Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
«Це було нещодавно …»
/ 0
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 10 грудня 2010, 12:27
(Із спогадів старого адвоката)
1 частина
„Вам потрібен захист чи відмазка?”
1 частина
„Вам потрібен захист чи відмазка?”
Мінлива доля «підкинула» периферійному адвокатові в моїй особі захист редактора невеликої столичної газети опозиційно-крикливого спрямування. 1 Без зайвого шумку справа слухалася в широко відомому, хоча б складом «клієнтури», Печерському районному суді міста Києва. Редактор звинувачувався у наклепі й образах високопоставлених осіб . Один з так би мовити потерпілих був навіть ду-у-же високопоставленим.
У процесі підготовки до судового засідання підзахисний задав несподіване і чимось неприємне запитання про приблизний відсоток «виграних» моєю скромною персоною справ. (Ще б пак! Він же столичний, а захисник – периферійний).
Несподівано довелося замислитись над сенсом і змістом діяльності адвокатури й власної персони. У складі корпорації й поза нею. Подібні питання виникали, звичайно, й раніше, але не з вуст клієнта. Намагання оцінити якість суто інтелектуальної праці адвоката, індивідуальної в кожній справі, лише через кількісний показник носило якийсь цинічний присмак. Наче зважування свині при купівлі. За інших обставин образився б. Однак доручення на захист було вже прийнятим – отже, мусив не давати вищати утиснутому самолюбству, належало керуватися принципами медиків«не нашкодь», «лікар на хворого…» тощо.
Пояснив, що оцінювати роботу адвоката тільки за таким критерієм неправильно. Та й сам вираз «виграв» або «програв» багатьма адвокатами хоча й вживається, але не полюбляється. Звичайно, рівень кваліфікації адвоката має значення, але результативність його роботи в судових справах визначається, перш за все, рівнем кваліфікації й об’єктивністю суддів.
Надзвичайно велике, вирішальне значення має державний так би мовити «клімат», наявність або відсутність таких гидких явищ, як «телефонне право» або, ще гірше, корупція, ступінь їх поширеності. Правозахисна діяльність – не гра, а напружена робота, яка потребує наполегливості, впевненої орієнтації в нетрях юриспруденції, достатньої загальної освіченості, неупередженості, позитивного ставлення до навколишніх...
Не зміг утриматися й від зустрічної «шпички»: «Вам потрібен захист чи «відмазка»? Може, й через корупцію? Якщо останнє, шукайте не адвоката, а «стряпчого», здатного на посередництво в хабарництві. «Стряпчі» в умовах корупції, на жаль, можуть виглядати успішними адвокатами. Але, мабуть, це має бути особа, якій Ви безоглядно довіряєте, бо ж хабарники квитанції не виписують. Головне ж, слід мати на увазі, що дача хабара й посередництво у хабарництві це – небезпечні злочини. Я на таке завідомо «не підписуюсь».
Після запевнень, що нічого поганого на увазі не малося, довелося пояснити, що є сумна взаємозалежність: із збільшенням досвіду, а, отже, й віку правника збільшується й кількість справ, де погоджуються з його позицією. У Вашого захисника, на жаль, цей відсоток уже досить високий. Проте, майте на увазі: найкваліфікованіший адвокат - не єдиний знавець права й життя – «програють» навіть „зірки” адвокатури.
* * *
Згідно з Єсеніним, «все пройшло, як з білих яблунь дим». Минулася й ця кримінальна справа. Колишній підзахисний вигукує з найвищої трибуни. Його виносять з натовпу протестуючих підприємців. З постарілим захисником він, звичайно, не спілкується.
От би й повести мову на поширену серед немічних тему про невдячність. Дітей - стосовно батьків, колишніх пацієнтів - до лікарів, колишніх учнів - до вчителів… Але не все так просто. У свої найкращі часи нинішні ветерани за щоденним клопотом теж далеко не завжди знаходили час для відвідин старих.
Отже, «не жалкую, не зову, не плачу». Але згадую… Згадую й досі розмірковую. Що ж таке взагалі успіх адвоката? Невже лише «виграні» справи?
Колись, уже біля півстоліття тому («це було нещодавно, це було вже давно…»), патріарх Чернігівської адвокатури Дехтман Наум Соломонович сказав тоді ще «жовторотому» (за аналогією з пташеням) новоспеченому адвокатові приблизно таке:
- Я бажаю Вам, молодий чоловіче, щоб Ви відпрацювали на ниві адвокатури не менш достатніх для виходу на пенсію за віком 25 років. І от, якщо за ці роки «Вашими молитвами» буде виправдано хоч одну справді неповинну людину, згадайте її у свій смертний час і скажіть собі, що життя прожито недаремно…
Побажання мудрої людини перевиконано. «На ниві» відпрацьовано майже 40 років (без кількох місяців). Тим чи іншим чином, тобто не лише виправдувальними вироками, а й закриттям справи з реабілітуючих підстав, моїми «молитвами» звільнено від звинувачень біля 30 осіб . Звичайно, це є предметом гордощів.
Але чомусь фанфари в душі звучать не так гучно, як слід було б за такого «перевиконання». Бо деяка частина справ закрита не через доведення безумовної невинуватості осіб, а через неспроможність довести їх вину. І хоча один з наріжних постулатів розслідування кримінальних справ гласить, що недоведена вина рівноцінна доведеній невинуватості, за великим рахунком – це свідчення не стільки відмінного захисту, скільки поганої якості обвинувачення.
І що таке «виграв» чи «програв»? Як, наприклад, сприймати не повне виправдання, а лише «перекваліфікацію»? Тобто засудження не за статтею Кримінального кодексу, на якій ґрунтувалося обвинувачення, а, відповідно до переконливо вмотивованої позиції захисту, – за інший, менш небезпечний, злочин, за яке закон передбачає значно м’якше покарання ? 2 Таке – теж неабиякий успіх.
Це щодо кримінальних справ, де мова йде майже за Ф. М. Достоєвським про злочин і покарання. А як же щодо цивільних справ, де, кажучи дуже й дуже спрощено, одна сторона тягне, а друга не пускає? Багатьом і, одверто кажучи, мені теж займатися цивільними справами подобалося більше, ніж кримінальними. Їх перебіг і результати більш прогнозовані.
До того ж судові справи як кримінальні, так і цивільні неоднакові за складністю й трудомісткістю. За аналогією з батьківським ставленням до дітей, де часто-густо більше уваги й ласки приділяється хворим, професійна діяльність адвоката найбільше запам’ятовується особливо складними або дуже трудомісткими справами, а надто несправедливо «програними». Є таке гірке відчуття.
Найчастіше суд не погоджується з позицією сторони, коли вона не відповідає вимогам закону або не базується на доказах. Інколи помиляється й суд. Тоді справою честі адвоката є оскаржити таке рішення до суду вищої інстанції, довести помилковість оскаржуваного рішення. Буває, що й до наступної судової інстанції доводиться звертатись. У поодиноких випадках аж до Європейського суду з прав людини.
1 Зараз він є народним депутатом України.
2 Наприклад, не за навмисне вбивство однієї людини без обтяжуючих обставин, де покарання передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а за необережне, ненавмисне позбавлення життя однієї людини, де максимальне покарання – до 5 років позбавлення волі. Була й така справа. Розповім, якщо газета надасть свої шпальти.
(ДАЛІ БУДЕ)
Детальніше...