З історііїї козацькоіїї артилеріїії

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 03 лютого 2017, 08:57

Гармати – вид вогнепальної зброї, який призначався для ураження противника та руйнування його оборонних споруд за допомогою вражаючих елементів великої ваги та розмірів (ядра, бомби, тощо).

Вперше на українській землі гармати з’явилися у Львові, саме тут у 1468 р. постала військова ливарня. А з кінця XVI ст. Львів стає знаним центром людвисарства. Зважаючи на їх велику вагу та громіздкість, та до того ж невисоку скорострільність, гармати застосовувалися тільки для оборони замків. До речі, цей вид вогнепальної зброї був ще й досить дорогим, тому гармат в українських містах було досить небагато.

Пізніше гармати почали з’являтися і на озброєнні у козаків. Частина їх була захоплена під час походів на південь України, інші потрапили до козаків після захоплення замків під час повстань, а деякі надавалися правителями тих держав, які бажали залучити козаків на свою службу. Кількість гармат, що перебували в козацькому війську була не високою і не перевищувала 20 - 30 штук. Це пов’язано з тим, що військо мало бути мобільним та швидко просуватися по місцевості.

У козацькій державі гарматна справа належала до обов’язків генерального обозного: він безпосередньо командував артилерією під час бойових дій, організовував її матеріальне забезпечення та керував штатом Генеральної військової артилерії. Штат людей, які обслуговували гармати був значним. Це були пушкарі, теслі, ковалі, колодії, фірмани. Безпосередньо артилерією управляли інженери-пушкарі, які слідкували за нею та утримували у належному стані. Зберігалися гармати в окремих спорудах - цейхгаузах.

Практично від початків свого існування козацька артилерія мала при собі відділи прикриття. Вони являли собою особливий найманий полк, котрий мав супроводжувати гармати в походах і ніс караульну службу при них у мирний час. На маршах козацьких військ артилерія зазвичай рухалася разом зі ставкою та старшинським обозом. На території Лівобережної України охороною гармат займалися сердюцькі полки.

Перші гармати в Батурині з’явилися ще за польської присутності (1625-1648). Згідно опису 1654 р. місто мало “9 пищалей чугунных”. Гетьманська артилерія з’явилася тут згідно з Глухівськими статтями 1669 р.: «гетману и армате быти в Батурине». Поступово кількість гармат в місті збільшувалася і на часи гетьманування І. Мазепи становила близько 70 одиниць. При цьому вартість гармат не зменшувалася, а тільки зростала. Наприклад, на початку XVIII ст. одна гармата коштувала 100 талерів, що дорівнювало 64 російським рублям. Відлиттям гармат для потреб Лівобережної України займалася сім’я Балашевичів - Йосип та Карпо з м. Глухова.

Нищівного удару українській арматі завдав російський цар Петро І. За його наказом у 1709 р. була проведена ревізія, що стосувалася кількості гармат, які знаходилися в полкових містах. Більшу їх частину було забрано на військові потреби Північної війни. Після зруйнування в 1775 р. царськими військами Січі запорозькі гармати були вивезені до Петербурга. З остаточним скасуванням у 1784 р. козацького устрою України і реорганізацією козацьких полків у карабінерні, українська артилерія перестала існувати.

Андрій Батюк
науковий співробітник НІКЗ

• < Попередня
• Наступна >