Бахмацький історичний музей по праву пишається гарним зібранням  живописних творів свого земляка Гната Яременка, серед яких особливо виділяється полотно „Карл ХII біля труни  гетьмана І. Мазепи”. Є його твори і в Конотопському історичному та Чернігівському художньому музеях. Останній, в 1988 році, видаючи фотоальбом  найвизначніших полотен, що є гордістю музею, помістив на суперобкладинці альбому картину Гната Гавриловича Яременка „ Портрет Неговської”, написаний олією в 1914 році. Цей музей створено в 1983 році на базі художньої колекції Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського. Чом не приклад і для Бахмача?

Минулого року, завдяки  ентузіазму і наполегливості директора музею Стрикун Тетяни Миколаївни, зібрання музею поповнилося великою кількістю творів художника з Дмитрівки В. Орди. Тетяна Миколаївна практично врятувала від втрати це цінне зібрання, що потрапило в скрутні обставини в зв’язку зі смертю митця. Багато бахмачан і гостей міста з інтересом ознайомилися з творчим доробком художника на виставці, організованій тоді в залах музею.

Є серед вихідців з Дмитрівки ще два професійні художники, чиї твори поки що відсутні в фондах музею, але які, без сумніву, прикрасили б і збагатили їх. Це, так би мовити, завдання на майбутнє для колективу цього культурного закладу, окраси нашого райцентру. Я маю на увазі творчий доробок Петра Шейка та  Віталія Мовчана. Талант першого яскраво розкрився в різьбленні по дереву та в живопису, де він особливо полюбляв пейзаж і натюрморт. Віталій Мовчан, відомий сучасний український художник, чиє ім’я знане далеко за межами нашої держави, уславився роботами в галузі станкового живопису і графіки.

 

Як недавно розповів мені Віктор Григорович Войтенко, приватний підприємець і неабиякий майстер художнього різьблення по дереву, всі вони (в тому числі майбутній архітектор В.Новицький), як і багато інших колишніх  учнів дмитрівської школи, відвідували художній гурток. Вів його вчитель Приступський Євдоким Григорович, якого вони по-доброму, як це часто буває в школах, називали в своєму колі Гордоном і багато чому навчилися від нього. Заняття гуртка проводились в реквізованому владою приміщенні церкви, яке в різний час виконувало тоді то функції складу, то спортивного залу, то будинку піонерів. Свідченням  тому є, до речі, і чудове різьблення на вулику, виконане Віктором Григоровичем  недавно для Батуринського музею, про що писала і наша районна газета „Голос Присеймів’я”. А всеукраїнський тижневик „Слово просвіти” в червні поточного року помістив статтю про вищезгаданого дмитрівця під назвою „Автобіографія душі Віталія Мовчана”.

Якось склалось так, що останнім часом доводилося писати про більш або менш відомі твори сакрального мистецтва. Щоб не порушувати традицію, розпочну розповідь про свого земляка, Віталія Федоровича, з часів, коли в Дмитрівці відбудовували Свято-Троїцьку церкву. Храм піднімали всім миром. Хтось працював на будівництві, інші збирали кошти на  нього, ще інші приносили до церкви ікони та інше церковне начиння, врятоване ними під час неодноразових руйнацій храму.  Віктор же Федорович, що саме приїхав в село до своєї сестри Лідії Федорівни, у неї ж  в хаті написав, перебуваючи в творчому піднесенні (яке, до речі, переживав в ті дні й весь наш народ) дві ікони. На першій з них ми бачимо одухотворений образ найбільш шанованого в Україні святого Феодосія Печерського (бл.1036 – 1074), славнозвісного церковного діяча і письменника-полеміста Київської держави , одного з ігуменів Києво-Печерського монастиря. Інша ікона присвячена  преподобному Лаврентію Чернігівському ( 1868-1950) ,  в миру Луці Євсеєвичу  Проскурі, нашому землякові з села Карильського під Коропом, що здобув визнання віруючих і всіх, з ким він спілкувався, моральною чистотою, духовною висотою і невгасимою любов’ю до людей.

Працює Віталій Федорович в галузі станкового живопису і графіки, є членом Спілки художників України. Він випускник Київського художнього інституту 1976 року (майстерня станкової графіки).  Починаючи з 1977 року, бере участь у всеукраїнських  та міжнародних виставках, а також аукціонах у Фінляндії, Канаді, Норвегії та ряді інших країн. Його картини відрізняються свіжістю погляду на навколишній світ, багатством барв, оригінальністю. Такими є роботи, експоновані в свій час на виставках „Естамп-82”, „Мальовнича Україна” (1983-1985), „Земля і люди” (1984) та інших.

Починаючи з 90-х років минулого століття, В.Ф.Мовчан щорічно проводить персональні виставки в різних містах нашої держави та за кордоном. Його роботи придбали музеї України, зберігаються в численних приватних колекціях США, Франції, Японії, Австралії, Німеччини, Ізраїлю та ряду інших країн. Влаштував він виставку своїх картин і в Дмитрівці, в 2005 році, в дні святкування 125-річного ювілею рідної школи. Велику увагу та інтерес  відвідувачів виставки викликали численні пейзажі, а особливо натюрморт.

Художник вважає, що сила мистецтва криється в духовній спрямованості митця. Саме нею він здійснює своє призначення, своє духовне покликання в цьому світі, втім як і кожна справжня людина. Свій творчий принцип митець висловив так: „Суть національного вбачаю не в зовнішній атрибутиці, а у внутрішньому відчутті душі народу... У своїй творчості звертаюсь і до авангардного мистецтва, і до народного, і до класики... наша міфологія цікавить мене дедалі більше...”