Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Співають земляки

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Із солодкою приємністю згадую минуле, коли ще ходив до школи, і коли моє село на огляди у районі виставляло два чисельних хорових колективи. Це виступали дорослі, а на сцену виходили ще й школярі. Співав разом з учнями, а потім багато-багато років у хоровому колективі захищав сценічну честь села на районних оглядах художньої самодіяльності.


Настали нові часи. Запанували інші вподобання. Менше співаємо, більше сподіваючись на платівки, на магнітні стрічки, а тепер і на комп’ютерні диски. Хорові колективи стали „виходити з моди”. Та як почую з підмостків хорове виконання, приємний щем бентежить душу. На щастя, ще залишились прихильники української народної пісні, які збираються у гурт. Про фольклорний вокальний ансамбль «Полісянка» і хочу розповісти.


Народився колектив багато десятків літ тому, спочатку це був хор, але тепер гуртуються лише найпереконливіші поціновувачі народного мистецтва. Збираються у Курінському сільському будинку культури ось уже десять років. Впізнаю, з ким співав колись разом ще у школі. Заздрю, що вони своєму вподобанню не зрадили і мають можливість отримувати задоволення від спілкування з мистецтвом, а ще радують і нас, слухачів. Цікаво, що учасники ансамблю різні за віком і вподобаннями, мали різні професії, та об’єднала їх згадана мною пристрасть – любов до української народної пісні.


Ось і звучать поруч голоси колишніх тваринниць Лідії Федорівни Шевченко і її тезки Лідії Іванівни Щегельської, співає у гурті вчителька Катерина Петрівна Солодько і теж з тезкою, колишньою завідуючою амбулаторією, Катериною Петрівною Жолобко. У злагоджений спів ансамблю органічно вливаються голоси механізатора Миколи Петровича Гришка, колгоспного будівельника Михайла Михайловича Картуна, морського офіцера запасу Михайла Федоровича Тимошенка.


Жодне сільське свято не обходиться без виступу цього самобутнього колективу. Хай це буде Свято села чи Івана Купала, вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС чи людей похилого віку – чуємо їх голоси. Із задоволенням приходять на репетиції і на концерти колишня працівниця м’ясокомбінату Ольга Іванівна Михайленко, продавець, а пізніше доярка, Надія Григорівна Ткаченко, працівниця дитячого садка Надія Іванівна Охотник, кухарка шкільного майданчика Галина Пантелеймонівна Рудько, колгоспна заправщиця Оксана Василівна Поправко. До речі, вона, виховала п’ятьох дітей.


Всі вже давненько на заслуженому відпочинку. Але пісня, яка здружила їх ще у юні роки, знову і знову збирає до гурту.


Доєднується до них і Тетяна Миколаївна Ярич – вона працює кухарем Бахмацької сільської школи №2, яку тепер прийнято називати навчально-виховним комплексом.


Організовує і співає разом з ними директор Будинку культури, ветеран самодіяльної сцени Олександр Федорович Ільченко.


Розповісти про своїх земляків наштовхнуло враження від їх виступу на нещодавньому фестивалі у Пісках. Пролунали тоді у їх виконанні пісні „Як поїхав мій миленький на базар», «Ой у полі жито»...


Колектив збирає напівзабуті пісні і своїм виконанням повертає їх до нового життя. Помітив, як зволожніли очі багатьох жінок від виконаних куплетів, які теж пролунали на співочому полі у Пісках.


В мене батько, як цвіт,
Затулив мені світ.
Мати - мачуха була,
Рано заміж віддала...


А ще пам’ятаю, що живемо у рік 70-річчя Перемоги. Із висоти прожитих літ по-іншому, більш глибоко, усвідомлюю, що саме вони - герої тієї війни, вигнали ворога і залишили нам наші пісні.


Василь Слабій,
голова сільської ветеранської організації


P.S. З приємністю дізнався, що згаданий мною колектив підтримав наш щедрий меценат, благодійник, директор ПСП “Авангард» Василь Миколайович Булах. Оцінивши вдалий виступ у Пісках, керівник преміював кожного учасника продуктовим набором. До речі, Василь Миколайович заохочує роботу всіх сільських закладів: чи це медицина, чи освіта, чи культура. От і тепер розпорядився видати учасникам ансамблю по 10 кілограмів цукру і борошна.

Коментарі   

0 #1 Микола 27.06.2015, 10:38
Олег дякую за можливість читати газету в електронному форматі,бо відстань у понад 1000км не дає можливість купувати газету,являюсь постійним читачем усіх випусків газет,дуже приємно читати про своїх земляків,їх досягнення та прагнення жити в дуже складні часи сьогодення.
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове