Тема потепління клімату на Землі не сходить з вуст її жителів. Її обговорюють маститі учені й ведучі журналісти, члени урядів і депутати парламентів, нею заклопотані працівники комунальних служб і пересічні громадяни - всі, хто роздумує над подальшою долею людства.

Дивуватись тут нічому. Адже навіть на нашій благодатній Чернігівщині, яка, здавалось би, розташована в найбільш сприятливому кліматичному поясі, і для якої навіть звичайна короткочасна посуха здавалася раніше чимось дивним і не передбачуваним, ця тема стала предметом масового обговорення – проблема водопостачання вже стала актуальною і у нас. Ось і недавно на сесії районної ради звучала  ця тема і прийнято відповідне рішення, яке в якійсь мірі стосується  і  Дмитрівки, бо як автор цих рядків, так і багато інших громадян селища змушені були поглиблювати колодязі, чого, втім, вистачило всього на якийсь місяць - згодом вода знову зникла.

Рік, що минув, ознаменувався ще небаченим в історії України урожаєм, не пасла задніх і Чернігівщина, зібравши понад мільйон тонн зернових. Це при тому, що в полі ще стоять тисячі гектарів незібраної качанистої. Просто парадокс якийсь – нестача води і такий урожай! Пізньої осені минулого вже, 2008 року вчителі та учні Дмитрівської школи здійснили автобусом екскурсію до новоствореного меморіалу в Крутах. Маршрут екскурсії являв собою своєрідне кільце дорогами Бахмацького і Борзенського районів. І скрізь, починаючи з Дмитрівки, бачили ми висохлі копанки і ставки, обмілілі річки, колодязі без води.  Отже, справа не тільки в тому, скільки випало опадів, а і в тому, коли вони впали на спраглу землю. Минулий рік і був в цьому відношенні надзвичайно сприятливим для хліборобів. Проте минула зима була досить багатосніжна, з частими відлигами, коли сніг танув, і в колодязях десь із середини лютого вода почала добавлятись. В ставках і по копанках того ще не помітно.

 

І все ж проблема води все голосніше стукає в двері людства, закликаючи до бережливого ставлення, до збереження природних ресурсів. Проблема ця стала головним болем не тільки національних урядів, а і всього співтовариства людей планети Земля. Невипадково вона жваво обговорювалась недавно і на авторитетному міжнародному форумі в Давосі (Швейцарія), в якому взяла участь і делегація України.

На побутовому рівні народ по-своєму  оцінив престижні, але авантюрні плани і дії по перетворенню природи, що принесли їй тільки шкоду. Заклик Мічуріна: „Ми не можемо ждати милостей від природи, взяти їх – наше завдання” народ перефразував у вислів: ”Ми не можемо ждати милостей від природи після того, що ми з нею зробили!” То ж закономірно виникає питання, чи тільки люди винні в природних катаклізмах – посухах, повенях, землетрусах, страшних буревіях, нарешті глобальному потеплінні?

Щоб відповісти на це запитання, варто  заглянути в геологічну історію планети.

Наша Земля знала ряд зледенінь, що охоплювали практично всі її континенти  з наступними за ними періодами існування на планеті теплого вологого клімату. Про це свідчать великі поклади кам’яного вугілля, починаючи від вкритої двокілометровим льодяним панциром Антарктиди і закінчуючи полярними островами Шпіцберген, недалеко від Північного полюса. Ці останні поклади вугілля інтенсивно експлуатував ще Радянський Союз, звичайно, у відповідності до договору з Норвегією, якій належать ці острови.  

  
Останнє зледеніння було зовсім недавно, десь 13 тисяч років тому льодовик доходив до широти Києва і Чернігова, тоді ж Гольфстрім прорвався в Північний Льодовитий океан. Південніше від льодовика, що танув, текли струмки і повноводні річки, на берегах  однієї з яких, Десни, доісторичні мисливці, поблизу сучасного села Мізин Коропського району, влаштували стоянку, розкопану ще 100 років тому. Полювали вони на мамонтів і північних оленів та інших тварин, використовуючи для побудови житла їхні кістки, в тому числі гігантські бивні мамонтів. Відкрив цю стоянку Федір Вовк, видатний український археолог. Значення цієї знахідки важко переоцінити – адже саме там зафіксовано перші в історії людства геометричні орнаменти, вирізьблені на браслетах з мамонтових кісток (очевидно як прикраси), а також знайдено  своєрідні музичні інструменти, виготовлені з того ж матеріалу. Це також  частина нашої історії. На цих річках і річечках - Борозенці, Бахмачці, Великому і Малому Ромні, Гайвороні, Рудій та інших - з часом утворилися потужні поклади торфу, які інтенсивно експлуатувались десь до 70-х років XX століття. Численні кар’єри на території району є переконливим тому свідченням. В Бахмачі вони довгим ланцюжком оточують місто з південного заходу.

З тих пір багато води витекло в Чорне море, та ніколи клімат на цих наших землях не був сталим і максимально сприятливим для людини. Підтвердження цій тезі ми знайшли і в книзі Є.Борисенкова і В.Пасецького „Тисячолітній літопис незвичайних явищ природи”, що недавно побачила світ. Ось деякі з  кліматичних аномалій, що пережило людство в останнє тисячоліття. Стосуються вони не тільки нашої Чернігівщини, а й більш віддалених земель, сусідніх нам по Євразійському континенту.

922 рік. Середня Азія. Всі річки покрились товстим льодом.

1011 рік. Жорстока зима, в тому числі і в Київській Русі. Замерзла протока Босфор. В Єгипті, на Нілі, утворився лід.

1066 рік. Чехія. Величезні пожежі торф’яників та в лісах. Дим і сморід огортали землю понад 300 днів.

1083 рік. ”Велика суш” на Руській рівнині, горіли ліси і торф’яники.

1110 рік. Київ. Зимова гроза в лютому. „З’явився стовп вогняний від землі до неба і блискавки освітили всю землю”.

1186 рік. Європа. Небувало тепла зима, в січні зацвіли дерева.

1210 рік. Західна Європа. Дуже холодна зима. В Італії, в Венеції, їздили возами по  замерзлому морю.

1232 рік. В Південній Європі дуже сувора зима, замерз навіть Босфор, а в Німеччині стояла така спека, що в піску пекли яйця.

1471 рік. Західна Європа. Надзвичайно рання весна. Літо було спекотне і сухе. Восени плодові дерева зацвіли повторно.

1601-1603 роки. Москва. Затяжна зима, сніг лежав до червня. Неурожай і голод.

Цей список погодних аномалій можна, звичайно, продовжити, але і цього досить, щоб побачити, що погода завжди була нестійкою, а клімат на планеті змінювався неодноразово за її геологічну історію, і залежить це далеко не тільки від наслідків господарської діяльності людей, хоча і цей фактор не слід забувати. Звичайно ж, такий вплив є, хай сьогодні і незначний, та з подальшим розвитком людства і все зростаючим використанням природних ресурсів він буде тільки посилюватись. У 2012 році закінчується дія  Кіотського протоколу про обмеження шкідливих викидів в атмосферу. Уже зараз говорять про можливу відмову деяких країн від прийняття   подібного нового міжнародного документу, що може привести до повного провалу спроб хоч якось сповільнити глобальне потепління.

Земля - планета, що обертається навколо Сонця, а Сонячна система,  в свою чергу, несеться по своїй орбіті в межах нашої галактики, яких в безмежному космосі мільйони і мільярди. На їх шляху - туманності, метеоритні потоки, інші космічні об’єкти, і всі вони якось пов’язані з нами, якось впливають на колиску людства - Землю. Із геологічної історії Землі ми знаємо про її зіткнення з великими космічними об’єктами, що катастрофічно вплинули на клімат планети.

Зіткнення ж з малими небесними тілами, що відбуваються практично кожного дня,  ми просто не помічаємо. Як і того, що поточного року, вперше в 50-річній історії освоєння людством космосу, сталося зіткнення на 800-кілометровій висоті над Сибіром двох штучних супутників зв’язку – російського і американського. Чомусь  про цю подію в пресі обох країн з’явились тільки скромні повідомлення.
Час від часу міняються місцями і магнітні полюси Землі, чергова така зміна, за підрахунками деяких учених, повинна відбутися у відносно недалекому майбутньому. А це в свою чергу вплине і на клімат планети.  Знаємо ми про все це ще занадто мало, щоб робити самовпевнені оцінки хоча б відносно тривалих змін клімату і погоди на Землі.