Трипілля і Бахмаччина

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 20 серпня 2010, 14:21

За час, що минув з моменту епохального відкриття   В.Хвойки, знайдено та ідентифіковано сотні тисяч предметів, пов’язаних з  Трипільською культурою. Важко знайти музей чи приватне зібрання, де не були б представлені її артефакти. У сусідньому Тростянці, в приватному музеї П.Скоропадського, заснованому Р.П.Маляренком, з інтересом познайомився з уламками кераміки (різного призначення посудом) та фрагментом, очевидно, жертовника, знайденими на території Козелецького району, а  ще предметами Черняхів–ської культури, також відкритої в 1899 році  тим же В.Хвойкою. Остання є  субкультурою Трипільської і характеризується, в числі іншого, населенням, що за–ймалося землеробством і тваринництвом, а також різного виду ремеслами. Поселення Черняхівської культури часто пов’язані з берегами річок і озер. Не сумніваюся, що такі поселення були й на наших землях, бо кілька десятків років тому бачив на березі річки Ромен кругле городище, тобто залишки валів, насипаних навколо поселення, у свій час укріплених по їх вершині дубовим частоколом. Залишки городища були знищені за розпорядженням голови колгоспу, бо ті вали, бачте, заважали вирощуванню тютюну. Поблизу Гайворона, на другій терасі річкової долини, також були знайдені  рештки поселення кам’яного віку та часів Київської держави.

Трипільська цивілізація – феномен в історії людства, що існував понад 2500 років.  Пам’ятки цієї цивілізації відомі на теренах 20 областей України. Саме вони беззаперечно підтверджують її унікальність, первинність у порівнянні з іншими цивілізаціями. Дослідження Трипільської культури беззаперечно доводять, що наші далекі предки опанували культуру  землеробства, виплавлення й обробку металів, унікальне гончарне ремесло, будівництво оригінального й зручного житла в  непростій для життя людини кліматичній зоні, залишили нам у спадок оригінальну й неповторну мікроскульптуру (фігурки жінок, тварин, моделі жител тощо).

Уже за тисячу років до Шумерської цивілізації ( на території сучасного Іраку) вони, першими винайшовши колесо, виготовляли візки на колесах, створили величезні поселення, які часто називають  протомістами, з успіхом користувалися місячним календарем. А Шумер же існував задовго до біблійних часів. Жителі Шумеру називали себе „круглоголовими”, пропоную нашим читачам поглянути в  дзеркало, визначити тип своєї голови й задуматись над суттю Трипільської культури, етногенезом її населення та населення України. Доведено, що трипільці приручили коня і винайшли плуг. Отже, цілком закономірно, що сучасні вчені прийшли до висновку, що саме Трипільська цивілізація стала колискою індоєвропейських народів. У цьому зв’язку варто назвати недавню міжнародну виставку та  наукову конференцію у Ватикані, організовану дослідниками  цивілізації Трипілля - Кукутені  з України, Молдови й  Румунії. Сюди ж можна віднести й дослідження англійських науковців, які доводять, що заселення Європейського континенту після останнього зледеніння (12-15 тис. років тому) відбувалося саме з території сучасної Укра–їни. Газета Верховної Ради України „Голос України”, розповідаючи час від часу про історію нашого краю, уже кілька разів публікувала географічну карту, узяту з тих досліджень. Стріли на тій карті, що вказують  шляхи міграції трипільського населення, викликаної постій–ним демографічним вибухом, спрямовані на захід аж до берегів Атлантики, в Африку, на Близький і Середній Схід та досягають берегів Тихого океану.

Ще до публікації згаданих досліджень археологи Заходу звернули увагу на величезну подібність мегалітів (своєрідних скульптур з каменю) півдня Франції до мегалітів Причорномор’я. Однак, як писав у 1980 році відомий радянський археолог О.М.Лєсков, „...всі спроби якось пов’язати стели Франції і Причорномор’я ні до чого не привели: величезні відстані , що розділяють їх, при тому, що на території Західної і Центральної Європи не існує жодного пам’ятника, який би зв’язував ці два світи, позбавляють дослідників можливості пояснити появу антропоморфних стел у племен, що проживали в одній частині Європи, впливом населення іншої”. Як бачимо, те,  що було недоступним і незрозумілим дослідникам 30 років тому,  легко оволоділи сучасні вчені: у тому числі були знайдені  „недостаючі” пам’ятки й на території  Західної та Центральної Європи.

Численні дослідники вважають, що традиції Трипіль-ської культури у видозміненому вигляді існували і в наступні часи, збереглися в традиційній культурі укра–їнців аж до наших днів ( тип житла у степових і лісостепових районах, розпис будинків і глиняного посуду, візерунки вишивок, писанок тощо). Створюючи Конституцію сучасної української держави, законодавець наголосив на вікових традиціях державотворення  україн-ського народу, і Трипільська цивілізація є незаперечним і славним підтвердженням цього положення нашого Основного закону, чим усі ми по праву гордимося – адже і в наших жилах тече хоч крапля крові славних трипільців. Тема ця надзвичайно велика, складна і, звичайно ж, буде й далі поглиблено вивчатись. Свідченням величезного суспільного інтересу до неї є нещодавній  вихід у світ цікавої праці –„Енциклопедії Трипі–льської культури” у двох томах, що налічують більше 700 сторінок, на яких бачимо понад 800 енциклопедичних статей, численні фотографії, малюнки, карти й діа–грами. „Енциклопедію” видано як в традиційному, на папері, так і в електронному вигляді.

• < Попередня
• Наступна >