Під час виборів у квітні 1710 року між ним - з одного боку та старшиною і запорожцями - з другого, було укладено договір: “Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького Війська” (Військо Запорізьке – офіційна назва Козацької держави. - Б.К.) Ця Конституція діяла на Правобережжі до 1714 року.

Це саме той документ, який зберігається в Швеції на 7-му, найнижчому підземному поверсі державного архіву і який, як величезну сенсацію показали 12 грудня 2007 року всі українські телеканали. І це закономірно, бо ж “Конституція Орлика 1710 року”, як її тепер всі називають, є найвидатнішим у Європі документом такого змісту. В Швеції зберігаються і інші символи (клейноди) вищої влади в Україні, в тому числі прапор Б. Хмельницького, булава П. Орлика та інші, також показані українським телебаченням в наступні дні.

Документ складається з преамбули і 16 параграфів. В преамбулі коротко викладається історія руського (українського) народу від Київської держави аж до гетьмана І.С. Мазепи, ставиться завдання перед новообраним гетьманом П. Орликом - вибороти незалежність України при підтримці Швеції.

В наступних параграфах Конституції проголошуються принципи побудови Козацької держави – Гетьманщини.

Православна віра оголошувалася державною, передбачалася автокефалія української церкви при формальному підпорядкуванні і Константинопольському патріарху. Кордони визначалися відповідно до умов Зборівського договору 1649 року з Польщею. Гетьман повинен був забезпечити їх охорону і непорушність.

Визначались основні принципи державного управління – гетьман повинен був управляти державою разом зі старшиною, полковниками і генеральними радниками від кожного полку. Генеральна військова рада повинна була збиратися тричі на рік. В ній передбачалась участь старшини, полковників і послів (депутатів) від Низового Війська Запорізького.

В наступних параграфах обмежувалась судова і фінансова влада гетьмана. Всі важливі судові справи повинен був розглядати Генеральний військовий суд. Скарбницю очолював Генеральний скарбник, який розпоряджався нею за згодою гетьмана. Гетьман здійснював загальний нагляд за діяльністю адміністративних органів, затверджував обрання вищих урядовців і т.д.

Конституція була складена руською (українською) і латинською мовами. Вона заклала підвалини республіканського правління в Україні, ставши вищим виявом політичної думки того часу, фактично проголосивши Україну суверенною демократичною респуб-лікою.

В тому ж 1710 році гетьман укладає союзний договір із Швецією (10.05.1710) та Кримським ханством (23.01.1711). Туреччина також оголосила війну Московській державі.

Навесні 1711 року П. Орлик на чолі 16-тисячного війська та невеликих з’єднань кінноти кримських татар починає успішний наступ на Правобережну Україну. Правобережні козацькі полки переходять на його бік. В цей час гетьман Лівобережної України І. Скоропадський, за наказом царя, висиляє проти військ П. Орлика козаків під командуванням Генерального осавула Г. Бутовича. В бою під Лисянкою Бутовича було розбито і в березні війська П. Орлика почали облогу Білої Церкви. (За наказом царя чи ні, але ж воювали між собою наші гетьмани! Отакі-то ми, брати-українці зпокон віку! - від ред.)

Уже в травні того ж 1711 року розпочинається контрнаступ значно більших московських військ під командуванням Г. Ромодановського, в ході якого українські війська і загони татар змушені були відступити. Однак в липні 1711 року московські війська, очолювані самим царем, були оточені в урочищі Сталинешти поблизу річки Прут турецькою армією. Здавалось, що це кінець московському війську, та... втрутились гроші.

Петро І гарячково назбирав величезну суму, що пішла на підкуп турецького головнокомандуючого і... вийшов з оточення, підписавши 12.07.1711 року поблизу Ясс Прутський мирний договір, невигідний для Москви. Його дружина Катерина (майбутня імператриця Катерина І) віддала на цю мету всі свої дорогоцінності, і вдячний Петро І заснував згодом на її честь “Орден Катерини”. Тому головнокомандуючому, якого наші сучасники назвали б тепер головним корупціонером, після повернення в Стамбул відтяли голову, та це справи не змінило. Караван уже пішов...

Похід цей приніс Москві втрату Азова з прилеглими територіями, руйнацію задовго до того збудованої фортеці Таганрог, фортець Кам’яний Затон на Дніпрі та Новобогородицької в гирлі Самари, інші втрати.

В 1711-14 роках спроби П. Орлика організувати нову антимосковську коаліцію не вдались. Жив, як і значна частина старшини, в Швеції, Франції, інших європейських країнах. Помер і похований в Яссах (Румунія).

Його син Григорій був генералом французької армії, брав участь в Семилітній війні. Пам’ять про нього, видатного військового діяча Франції, увіковічена у назві головного Паризького аеродрому – Орлі.

П. Орлик був також видатним письменником і залишив після себе ряд книг, в тому числі блискучих політичних маніфестів: “Вивід прав України” (1712), “Маніфест до європейських урядів” (1712), інших, цінного “Діаріуша” (Щоденника подорожнього) (1720-1732), вперше опублікованого в США в 1989 році.