Головна

Поточний рік  -  рік 65-річчя перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками, рік закінчення Другої світової війни. Тема ця постійно присутня в нашій свідомості, на сторінках преси та в програмах радіо й телебачення. І це закономірно, як закономірно й те, що, говорячи й пишучи про війну, ми віддаємо данину вдячності й поваги прекрасній половині нашого народу, вклад якої в спільну перемогу над ворогом не менший від вкладу чоловіків, хоча ми й називаємо жіноцтво слабкою статтю. «Кожному своє», – сказано в Біблії, саме з цієї точки зору ми й говоримо про вклад жіноцтва в спільну справу й рівність чоловіків і жінок. Війна, звичайно, діло не жіноче. Так було споконвіку. Та остання війна змусила жінку діяти там, де, як вважалось, повинні бути тільки чоловіки – у сухопутних військах і авіації, на флоті й шахтних вибоях, не говорячи уже про традиційні жіночі справи – виховання дітей і збереження домашнього вогнища, медицину й плекання сім’ї, ім’я тим справам – легіон.

„Порадник” уже розповідав про славних дочок нашого народу – Шуру Селіванову, льотчицю з Щучої Греблі, що героїчно боролася з ворогом і загинула в Сталінграді, і Катерину Зеленко, також льотчицю, що здійснила понад 40 бойових вильотів (згідно з секретним наказом Й.Сталіна звання Героя Радянського Союзу присвоювали за 20 і більше бойових вильотів). Катерина була єдиною жінкою у світі, яка в жорстокому повітряному бою пішла на таран і ціною свого життя перемогла противника. Уламки двох літаків, Катерининого бомбардувальника Су-2 й німецького „Месершмідта”, на очах жителів полтавського села впали на землю Лівобережжя. Сталося це у вересні трагічного 1941 року. Звання Героя було присвоєно К.Зеленко в 1990 році, й астрономи Кримської обсерваторії назвали її ім’ям одну з малих планет.