Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Сторінки з життя Федора Васильовича Кочубея

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Уже не одне десятиліття наукові співробітники заповідника НІКЗ «Гетьманська столиця» по крихтах збирають історичний матеріал про життєвий шлях роду Кочубеїв. Історично відома постать - Василь Леонтійович Кочубей - генеральний суддя Лівобережної України, мав двох синів - Василя та Федора. У цій публікації ми розглядатимемо життєвий шлях Федора Васильовича.


На превеликий жаль, нам не вдалося з’ясувати дату його народження. Освіту отримав удома, обіймав посаду бунчукового товариша. Був одружений на доньці Чернігівського полкового обозного Василя Ілліча Скоропадського – Анастасії.


Федір Кочубей був великим землевласником і мав свій штат прислуги. Достовірно відомо, що 15 грудня 1708р. гетьман І.Скоропадський, після страти В.Л.Кочубея, універсалом повертає родині маєтності: «…з позосталым в сиротстве потомством, … то есть млины, дворы и всъ футоры зъ всемъ в ных зостаючимъ набутком в непременную ей, паней Кочубеевой, з детьми его…». Даний документ свідчить про повернення втрачених маєтків, серед яких була і батуринська садиба. Адже вже 6 березня 1717р. він разом з матір’ю, Любов’ю Федорівною, передає своїй сестрі, Парасці, млини на річці Сейм та на греблі Озарицькій з двором і ґрунтами.


30 серпня 1718р. Федір разом з братом отримав царську грамоту на володіння с. Жуки та слобідку Локовщину. Так маєтності Федора Васильовича починають стрімко зростати. 30 червня 1719р. він купив у жительки с. Гайворон сінокіс під с. Григорівкою Батуринської сотні за 220 золотих. А 7 травня 1722р. купив у вдови, попаді Плющихи, млин на греблі Кинашівській за 500 золотих.


У ревізійних книгах Ніжинського полку про населення Батурина за 1723 р. повідомляється, що Федір Кочубей у Батурині мав 9 дворових людей. В іншому документі, відомостях про майно, що належали І.Мазепі, та про населення Батурина за 1 лютого 1726 р. згадується, що Федір Васильович володів у Батурині двором для приїжджих, у якому проживав його прикажчик.


На території батуринської садиби Кочубеїв була збудована дерев’яна дворова церква Введення Пресвятої Богородиці, вклад до неї зробив і Федір Кочубей. Про це свідчив напис на дзвоні «Сей колокол соорудил пан Федор Кочубей». Поряд з турботами про власні маєтності Федір Васильович займався і державними справами. Так 3 січня 1723р. за наказом Генеральної Військової Канцелярії Федір Васильович разом зі Степаном Холодовичем здійснював опис майна покійного Новгород-Сіверського сотника Ф.Лисовського.


У 1729 р. бунчуковий товариш, Федір Кочубей, помер не залишивши за собою нащадків. Його маєтки успадкували сестра та племінники. Рід Кочубеїв продовжується, на сьогодні вони проживають у різних країнах світу.


Дробязко Н.В., зав.відділом
НІКЗ «Гетьманська Столиця»

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове