Останні публікації
- Захід Всеукраїнського соціального проєкту «Ми українці — всі одна родина» від SWEET.TV і «Садиба Мьюзік»
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Бахмач святкував - поставимо всі крапки над «І»?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2010, 12:58
Видання „Історія міст і сіл УРСР”(1972р.) повідомляє про наш Бахмач:
- Бахмач виник у 60-70-х роках XIX ст. Під час спорудження у 1867 році Курсько-Київської залізниці і у 1873 році – Лібаво-Роменської за 2 км від давнього містечка Бахмача (нині с.Бахмач) було побудовано дві залізничні станції, навколо яких згодом виросли два селища залізничників. Ці селища поклали початок сучасному місту Бахмачу.
- Бахмач виник у 60-70-х роках XIX ст. Під час спорудження у 1867 році Курсько-Київської залізниці і у 1873 році – Лібаво-Роменської за 2 км від давнього містечка Бахмача (нині с.Бахмач) було побудовано дві залізничні станції, навколо яких згодом виросли два селища залізничників. Ці селища поклали початок сучасному місту Бахмачу.
Більш точну дату заснування віднайшов у достовірних історичних джерелах місцевий краєзнавець Михайло Виноградов. Отже, з посиланням на чернігівський історичний часопис „Сіверянський літопис” і „Сборник сведений о железных дорогах в России” ми можемо прийняти за день народження нашого міста 17 грудня, рік – 1868.
Існує інша точка зору – часом заснування Бахмача вважати першу згадку в літописах. Так, у 2007 році „Порадник” опублікував статтю краєзнавця Б.Г.Киричка „Бахмачу – 860 років”, де Борис Гнатович зазначає, що навіть ця дата – умовна, бо перша літописна згадка говорить про нього як про „город”, тобто укріплений пункт, фортецю, а вони в одну мить не виникають”. А в тому всім відомому році, яким згадується наш „Бохмач”(саме так!) – 1147- опинився в центрі міжусобиці Черні–гівського та Переяславського князівств і був спалений за наказом князя Ізяслава. Нині на місці „давнього містечка” – село Бахмач.
„У невстановленому для купання місці загинула...”
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2010, 12:56
„Порадник” ще в 2007 році робив спробу дослідити цю тему. „Де купаються бахмачани?” – задавали питання. І ось знову, як і щороку, читаємо тривожні повідомлення служби рятування про трагічні випадки на воді. І рефреном у них йде фраза: „У невстановленому для купання місці...” Ми поцікавилися ще тоді, три роки тому, у розпал купального сезону, цими місцями в місті. Виявили, що в Бахмачі немає жодного відповідного місця для купання, хоча народ купається повально: у ставках, копанках, „басейці”. Наше запитання „Де ж можна рятуватися бахмачанам від спеки?” залишилося риторичним.
Це літо притисло ще вищим градусом. Хтозна чого далі чекати з прогнозами „глобального потепління”. Логічно, що купатися в таких місцях знов і знов будуть. То хто ж повинен усе-таки встановлювати інші – „правильні” місця, щоб передбачити й застерегти людські трагедії?
Скажете, у Бахмачі немає водойми, яка б „офіційно” відповідала нормам? Так, і єдина спроба таку зробити в міському парку „загнулася”. Був той ставок чистим, і навіть дзеркальний короп там водився, і пісочок був... До офіційного пляжу справа, щоправда, не дійшла – грянула перебудова. Все те замулилося, човни та катамарани кудись поділися, катер, що слугував то кінозалом, то баром, зник... і взагалі – тема нашого парку, що має гучну назву „культури та відпочинку”, - окрема розмова. Давайте про щось простіше - поки що.
Спортивні новини
/ 0
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2010, 12:54
VІ тур Першості Бахмацького району був проведений 25 липня.
На стадіоні “Колос” м. Бахмача команда ФК «Гайворон» приймала команду “Агродім” с. Бахмач-2.
Оскільки матч розпочався о 14-ій годині, на полі було доволі спекотно. Та гра все ж таки була цікавою. Обидві команди атакували гостро. Після однієї з атак Селіван Ігор вивів ФК «Гайворон» уперед. Це відбулося на 21 хвилині. Такий рахунок зберігся до кінця 1 тайму.
Після перерви “Агродім” посилив атаки і на 55-ій хвилині Іващенко Олег зрівняв рахунок - 1:1.
Та нічия протрималася лише 10 хвилин. На 60 хвилині Нирковський Юрій вивів гайворонців уперед - 2:1. Другий гол цієї команди виявився вирішальним і остаточним.
За неспортивну поведінку на 15 хв. Ігор Саленко («Агродім») та на 61 хв. Болотненко Сергій (ФК «Гайворон») отримали жовті картки.
На полі Курені зустрілися команди місцевого ФК та “Ветерани” м. Бахмача.
Після впертої гри команди задовольнилися нулевою нічиєю.
Перед останнім туром 1 кола командні місця розподілилися наступним чином: 1. ФК «Гайворон», 2. «Дмитрівка», 3. “Ветерани”, 4. ФК «Курінь», 5. КМС-285 та 6. “Агродім”.
В останньому турі зустрінуться команди:
“Ветерани” – ФК «Гайворон» та КМС-285 – «Дмитрівка».
М.Глухенький
Допоможи собі сам
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2010, 12:53
Спека-а-а! Ринок відреагував адекватно – стрибнули вдвічі ціни на вентилятори. Не кожен може дозволити собі дорогу річ, та альтернатива є – розум і винахідливість.
Саме на цю погоду нагодились до нас гості.
Давні читачі „Порадника” вже знайомі з моїм дядечком із Росії: 3 роки тому він ділився з бахмачанами своїми враженнями від нашого міста, ностальгічний його нарис мав назву „Дорога длиной в 40 лет”. Багатьом сподобався. Дядечко мій за фахом – психолог, а ще фізик, технар, з тих, що звуться „майстер на всі руки”. У нашому обійсті багато добрих слідів його рук. Дядеві гостини цього року залишили чудо-вентилятор, погляди моїх домашніх на нього діаметрально протилежні: хто говорить, що дуже шумить, хто – неестетично, але дружно ми прозвали його „чудище” і рятуємось від спеки (щоправда, без сторонніх!) Але ідея цікава, гадаю, ентузіасти технічної думки можуть продовжити вдосконалення.
Юридична консультація
/ 0
- Деталі
- Категорія: Юридична консультація
- Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2010, 12:50
„Споживачу на замітку”
Власник магазину, де я хотів придбати побутову техніку, запропонував вигідну для мене форму оплати – за договором. Але я побоююсь, як би не втрапити в халепу...
О.Ільченко
Спираючись на досвід роботи, скажу, що такі ситуації не поодинокі в нашому районі. Враховуючи, що не кожен споживач може сплатити всю суму за багатовартісний товар, приватні підприємці йдуть назустріч споживачу, укладаючи з ним договір купівлі-продажу.
Щоб не втрапити в халепу, як Ви запитуєте, потрібно в першу чергу керуватися наступним:
- уважно прочитати умови договору, особливо дрібно надрукований текст;
- які відсотки пропонує підприємець;
- строки погашення суми.
Обов’язково отримайте один екземпляр договору, де розміщуються підписи підприємця, продавця, покупця та людини, яка поручилася за покупця:
Погашайте відсотки в присутності свідків з обов’язковою відміткою на зворотній стороні договору або вимагайте квитанцію.
Т.Марченко, спеціаліст районної ради
з захисту прав споживачів
з захисту прав споживачів
Бахмач. Залізниця й місто.
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2010, 12:45
Частина третя
Розповівши про будівництво станції Бахмач Курсько-Київської залізниці, у цій частині я хочу зупинитися на початку станції Бахмач Лібаво-Роменської залізниці. Питання це, як узагалі й історія цієї залізниці, що простягалася від Ромен до Лібави (нині Клайпеда, Литва), є terra incognita. Я не зустрічав жодної сучасної історичної літератури, присвяченої хоча б побіжно історії цієї залізниці. Тому розповім, що знаю.
По-перше. Ця залізниця мала винятково економічне значення. У Ромнах у ті часи (середина ХІХ століття) проходив чи не найбільший сільськогосподарський ярмарок, куди звозився товар майже з усього україн-ського Лівобережжя. А Лібава-Клайпеда – це незамерзаючий навіть узимку порт на Балтійському морі. Таке поєднання дозволяло здійснювати торгівлю між сільськогосподарськими українськими губерніями й закордонними державами, незважаючи на примхи погоди протягом усього року, а не тільки взимку та влітку, як це було зазвичай.
Ягода, яку не бере радіація
/ 0
- Деталі
- Категорія: Здоров'я
- Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2010, 12:39
Наша бабуся Онися за трилітровку ожинових ягід (хай їм абищо – таке стебло колюче!) обіцяли мені мало не золоті гори. Дбайливо ту фіолетову смакоту пересушували й взимку додавали до татових узварів.
Виявляється, ягоди ожини, окрім того, що додають чоловікам снаги (дія марганцю і міді – звідси й колір) дуже потужно запобігають простатитові.
Тато ж використовували рослину як заспокійливе, віддаючи перевагу навіть перед цапиною борідкою (валер’яною).
Листя ожини має чудові протизапальні, сечогінні, потогінні, бактерицидні властивості. Воно помічне при водянці, цукриці (діабеті), зупиняє легеневі й шлункові кровотечі. Молоде листя ожини сизої лікує ангіну, запалення ротової порожнини, різноманітні шкірні захворювання (його можна просто жувати). Подрібнене листя цієї рослини у вигляді припарок прикладають до лишаїв, трофічних виразок, екзем, гнійних ран.
Як треба і як не треба працювати
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 30 липня 2010, 14:59
„Світланка- свєт очей, дай, будь ласка, білу шоколадку”, - звернулась до моєї співрозмовниці жінка в халатику – видно, живе десь поряд. За нею прийшла бабуся, яку Світлана теж називає по імені, і третій – „дядя Ваня”, і четвертий... І так – безперервно, спілкуватися нам доводилося в перервах від покупця до покупця.
Так, це був магазин. І було це напередодні свята працівників торгівлі. То автор і вирішила нарешті написати про цю завжди привітну жінку з чарівною усмішкою. Бо одна моя приятелька давно спрямовувала мої „журналістські стопи” до цієї крамнички: „Ну напиши про цю дівчину...” Я також частенько відвідую магазин „Продукти”, що біля ресторану „Рушничок”, і встигла замітити професіоналізм працівниці саме цього прилавка. Жодного разу не бачила її роздратованою, та навіть трохи невдоволеною – приємний спокійний голос, незмінна усмішка, постійна готовність допомогти покупцю.
Якби я був керівником
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 30 липня 2010, 14:58
Відкритий лист-звернення до міського голови Поліщука О.В.
Шановний Олеже Васильовичу!
Хочу поділитися з Вами тим, що мені болить, тому що Бахмач - моє рідне місто і доля з’єднала мене з ним понад 60 років тому.
У 1944 році, після того, як було визволено місто від фашистів, моя сім’я (а це мама і я з сестрою - батько й брат були на фронті) повернулися до рідної домівки. Бахмач мав вельми непривабливий вигляд: багато будинків, підприємства, вокзали були зруйновані. Бахмач піднявся з руїн частково завдяки міському голові Дерев’янку (на жаль, не пам`ятаю імені та по батькові).
На той час у міськраді було всього 3 працівників: голова, секретар і землевпорядник. Робочий день голови починався о шостій ранку. Обходив місто, хазяйським оком усе оцінював, брав на замітку. Машиною не їздив, через скло не дивився на людей, а ходив, щоб зустрітися, поспілкуватися з ними, поцікавитись їхнім життям. Шанували його люди, бо дійсно був Хазяїном з великої літери. У складний післявоєнний час багато він устиг зробити для міста: побудовано 2 школи (№1 і №5), насаджені „старий” та „новий” парки – окраса нашого міста, де люди відпочивали на свята (і не забруднювали його, як зараз, бо відвідують, аби добряче випити та закусити).
Слідами публікацій
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 30 липня 2010, 14:54
Схвилювала публікація у №28 „Порадника”- „Здали ще одне підприємство Бахмача?”
Цьому підприємству віддано більш як 70 років загального трудового стажу нашої родини. І болить серце за нього сьогодні. Його історія – на наших очах.
Цьому підприємству віддано більш як 70 років загального трудового стажу нашої родини. І болить серце за нього сьогодні. Його історія – на наших очах.
„Бахмацький птахокомбінат”, який згодом отримує категорію „м’ясокомбінат”( а в народі – бойня). Примітивні умови праці, із механізації – робочі руки, жахливі умови, 80% працівників – жінки. Старий цех потужністю 5 т виробляв продукції до 22 т за добу.
Пік розквіту підприємства припав на кінець вісімдесятих та дев’яності роки минулого століття. Будується новий цех, холодильник (раніш це були камери з льодом), під’їзна залізнична колія (яку, до речі, нові вже хазяї здали на металобрухт – нічим було зарплату платити. Абсурд – підприємство виробляло й відправляло продукцію, отримувало гроші, а зарплати немає?!)
У ті роки побудований 5-поверховий будинок-красень, у якому були тільки 2-3-4-кімнатні квартири. Добудовується і механізується холодильник, покращуються умови праці взагалі. Шкури ВРХ відправляються в Італію. Побудували цех з виробництва „пульпи” (корму для свиней), роботу якого блокувало керівництво району - бач, не порадилися з ними. Будували угорці – до речі, і досі ця країна тримає першість із виробництва свинини в Європі. Бахмацькі ковбаси не тільки на обласному, а й на республіканському рівні отримували найвищі бали. За робочу зміну випускали 1200 кг високоякісної продукції. І це диво творив тендітними руками суто жіночий колектив на чолі з прекрасним керівником.
Детальніше...