Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


З історії медицини нашого краю

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Більше 260 років тому, у 1751 році, в нашій окрузі запрацювала перша лікарня. Відомий дослідник історії Василь Різниченко писав, що до приїзду гетьмана Розумовського в Батурин, почали будуватись палац, церкви, фабрики, заводи, школи, лікарня, млини та інші. Старший окружний лікар Конотопського і Сосницького повітів Олександр Феліксович Головня в своїй доповіді у 1867 році Конотопському земському зібранню відмічає, що Батуринська лікарня відкрита невдовзі після прибуття К.Г.Розумовського в Батурин. Гетьман України прибув до столиці у вересні місяці 1751 року.


Новозбудована лікарня планувалася на 40 ліжок, мала декілька будівель, у яких розміщувалися хворі, лікар, фельдшер, прислуга, пральна та інші служби. Вона відповідала вимогам того часу і задумувалася, як лікувальна база для майбутнього медичного факультету Батуринського університету. В той же час за розпорядженням Кирила Григоровича відкрито відділення Батуринської лікарні в селі Великий Самбір (нині Конотопського району), яким завідував фельдшер під наглядом батуринського лікаря. В цьому селі працювала філія Батуринської суконної фабрики з більш ніж 100 робочими. Штат лікарні складався переважно з іноземних спеціалістів. Улітку 1761 року до Батурина приїхали, запрошені гетьманом України К.Г. Розумовським, доктор медицини француз Дю-фаї та лікар Єно.


За життя гетьмана К.Розумовського лікарня не знала ніяких проблем, повністю забезпечувалася медичними кадрами і всім необхідним, лікували хворих безкоштовно. Ситуація дещо змінилась після смерті гетьмана, іноземні лікарі почали залишати Батурин, так доктор Клод Бальо у 1803 році, лікар Михайло Дусик у 1804 році.


Новий господар, син гетьмана, Андрій Розумовський хоча й не проживав у Батурині, але надавав своїм маєтностям належну увагу. Зокрема, витрати на утримання лікарні не зменшувалися. Після смерті князя Андрія Кириловича, у 1836 році, вся Батуринська економія в т.ч. і лікарня переходять у відання Опікунського управління. Приміщення, які будувались під лікарню, здавали в оренду військовим під полковий шпиталь, тому лікарню переміщують з одного приміщення до іншого. Лікар працював по найму і отримував недостатню грошову винагороду, тому до своїх обов’язків ставився з прохолодою. Опікунське управління хоча і відпускало кошти на утримання хворих, лікарів, прислугу, постачало медикаменти до аптеки, але вважало, що її утримання було обтяжливим, зайвим.


Системне медичне забезпечення сільського населення повітів почалося з 1797 року після введення губернського правління. В повітах впрваджено посади: повітового лікаря, лікаря–оператора і баби – повитухи, які підпорядковувались губернській лікарській управі. У 1823-1824 роках Конотопський лікар Я.М.,Ревуцький проводить ремонт та перепланування приміщення під лікарню на 10 ліжок, до цього часу в Конотопі була лікарня на 6 ліжок.


Через два десятиліття, у 1855 році, Батуринська економія підпорядковується Міністерству державного майна, яке створене 26 грудня 1837 року. В той час Конотопським окружним начальником Чернігівської палати державного майна працював Петро Данилович Шотт, який своїм розпорядженням закрив Батуринську лікарню. Це сталося 1 січня 1855. Молодшим окружним лікарем Конотопського і Сосницького повітів працював Микола Костянтинович Таравінов до травня 1855 року. Він доповів губернському лікарю Чернігівської палати Державного Майна, титулярному раднику Івану Вікентійовичу Новодворському про закриття лікарні на 40 ліжок. Ознайомившись з описом майна лікарні, титулярний радник прийшов до висновку, що Батуринська лікарня здатна продовжувати діяльність без значних додаткових витрат. Він клопоче перед Міністерством Державного Майна про фінансування Батуринської лікарні на кошти, Міністерства та за рахунок грошового збору з козаків і державних (казенних) селян Чернігівської губернії.


До пропозицій дослухалися, і 1 серпня 1855 року лікарня на 15 ліжок відновила роботу, її перейменовують у «Батуринскую казенную лечебницу». Вона діяла на основі положення про лікарні Міністерства Державного Майна. Відповідальність за медичну та господарську діяльність покладалася на окружного лікаря. З червня 1855 року до 1856 року молодшим окружним лікарем Конотопського та Сосницького повітів працював лікар Іван Іванович Стариков. Він завідував і Батуринською казенною лікарнею. Наступний завідуючий - лікар Олександр Феліксович Головня.


Щорічно Батуринська лікарня одержувала на всі потреби 327 рублів 27 3/4коп. сріблом. Ці кошти надходили на утримання лікарів, прислуги, ремонт будівель, посаджено фруктовий сад лікарні. Оновлено лікарські меблі, аптечні шафи, медикаменти, хірургічні інструменти, постільна білизна.


У «Чернігівських губернських відомостях» у 1860 році Михайло Ісаєнко у своєму творі “Батурин, местечко Черниговской губернии” пише, що збудована графом К.Г.Розумовским лікарня продовжує лікувати хворих і тепер. Крім лікарні, у Батурині була і аптека. У містечку проживав і повітовий лікар. При Воскресенській церкві знаходилася богодільня (шпиталь), де постійно лікувалось від 5 до 6 осіб з бідних.


Батуринській лікарні випала доля першої і тривалий час єдиної лікарні в Україні, де лікували сільське населення. Масово сільські лікарні відкриватимуть значно пізніше, з початком земської медичної реформи 1864 року.


У 1865 році в Конотопському повіті працювали: повітовий лікар Эмельян Савич Пурик, міський лікар Микола Костянтинович Таровінов. Проживав у Конотопі окружний лікар Конотопського і Сосницького округів Іван Іванович Великов, повивальна баба - Тетяна Антонівна Количева. Вільнопрактикуючі лікарі Магнус Густавович Окерблом, Микола Петрович Волков мешкали в Батурині.


З 1 січня 1868 року Міністерство Державного Майна лікарню в Батурині передало у відання Конотопського земства. Заклад на той час мав досить пристойні лікарняні меблі на 15 хворих з необхідною кількістю білизни і одягу. А ще - вельми порядну аптеку, влаштовану згідно вимогам лікарської науки, яка мала 317 різних лікарських засобів. Подібною аптекою не могла похвалитися жодна лікарня повіту в губернії. Крім того, були необхідні хірургічні інструменти, також доглядач, фельдшер, два фельдшерські учні і прислуга по кількості ліжок. Земству довелось збільшити річні видатки на медицину на 1500 руб. 


Наступного року Конотопським земством виділено на утримання Батуринської лікарні - 2 143 руб. та Батуринської медичної дільниці - 859 руб., річний заробіток складав: лікаря - 600 руб, фельдшера з обов’язками писаря та аптекаря - 150 руб., двом працівникам лікарні - 108 руб., хворим на їжу - 720 руб. На день хворому виділялось - житнього хліба 2 фунта (0,908 кг.), яловичини, в пісні дні риби - 1 фунт (0,454 кг.), 1 кухоль хлібного квасу, 6 золотників солі (6 х 4,266гр. = 25,6гр.), овочі. Медикаменти для хворих Конотопського повіту відпускались безкоштовно, хворих з інших повітів та військових лікували за плату. Земство виділяло 100 руб. на рік для закупівлі медикаментів. Деякі ліки приготовляли безпосередньо в лікарні.


Конотопський повіт у 1868 році було розділено на дві медичні дільниці - Конотопську та Батуринську. До кожної входило по 5 повітів. До Батуринської медичної дільниці входили: Батуринський, Бахмацький, Голінський, Дмитрівський, Красненський.


Відомий український історик О.М.Лазаревський відзначав, що лікарня в Батурині розміщалась у власному приміщенні, при скороченні її до 15 ліжок у будівлі знаходились амбулаторія, аптека і народна школа.


Микола Терех, завідуючий відділу
«Цитадель» НІКЗ «Гетьманська столиця»

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове