Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Є серед нас кулібіни...

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

На календарі ще літо, а дбайливий господар вже готується до опалювального сезону. Одні сподіваються на газ, інші шукають йому заміну, адже газ хоч і зручне паливо, але занадто дороге. Ця проблема турбує і депутата обласної ради Григорія Володимировича Данька, тому він з інтересом дізнався про спроби місцевого Кулібіна удосконалити і здешевити процес опалювання житла. Григорій Володимирович запросив скласти компанію на зустрічі з винахідником і порадив розповісти про нього на сторінках «Порадника».


Василь Андрійович Іванько вже давненько на заслуженому відпочинку. На його звичайну пенсію, як то кажуть, не розгонишся. Ось і шукає наш земляк, на чому зекономити. Значна частина витрат припадає на опалення будинку. Здається, нічого нового він не впровадив, та справедливо сказано, що нове – це добре забуте старе. Він задумав і зробив креслення удосконаленого котла для водяного опалення, а вже фахівці-зварювальники втілили ідею у життя. Головна її відмінність - застосування замість колісників трубок, якими циркулює вода. Це, так би мовити, вбиває двох зайців. Модернізовані колісники не перегріваються і не згорають, а ще помітно підвищується коефіцієнт корисної дії котла, який працює на дровах.


Найпростіший варіант забезпечити себе цим паливом – звернутись до підприємців. Замовлене доставлять в той же день, можеш отримати порубаними і соснові, а хочеш – березові, чи навіть дубові дрова. Тут лише одна проблема - наявність твоїх грошей. Можна зекономити ще на замовленні не пиляних стовбурів, та рубати пеньки самому вже і важкувато, і затратно в часі, та правду кажучи, ще й нудно. Ось і застосував для розколювання стовбурців спеціальний пристрій. Суть якого в тому, що в поліно вкручується шурупоподібний конус. Для цієї справи пристосував електродвигун від побутової техніки. Він хоча і не потужний, але справляється із колодками, завдячуючи редукторові. Той конус здатний розчленити на фрагменти навіть вузлуватий корч. Господареві залишається лише подрібнити на потрібні фрагменти сокирою.


Тут знову затримаємося, Цей інструмент, що прийшов до нас із глибини тисячоліть і, здавалось би, вже ніяк не удосконалити,


Та Іванько все ж переробив по-своєму. Завдячуючи цьому, топорище ніколи не ушкоджується при рубанні колод, а металева його частина - лезо, не злітає з держака вже ось кілька років.


Продумав винахідник, як зручно використовувати для опалення відходи – тирсу, стружку, щепки. Для цього він наповнює ними спеціальні контейнери. Насправді це паперові пакети, картонні коробки з-під взуття, з-під фасованого молока, з-під печива і т.д. Заготовляє заздалегідь, взимку встигай заповнювати ними топку.


Враховуючи реалії сьогодення, ідеї Василя Андрійовича набувають особливої цінності, адже газ стає «розмінною монетою» політиків. Дивись, перекриють кран і лови тоді дрижаків. Родині Іваньків це не загрожує.


До речі, був знайомий з його батьком Андрієм Іллічем. Іванько-старший - фронтовик, про його бойові дороги писав у районній газеті. На жаль, уже немає з нами бійця-визволителя. До кожної справи підходив він ґрунтовно – чи закладав сад, чи зводив будинок, чи планував садибу. Тому не дуже здивувався, що онук Василя Андрійовича теж пішов у їх рід. Євген – студент. Загорівся дідовими ідеями про альтернативні джерела енергії. Це захопило парубка так серйозно, що він виклав свої думки на сторінках журналу, який випускають на факультеті.


Отакі вони Іваньки – нащадки колишнього фронтовика Андрія Ілліча, хто приніс нам мир, справжню вартість якого усвідомлюємо лише тепер.


Василь Андрійович вже говорить, що мріє, щоб Україна зажила по-європейськи. А там вміють економити, у нас же дрова часто валяються під ногами. Своїми винаходами він намагається наблизити майбутнє, аби молоде покоління жило заможніше.


Борис Бобришев
На знімку: В.А. Іванько у спілкуванні з Г.В.Даньком.

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове