Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Через роки, через вiки. Два наших захисники. 2013. Артем Ільченко

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Сьогодні десятки тисяч патріотів нашої держави знаходяться на Сході країни, на передовій, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Вони бачать смерть і страждання, вони стоять за Україну та її народ. Вони, бійці АТО, — герої вже тому, що не побоялися взяти в руки зброю і стати на оборону своєї держави. 


З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до рідної країни, гордості за наших захисників у ЗОШ №5, №4, №1 та в гімназії м. Бахмача працівники Бахмацького районного історичного музею організували зустріч учнів 8 – 11 класів із воїнами, які брали участь на Майдані та в АТО - з Ільченком Артемом Миколайовичем та Брюховецьким Володимиром Борисовичем.


Запрошені гості не на багато старші за учнів-старшокласників, а вже встигли побувати на війні та зустрітися зі смертю. Це люди сильної волі, міцного характеру, упевнені в собі, справжні патріоти України. З глибоким сумом та болем в очах бійці ділилися з учнями спогадами, розповідали школярам, що пережили за час, проведений в зоні АТО та на Майдані. Хлопці своїм прикладом показали, що не тільки словами можна любити свою Батьківщину, але і вчинками доводити це. Відповідаючи на запитання учнів, запрошені воїни намагалися у доступній формі розповісти школярам про життя на війні, про те, як боронилися і наступали, про допомогу волонтерів, про солдатську єдність, братство, і про все те, що цікавило дітей. Говорили про військові будні, а в залі панувала тиша…


Бійці щиро подякували дітям за те, що вони морально підтримують їх своїми листами, малюнками. Ця підтримка для воїнів є надзвичайно важливою.


Запрошені учасники АТО почули від педагогічного колективу та учнівської молоді щирі слова подяки і шани.


Події останніх місяців у котрий раз довели, що український народ неможливо подолати. Вони тільки об’єднали нас, збудили в кожного з нас почуття щирого й глибокого патріотизму, дали змогу проявити себе безкорисливими, щедрими, готовими на все заради незалежності та кращого майбутнього нашої держави.


Ільченко Артем Миколайович, 1995 року народження. Навчався в ЗОШ №5 м. Бахмача до 8 класу. З другого семестру 8 класу перевівся у гімназію м. Бахмача.


Після 9 класу навчався в Ічнянському аграрному професійному ліцеї за фахом тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.


Потім вступив до Ніжинського агротехнічного інституту, де провчився 3 місяці. Почався Майдан, а потім - АТО. З інституту виключили за прогули, бо не знали, що він був на Майдані. Зараз через 2 роки відновився на заочне відділення.


На Майдан пішов сам від себе, ще в дитинстві його приваблювала Помаранчева революція, і коли побили студентів зразу ж поїхав. Перший тиждень їздив тільки на ніч на майдан, тікав з останньої пари і до 5 ранку був там, а потім на метро, електричку і їхав у Ніжин на навчання. А згодом приїхав додому, узяв речі і поїхав зовсім на Майдан, де був до лютого. Після трагічних подій на Майдані, після побаченого спочатку побув дома кілька днів і поїхав на навчання в Ніжин. Але на навчання не ходив, а з молодими хлопцями тренувалися з професійними тренерами, так як вважали, що у нас може початися теж війна. І тому вони хотіли створити партизанський загін.


Артем дуже хотів потрапити в АТО, але йому відмовляли, так як сказали, що малий – 19 років. Він звертався в добровольчі батальйони - зателефонував у «Донбас» та в батальйон «Січ». У кінці липня поїхав у «Січ», оформив там анкету - і хлопця взяли. Їх тренували 2 місяці інструктори–офіцери «Альфи», «Омеги», десантники. Перша ротація пішла в серпні на Слов`янск. Артем потрапив в АТО у жовтні - в Слов`янск, який на той час був уже звільнений. «Спочатку нас там боялися, потім ставилися з «осторогою», а потім співпрацювали з мешканцями,» - розповідав захисник. Їх направили в листопаді в Курахове, де вони замінили батальйон «Донбас», який охороняв дамбу.


Неофіційно у грудні поїхали в Піски Ясинуватського району Донецької області, там ще йшов бій за Донецький аеропорт. Якщо до війни в Пісках проживало 3 тис. населення і стояли багаті будинки, то коли доброволець потрапив туди, все майже було зрівняно з землею і проживало чоловік 20 - стареньких людей, яким нікуди було їхати. Потім Артем поїхав на ротацію, а в січні 2015 року вернувся в Донецький аеропорт, де наших бійців крили вогнем.


У квітні 2015 року Артем потрапив в Авдіївку. Якщо у Пісках нікого немає і розруха, то в Авдіївці було 4 тис. населення, до війни було 45 тис. населення. Працювали магазин до 17 години і аптека до 14 години, але на прилавках нічого не було.


Після Авдіївки у вересні 2015 року всі добровольчі батальйони з передових перекинули в тил. 13 жовтня батальйон, у якому служив наш боєць, переїхав у Сватове, як раз потрапили на Покровський ярмарок.


Потім їх перевели у Київ, де з добровольчих батальйонів створили полк «Київ». З квітня 2016 року відправили до Авдіївки. «Мешканці Авдіївки вже не звертають уваги на звуки пострілів та вибухів, так звикли і вважають, що у них «мир», - розповідав боєць.


5 вересня 2016 року в Авдіївці Артем отримав поранення, першу допомогу йому надав Володимир Брюховецький, який разом з добровольцем правого сектора винесли бійця з поля бою.


Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників.


Наталія Шевченко, науковий співробітник
Бахмацького районного історичного музею,
м.Бахмач

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове