Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Слідами публікацій
/ 0
- Деталі
- Категорія: Слідами публікацій
- Опубліковано: П'ятниця, 12 листопада 2010, 15:02
«Щоб минуле не било з гармати» - так називалася стаття кореспондента залізничного видання „Рабочее слово” М.Пацака (№34-2009р.) Надіслав нам її активний наш читач, краєзнавець з Білої Церкви Микола Іванович Сербін, який жив колись на Бахмаччині і продовжує цікавитись історією рідного краю.
Бахмачани, як і залізничники всієї країни, тільки-но відзначили своє професійне свято. А чи знають вони історію своєї Південно-Західної, своєї станції Бахмач?
„Час – річ невмолима. Він тече в одному напрямку, стираючи з пам’яті враження, людей, слова, вчинки. І чим далі – тим сильніше. Тільки забувати, викреслювати історію з життя не варто. Бо, якщо ти вистрілиш у минуле з пістолета, повчав мудрий аварський поет Расул Гамзатов, воно вистрілить у тебе з гармати”, - пише автор. До чого? Аби ми не втратили того, що поки що маємо. Микола Пацак говорить і про нас з вами, бахмачан. Свого часу йому доводилось чути про рукопис – історію Бахмацького вузла, до створення якого причетний колишній заступник начальника ст.Бахмач Іван ГРИШКО. Ось тільки прочитала його не вдалося – „не знайшлися кінці, де той рукопис зберігається. Але прикро буде, коли той зошит загубиться зовсім. Та й соромно буде перед нащадками...”
І вирішили ми, шановні читачі, звернутися до всіх: можливо, комусь з вас відомо хоча б що-небудь і про цей рукопис, і про автора, можливо, хтось захоче долучитися до спогадів. Частково „Порадник” уже реалізував це публікацією нарису Дмитра Дмитровича Дороша „Місто моєї зрілості” у редагуванні Михайла Виноградова. Але кожна крупинка нашої історії важлива, адже саме від нас залежить, наскільки правдивою вона залишиться нашим нащадкам. Щоб минуле не било з гармати.
І вирішили ми, шановні читачі, звернутися до всіх: можливо, комусь з вас відомо хоча б що-небудь і про цей рукопис, і про автора, можливо, хтось захоче долучитися до спогадів. Частково „Порадник” уже реалізував це публікацією нарису Дмитра Дмитровича Дороша „Місто моєї зрілості” у редагуванні Михайла Виноградова. Але кожна крупинка нашої історії важлива, адже саме від нас залежить, наскільки правдивою вона залишиться нашим нащадкам. Щоб минуле не било з гармати.
Н. Теплова
Пошук по сайту
Детальніше...