Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Поетичні рядки

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Продовжуємо поетичну баталію між населеними пунктами району, започатковану «Порадником» минулого місяця. У рубриці «Поезії криниця» ви вже мали змогу ознайомитися з творчими доробками мешканців Стрільників: Івана Герасименка, Вікторії Ковтун, Віти Дзюби, Віталія та Любові Чепур та з с.Піски - Станіслави Хроміч.
Сьогодні ми представляємо вашій увазі вірші Валентини Нужної з Рубанки.


Тобі


Заплакало небо осіннім дощем,
Б’ють краплинки по опалому листі, подолі.
Незбагненно настирливий щем,
Наповнює душу по вінця поволі.

Літепло залишилось в туманах,
що краяли серце,
А весна лиш змахнула зеленим крилом.
Так хотілось, щоб щастя зачепилось за
денце,
Та спішило до інших чомусь воно знов.

Білосніжним цілунком обпеклися вуста,
Засміялась злорадно віхола сива.
Ти вже зовсім не той, і я зовсім не та,
Незасіяна наша залишилася ізорана нива.

Вечір

Тихий вечір навіяв смуток.
Місяць снопики розв’язав
І розсіяв зорі по небу,
Сам пастухом на сторожі став.

Засипають дерева у лісі,
На болоті мовчить осока,
Тільки зойк одинокого птаха,
Ранить душу і біль не вщуха.

Пугач-птиця тривожно пророчить,
Чи біду, чи тривогу яку.
Чорна нічка підкралася кішкою
По старенькому диво-мосту.

Володимиру Брюховецькому
присвячується за те, що виніс
Артема Ільченка, пораненого, з бою.


Спасибі, що живий


Ворожа розтяжка, як лінія поділу,
Розділила життя на до і після.
Ураз не стало чути пташиного гомону,
Недоспіваною залишилася пісня.
Як вогненно нестерпно все тіло пече,
І затьмарився обрій на мить.
Та в друга надійне плече,
Тримайся, ще будимо жить.
Не розвелися ще наші мости,
І справ залишилось багато.
Наперекір ворогам і долі, терпи,
Буде й на нашій вулиці свято.
Палахкотіли калинові кетяги,
Рідне місто вітало героя.
Захищаючи Україну – неньку,
Він живим повернувся із бою.

Україна єдина


Зойкнула думка на злеті,
Захитались земля і небо.
Що не так пішло на нашій планеті,
Що ще нам зробити треба?
Щоб не плакали в підвалах діти,
І чорніла земля не від болю.
У донецьких степах пломеніли лиш квіти,
І не падав стражденний “Боїнг”.
Що з вами трапилося, люди,
Чи своєї землі вам мало?
Україні єдиній навічно бути,
Не чіплятися за наше рало.


Валентина Нужна, Рубанка-Бахмач

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове