлена, з твердою обкладинкою, містить нариси до історії Чернігово-Сіверщини. 194 сторінки – то досить багато, шкода що тільки 200 примірників. Таку книгу варто б мати в кожній бібліотеці, хоча б Західної України.

Звичайно, я зразу ж перегортую сторінки книжки і знаходжу багато відомих прізвищ великих людей різних часів і поколінь.

На 25 сторінці починається розділ ,,Не хлібом єдиним’’. З яким здивуванням і несподіванкою я зустрічаю в ньому імена відомих буковинців. І коротко, але змістовно про кожного з них написано. Читаючи, здається, що сам автор Борис Гнатович Киричок особисто знайомий з кожним із тих, про кого тут написав.

З вашого дозволу я назву імена буковинців, яких я так шаную і поважаю. Вдвічі приємніше, що моїх земляків знають, цінують і шанують і в Україні, і в світі.

Це художник, майстер народної творчості, Георгій Гарас і на цих же сторінках ім`я заслуженого діяча культури України Євдокії Антонюк-Гаврищюк, котра випустила у світ книгу «Вічні скарби Георгія Гараса». Не забули і про журналіста В. Михайловського, який написав передмову до цієї книги.

Згадуючи про великого гетьмана України Івана Мазепу, автор книги написав і про відому буковинку-вчительку і майстриню Любов Васкул, члена Національної Спілки декоративно-вжиткового мистецтва. Тепер вона вишиває портрет Мазепи у графічному плані. Згадано тут і легендарного співака Назарія Яремчука, чий портрет, до речі, теж вишивала невтомна Любов Васкул, про його дружину та доньку Марічку.
А на 35 сторінці не вперше і не востаннє написано про відомого краєзнавця, музеографа Мірчі Мінтенко. Тут же імена багатьох членів «РОДИНИ», бібліотекарів Наталії Бевцик та Сільвії Гончарук, художника Миколи Бендаса, майстра з кераміки і поета Іллі Васеловича, є ім`я і пані Ольги Козубської з Покуття. Тут згадані й книги Мірчі Дмитровича «Від щирого серця» (відповідальна за випуск – Е. Скіпор, а передмову написала Н.Бевцик). Слід додати, що саме вона дбала про те, що Мірчі Дмитровичу дали звання Почесного громадянина рідного села Великий Кучурів. А «Від щирого серця» то моя книга присвячена М.Мінтенко.

А що мене зворушило до сліз, це те що більше сторінки присвячено відомому поету, журналісту, фольклористу, діячеві та великому румунському патріоту Іллі Мотреску. За це особлива подяка і низький уклін Вам, Борисе Гнатовичу! Тут не стримаюсь, пробачте мене, і додам, що я написала чотири книги про Іллю Мотреску. Його трагічну долю порів-нюють з долею Володі Івасюка, відомого композитора, про якого теж не забув згадати автор книги. І про рідну сестру поета Марію Мотреску з Красни. Тут уважний до всього Борис Киричок написав про перекладача, як і віршів з ранньої поезії Іллі Мотреску зі збірки «Гімн Карпатам», так і моїх віршів із книги «Дивовижний світ поезії», поетесу публіциста Марію Гулей, теж члена нашої «РОДИНИ» (це невелика група творчих людей на Буковині). До речі, є і уривок вірша про Іллю Мотреску та Івана Миколайчука. Так змістовно, правдиво, коректно і чудово про мою творчість, про мої книги, мої вірші та мою творчу роботу ще ніхто не писав. Ще раз велике Вам спасибі, Великий Маестро.

Шкода тільки, що відомий композитор Кузьма Смаль, який раптово відійшов у вічність весною цього року, не побачить своє ім’я у цій чудовій книзі.

Згаданий тут і наш народний депутат Іван Попеску, мій односельчанин.

Якщо у цьому розділі майже одні буковинці, то у наступному «Іван Миколайчук і Батурин» мова йде про окрему людину, неповторного кіномитця, режисера та артиста Івана Миколайчука, який у Батурині створив фільм «Бур’ян». Звичайно, тут і назва інших фільмів великого Івана Миколайчука, і вірші, йому присвячені, і фотографії.

Іван Миколайчук, Назарій Яремчук, Володимир Івасюк, Ілля Мотреску – якими вони були чудовими, талано-витими, легендарними, молодими… І яка трагічна доля у кожного з них. А пам’ять жива…

Наприкінці книги є спеціальний розділ «Топонім. Що в імені твоїм», де дуже цікаві назви і пояснення, а у «Списку використаної літератури» є й імена наших буковинців.

Так що, Борис Киричок заслуговує на всю нашу шану, повагу, і вкотре велике спасибі йому за те, що, видавши книгу «Не хлібом єдиним», з’єднав Чернігів-щину з Буковиною.

Здоров’я Вам, успіхів, натхнення, щастя і нових таких же чудових книг.