Сенс життя

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі

Опубліковано: П'ятниця, 05 листопада 2021, 10:06

Хочу поділитися з читачами газети «Порадник» власними роздумами про майстриню своєї справи, творчу особистість, талановиту людину-трудівницю Басараб Валентину Миколаївну.

Я часто зустрічала елегантно одягнену сімейну пару біля свого будинку. Не поспішали, тихо розмовляли, але саме головне, що було миле моїй душі – їхні очі, які світилися щастям.

Знала: вони виховують двох синів, але особисто з нею не була знайома. І ось трапилася така нагода… Були вибори, і Валентина Миколаївна була членом виборчої комісії. Активність виборців була велика, усі працювали, ніхто не міг і на хвилинку відірватись, щоб приготувати горнятко чаю чи кави…

Перед обідом до виборчої дільниці прийшов її чоловік Сергій Іванович з великим пакетом пряників і двохлітровим термосом чаю. Для неї це було великою несподіванкою, а для нас, присутніх, удвічі, за його турботу.

Після офіційного знайомства з нею, коли зустрічалися, запрошувала мене на каву і, от тоді, я ближче пізнала цю родину, в якій панували повага, піклування, розуміння, кохання…

Проходили літа… І одного разу чорне крило непроханого птаха зачепило її серце. У чоловіка інсульт… Вона, як могла, 10 років виривала його із лещат смерті. Було все : і надія, і розпач, але смерть була сильніша за її кохання. І в один із літніх днів його не стало… Передати словами її стан не можливо, але поряд були діти, близькі люди – підтримували, як могли. І щоб якось розвіяти тугу і горе, влаштувалася працювати в м. Київ.

Ми, подруги, завжди чекали Валентину з великим нетерпінням. Коли приїздила, для нас було свято душі і «живота». Вона така майстриня, із нічого швидко приготує на стіл таке, що ми були шоковані її умінням і оригінальністю. Вийшовши на пенсію за «вислугою років», зайнялася підприємництвом, відкрила магазин «Ветеран», де продавала товари першої необхідності, продовольчі товари, за найнижчими цінами для ветеранів та малозабезпечених верств населення.

А які вона пече тістечка, пиріжки, біляші…

Ніколи не сиділа без діла, завжди старалась реалізовувати себе на повну силу, а коли зацікавилася вишивкою (уже в поважному віці) її таланту не було меж. Кожна її картина – це шедевр, будь-то вишивка бісером, хрестиком, стрічками. Навіть умудрилась зробити неповторну картину із соснових шишок. Кожен свій витвір пропускає через душу та серце і довго пестить ідею своєї роботи. ЇЇ ентузіазму немає кінця.

Нещодавно у Бахмацькому музеї імені її батька, Миколи Гнатовича Яременка, були виставлені рукотворні роботи під назвою «Душею створена краса». Відвідувачі з захопленням милувалися неповторною творчістю рукодільниці.

У 65 років вирішила повернутися до своєї колишньої професії і, повторно закінчивши курси спеціалізації, відновила свою кваліфікаційну категорію лікаря-лаборанта. Протягом останніх семи років, працювала в клінічній лабораторії вузлової поліклініки ст.Бахмач.

Завжди цікава, професійно грамотна і відповідальна. Колектив, я якому працювала Валентина Миколаївна, згадує її з великою теплотою.

Біля свого будинку розбила гарний квітник, замовила лавочки, плетені корзини, із пластикових пляшок вирізала різних тваринок, пташок, з каміння виклала квіти, сірого котика, яких розмалювала кольоровими фарбами. І все це на радість дітлахам, які приходять гратися на «Галявину казок».

За щоб вона не бралася, усе у неї виходить. А які вірші вона подарувала своїм рідним та близьким людям!!! Незабаром в її планах видати невеличку збірку своєї поезії.

Багато чого ще можна розповісти про Валентину Миколаївну Басараб, яка в першій декаді листопада святкує свій день народження.

Многая, многая, многая літа!!!

Будь такою, якою ти є: яскравою, доброю, цілеспрямованою, життєрадісною, працелюбною, винахідливою!!!

Валентина Куніцина

• < Попередня
• Наступна >