Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Демографічна ситуація в районі
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:19
За повідомленням відділу РАЦС (реєстрації актів цивільного стану) у вересні 2008 року в Бахмацькому районі народилося 45 немовлят – це (поки що!) рекорд року. 23 новонароджених поповнили міське населення, решта – села Бахмаччини.
І зовсім не традиційно для статистики народжуваності – лідирує сильна стать!
24 хлопчиків батьки назвали такими іменами:
Артем (найвищий рейтинг – їх четверо!), Арсеній, Владислав (двоє), Данило, Дмитро і Дмитрій, Євген і Євгеній (2), Ігор, Макарій, Максим, Олександр (троє), Станіслав (3), Тимур, Ярослав.
Село моє, для мене ти єдине
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:17
Село Курінь, за історичними свідченнями, бере початок у 16 столітті. Стосовно назви існують суперечності. Воно походить і від курної хати (тобто яку топили по-чорному), і від козацького куреня.
Село переживало страшні лихоліття й світлі часи, та завжди було багате хорошими людьми, які любили свою землю і робили її ще кращою. Так, наприклад, пані Баланіна започаткувала садіння штучного соснового лісу. За це їй честь і хвала, адже і теперішнє село потопає у сосновому мереживі.
А того, святкового для курінців дня – 28 вересня, біля Будинку культури №1 було й зовсім гарно: вітер пестив державний прапор і велику гірлянду з надувних кульок, побілені дерева аж сяяли, не забули прикрасити і скверик - тин з глечиками та горщиками, з гарбузом та квітами надавали національного колориту урочистостям.
Фотостенди розповідали мовою світлин про життя села, починаючи з 50-х років 20 століття і по сьогодення. Милували око райдужні вишиванки майстринь О.В.Поправко і Н.І.Сунки.
Добре слово про добру людину
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:14
Учителя невипадково називають високим іменем – народний. Його му-дрість творить ту складову річ, яку прийнято називати наступністю поколінь. Праця педагога – це насамперед напружена праця серця. Учительська теплота, ніжність, уважність залишається у наших серцях назавжди. І скільки б років нам не було - двадцять чи п’ятдесят, нас завжди гріє вогник, який запалили педагоги рідної школи.
Лист до редакції
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:13
Добрий день, шановна редакція «Порадника»!
Спочатку трохи розповім про себе. Так вирішилася моя доля, що я з мамою переїхала в Бахмач. Почала ходити в школу №4 і закінчила в ній 8 класів. Це був 1964 рік. Потім я продовжувала вчитись у вечірній школі, а вдень працювала. Так і закінчила 11 класів у 1968 році.
Минуло багато часу, як я здобула освіту. Зараз я вже на пенсії.
Я дуже люблю своє рідне місто: воно красиве, зелене, тут живуть хороші люди. Саме про них, хороших людей, і хочу розповісти.
Дуже часто проходжу мимо своєї рідної 4-ої школи, бачу малечу, що щебечуть на шкільному подвір’ї, і згадую своїх мудрих вчителів, які навчили мене читати, писати, мислити. Багатьох з них вже немає – вони пішли з життя. Хай земля їм буде пухом, пам’ять про них збережу назавжди.
Книга - хороша вчителька
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:11
- Ми любимо уроки зарубіжної літератури, - сказали мені учні п`ятого класу ЗОШ 1-3 ступеню села Курінь.
- А чому?
- Тому що вони цікаві.
Віка Рогова, Таня Сунка, Аня Серьогіна, Люда Божок, Ваня Тенетник у захваті від цього предмету. А до них приєднуються їхні однокласники, та імена займуть цілу сторінку, якщо всіх написати. І зовсім не дивно, що діти так говорять про вчителя зарубіжної літератури – вона заслуговує на те.
Валентина Григорівна Книга! Ну хіба не чудо - таке прізвище у вчителя, що вчить любити книгу. Книги заповнили її життя і на професійному рівні, і на духовному.
Ще зовсім юною дівчинкою мріяла Валюша про філологічну освіту. І таки здобула її у Ніжинському педінституті. Сільська дівчинка була закохана в природу і у мистецтво слова, у живопис і класичну музику. І цю закоханість у прекрасне несе все своє життя, ділиться знаннями з вихованцями, навчає їх шанувати літературну творчість.
Дело, которому служишь
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:08
Хорошо, когда человек здоровый: живет, работает, и пусть не все всегда складывается удачно, есть надежда, что завтра будет иначе, будет лучше. Но внезапно ты тяжело заболел – и тогда мысли, надежды о завтрашнем невольно рушатся.
Так случилось и со мной: резко «зашкалило» давление. Впрочем, и не удивительно, учитывая, сколько горя пришлось на вторую половину моей жизни – перенесла потерю двух моих близких людей. Итак, 15 сентября я поступила на лечение в неврологическое отделение районной больницы. Думаю, не ошибусь, если скажу, что не только у меня, а у каждого больного есть внутренний страх при поступлении в больницу вообще. Но должна отдать дань глубокого уважения самой методике лечения и профессионализму всего коллектива медицинских работников неврологии. Считаю это заслугой уважаемого заведующего отделением Панченко Алексея Борисовича. Как это в пословице: «Який батько, такі й діти».
Генерал артилерії
- Деталі
- Категорія: Вулиця його імені
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:05
Минула війна у вересні-жовтні 1941 і 1943 років двічі прокотилася смертельним катком по багатостраждальній землі Лівобережної України, сіючи смерть, залишаючи після себе димлячі руїни. В ці дні ми відзначаємо 65-річчя визволення від окупантів, згадуємо всіх полеглих і небагатьох уже учасників тих вікопомних подій, особливо, за покликом крові, виділяємо, не применшуючи заслуг інших, своїх земляків.
Останнім із тих земляків, іменами яких названі вулиці Дмитрівки (про генерала Ф.А. Савченка, Героя Радянського Союзу П.В. Яценка і О. Селіванову “Порадник” уже писав), є Михайло Митрофанович Жованик, генерал-артилерист, який помер невдовзі після закінчення війни, втративши на ній здоров’я.
Народився він в сім’ї заможного дмитрівського козака, що мав аж 400 десятин землі, яку перед відходом у вічність розділив між чотирма своїми синами. І був би Михайло хліборобом, та налетів смерч революції, що до тла знищила старі життя і побут і опинився він, всупереч всім класовим теоріям в рядах Червоної Армії, хоча інший Жованик, Петро, бідняк і теж дмитрівський козак, воював в Добровольчеській армії білого генерала А.І. Денікіна, а ще інші стали козаками (солдатами) армії УНР. Ось так було тоді в теорії і практиці.
Коржик
- Деталі
- Категорія: Дитяча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:02
(стара казка, по-новому розказана)
Жив на світі хлопчик Сергійко. Попросив він бабусю Гафійку, щоб коржика йому спекла. Бабуся онучка любила, у всьому йому годила, бо Сергійко їй помагав: воду носив, город поливав, дрова рубав, теля напував, бабусю свою любив-поважав.
Випікся Коржик на славу: рум’яний, м’який, веселий; прудкий... І дуже допитливий.
Звернувся він до хлопчини: «Не їж мене три днини. Я по світу погуляю, щось побачу, дещо взнаю». Покотився Коржик. Бачить — дівча маленьке плаче. Коржик почав співати, дівча забавляти. Дівчатко посміхнулось, до Коржика звернулось: «Іди до нас, Коржику, жити. Ми не будем тебе кривдити».
Та Коржик не міг залишитися, на світ він хотів подивитися. Покотився Коржик...
Бачить — веселка над річкою стала, кольорами вода засяяла. Такої краси Коржику й не снилося. Підстрибнув, веселку за колір зелений торкнув. І дощиком колір розпався. Травичку полив. А Коржик на травку сів, відпочити схотів.
Що треба зробити для успадкування батьківської садиби, якщо не залишилося заповіту?
- Деталі
- Категорія: Юридична консультація
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 11:58
Що треба зробити для успадкування батьківської садиби, якщо не залишилося заповіту?
У випадку смерті особи, яка не залишила заповіту, спадкування відбувається за законом. У першу чергу, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Г. Романенко, місто Батурин
У випадку смерті особи, яка не залишила заповіту, спадкування відбувається за законом. У першу чергу, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
При спадкуванні - частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними. У даному випадку місце реєстрації та проживання не впливає на обсяг прав щодо спадкування. Звертаю вашу увагу, що спадкоємці повинні впродовж 6 місяців з моменту смерті звернутися до державної нотаріальної контори за місцем знаходження спадщини із заявою про прийняття спадщини.
Вітаємо з Днем ветерана!
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 11:56
Шановні ветерани та пенсіонери, поздоровляємо зі святом всіх вас, учасників ліквідації надзвичайної аварії на ЧАЕС, ваші родини, людей з особового складу, які навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, щоденно проявляють мужність та самовідданість під час гасіння пожеж, ліквідації надзвичайних ситуацій, всіх тих, хто зробив вагомий внесок у забезпечення пожежної та техногенної безпеки, виховання молодих працівників, надаючи їм професійні знання та натхнення на майбутнє. Хочеться побажати вам енергії, бадьорості та здоров`я.
Хай кожен день вашого життя сповнюється невичерпною життєвою силою, любов`ю рідних, повагою друзів і колег, приносить щастя, сімейний затишок, добробут і впевненість у майбутньому!
С. О. Єрмоленко,
начальник Бахмацького РВ ГУМНС України в Чернігівській області,
начальник Бахмацького РВ ГУМНС України в Чернігівській області,
майор служби цивільного захисту
Детальніше...