Головна

Вперше прозвучали ці слова зі сторінок виданої в Санкт-Петербурзі книги 210 років тому, і з тих пір чарують кожне наступне покоління українців, й не тільки їх.

В рукописних же списках твір на той час вже був поширений в Україні та за її межами. Мова йде про «Енеїду» І.П.Котляревського (1769-1839),  видану «иждивением М.Парпуры», 245 років від дня народження якого минуло поточного року. І хоча видання здійснено було без відома творця шедевру, однак з великою повагою до автора, бо ж на титулі стояло: «Енеида», на малороссийский язык перелицованная И.Котляревским».

Видання було успішним, зустрінуте схваленням численних шанувальників красного письменства, і в 1808 році М.Парпура здійснює  друге видання. І тільки після цього І.П.Котляревський нарешті публікує і своє видання, з доповненням – четвертою частиною.

 

«Олечко моя, де ти зараз? І чи згадуєш мене так часто, як я тебе? Чи пам’ятаєш наше останнє побачення,  ми обоє плакали і присягалися не забувати наші щасливі зустрічі? Чому твоя мати не хотіла зрозуміти наші почуття?» - зітхнув тяжко . А думка про те, що, може, це й добре, що Оля десь далеко й не бачить ось такого, скованого недугою, майнула в голові. Бо хто знає, чи не розвіялося б її  кохання у щоденнім догляді за  ним, таким немічним.  Хоч він не раз чув її лагідне: «Любитиму тебе, Славцю, і в радості, і в печалі», - коли розказував про нелегкі  операції, які хоч і поставили його на ноги, але, як кажуть лікарі, не гарантують, що з роками все не повернеться «на круги своя». Та говорити легко, а коли прийдеться до діла, то не кожен зуміє дотримати слова.  «А якби на твої  плечі, Оленько, звалився тягар моєї недолі, то чи змогла б нести його разом зі мною без нарікань?»

- А я думала, що ти спиш... —мама тихенько зайшла до кімнати.

- День он який гарний, то гріх спати, - жартом відповів. — Ось трохи вийду в садок, там і прочитаю газети й листи.

За вікном зранку ледь вище нуля, приморозки нагадують про зиму. А телебачення й інші засоби масової інформації – про загальноукраїнську проблему з опалювальним сезоном. Спасибі осені – трохи сонцем підігріває. Та все ж – коли будемо з теплом? Діти в школах сидять на уроках в пальто, хворим у поліклініці лячно роздягатися на огляді у лікаря, магазини перевиконують всі плани з продажу електрообігрівачів, а споживачі платять за електроенергію  шалені гроші і з жахом думають про справжні холоди. Що ж нам обіцяють наші тепловики? За відповідями пішла до директора комунального підприємства «Бахмачтепломережі» С.В.Приходька.

- Справа в тому, що це робиться не за один день, було 14-го – в районі, де розташовані міліція, прокуратура й інші установи, наступного – далі. (Наскільки мені відомо, відразу ж і додаткові проблеми виникли – прорвало воду в деяких місцях, наприклад, в «малосімейці» – Н.Т.) На сьогодні ми вже готові до того, щоб розпочати опалювальний сезон: хоч зараз сірник піднеси – і система запрацює. Але ж головна проблема, як Ви напевне знаєте, і в загальнодержавних масштабах – борги. У цьому році виникла така ситуація, що всі державні установи ми опалювали практично в кредит. Чому? Із-за різниці в тарифах. З 1 січня подорожчав газ, але тільки з серпня були введені нові тарифи для організацій, населення ж платить ще за старими цінами. Таким чином, набіг борг у 790 тисяч гривень, і поки «Бахмачтепломережі» не погасять його стовідсотково, газ нам ДК «Нафтогаз України» не дасть.

 

Я була на виборчій дільниці. Україна до виборів тільки готується, а в Бахмачі вже пройшли. Й президента обрали. Таємним голосуванням, з відривом у 8 голосів від претендентки. А всього кандидатур було 4. Як сторонній спостерігач зазначу, порушень не помітила, все відбувалося прозоро. Як всерйоз пожартувала завуч  Валентина Федорівна Дудка: «Вибори пройшли на належному рівні тому, що реєстр виборців був підготовлений вчасно і безпомилково». Їм легше, звісно – 1 вересня всі їхні виборці заносяться до класних журналів. Отже, голосували 15-го жовтня учні, від 1-го до 7-го (по-гімназійному) і вчителі Бахмацької гімназії. В рамках повної демократії в комісії також самі гімназисти: голова виборчої комісії – Майстренко Інна, 7-А, секретар – Залозна Олена, 7-А. Президентом, за результатами того ж дня, став Юрій Ситайло з 6-А. Через тиждень відбулася  інавгурація (урочиста церемонія введення на посаду), після якої глава гімназійної республіки та Кабінет міністрів провели перше, організаційне засідання. Була запрошена преса – ми задали декілька питань дітям. Дозволю собі відійти від дорослих їхніх посад і назвати їх саме так, а від того – і таке запитання: «Все це для вас – гра чи серйозно?»

В Бахмацькому районі, станом на 22 жовтня 2008 року, виникло 33 пожежі. На пожежах загинуло 6 людей, проти 4 у 2007 році. Основними причинами трагічних випадків є необережне поводження з вогнем під час паління у ліжку та порушення правил експлуатації пічного опалення.

Як розповів нам інспектор Бахмацького райвідділу МНС Юрій Іванович Данилець, останній трагічний випадок стався минулої п’ятниці, 17 жовтня 2008 року в  Щучій Греблі, це Дмитрівська селищна рада.  По вулиці Новоселівка горів будинок №3 мешканця села  Ширіна М.П. В пожежі загинули 49-річний господар та його гість, 51-річний односелець. За словами сусідів, чоловіки ніде не працювали, частенько пиячили, залишався приятель по пляшці ночувати не вперше. До трагічного фіналу привело, імовірно, паління, що при такому способі життя є найпошире-нішою причиною пожежі.

07.10.2008 року вночі  на річці Сейм поблизу села Обмачева був затриманий  місцевий житель  гр.П., який займався незаконним виловом риби. У браконьєра вилучено знаряддя злочину - електровудку та близько 500 рибин різних порід. Сума завданого  збитку становить понад 7 тисяч гривень.

11 жовтня в місті Бахмачі був затриманий місцевий житель гр.З.,1976 року народження, у якого виявлено та вилучено близько 300 грамів макової соломки. З його слів,  придбав він наркотик у незна-йомого чоловіка.

Найвірогідніше, цим незнайомим чоловіком виявився житель Тиниці, у котрого через кілька днів, 18 жовтня, було вилучено 1,5 кг макової соломки. Затримано злочинця „на гарячому” – при спробі продажу. Крім того, при обшуку будинку наркотор-гівця виявлено ще й міні-арсенал: 18 патронів і обріз гвинтівки Мосіна. По даному випадку порушується кримінальна справа.

В „Пораднику” друкувалось про участь чехів в боротьбі з німцями у  березні місяці 1918 року, а я згадав, як про ці події розповідав мені у 1952 році залізничник Пушенко Василь з села Піски.

Він говорив, що рух поїздів був тоді нерегулярним. Газет про події в світі майже не було, лише прокламації та листівки різних партій. Зв’язок тільки між залізничними стан-ціями по телеграфу і телефону. Серед населення були розмови, що Ленін для встановлення радянської влади на Україні послав зятя відомого українського письменника М.Коцюбинського В.Примакова, сина – Юрія Коцюбинського та їхнього друга, чернігівця, Антонова-Овсеєнка. В листівках було: „Підтримайте своїх земляків”.

Крім радянських військових, чехів і словаків, були ще й поляки, австрійці, які потрапили в полон під час війни (хотіли пошвидше попасти додому, до родини). Чехи воювали активно і серед них були жертви. Пушенко розповідав, що ешелони з німцями стояли по ст.Плиски і Логачове, а чехи – в Бахмачі. Бачив, як чехи на військовій платформі на Київській готовили собі їжу.  Пушенко з Бахмача до Пісок йшов пішки, оглядаючи колію, як робітник. Його наздогнали чехи.

 

Чехословацькі легіони в Російській імперії під час Першої світової війни залишились в пам’яті старшого і середнього покоління громадян колишнього Радянського Союзу як одна з чотирнадцяти армій інтервентів проти Радянської влади. Однак реальність була іншою. Головною метою чехословацьких легіонів після підписання Берестейського миру 27 січня 1918 р. була не інтервенція проти Радянської влади, а продовження збройної боротьби проти Четверного союзу на французько-німецькому фронті. Після виникнення Чехословацької Республіки 28 жовтня 1918 року і, зокрема, після закінчення війни 11 листопада головною метою було повернення легіонів на Батьківщину, якій тоді загрожували деякі сусіди.

Чехословацьке військо залишило на теренах України могили 4112 своїх полеглих та померлих від ран вояків.

Нещодавно Бахмаччину відвідали чехи пан Марек і Павел Соботка. Основною метою поїздки було встановити місця знаходження могил земляків, які загинули на території нашого краю в березні 1918 року.

Щойно друком у ніжинському видавництві “Аспект-Поліграф” вийшли матеріали (за загальною редакцією директора Бахмацького районного історичного музею Тетяни Миколаївни Стрикун) науково-практичної конференції “Німецькі поселення в Україні другої половини XVIII – першої половини ХХ ст.”, присвяченої 240-ій річниці від часу заснування Біловезької німецької колонії. Конференція ця відбувалася більше року тому (18-19 вересня 2007 року) у приміщенні малого залу Бахмацької районної ради. На жаль, у зв’язку із збігом у часі цієї конференції з сесією міської ради, де я є депутатом та головою фракції, я зміг лише побіжно ознайомитися лише з виставкою предметів з німецьких поселень Бахмаччини, яка передувала відкриттю пленарних засідань конференції. Тим більш цінним для мене є можливість ознайомитися із текстами виступів на цій конференції, які, у чому я переконаний, будуть цікавими для багатьох пересічних читачів нашої газети.