Головна

Ми поцікавилися  долею горезвісного „Лопатинського”житлового кооперативу, про що була не одна публікація „Порадника”. Автор однієї з них (№31-32 за 2008р.), М,Виноградов повідомив, що відповідно до законодавства офіційне повідомлення про банкрутство даного об’єкту вже відбулося – газета „Урядовий кур’єр” від 23 серпня 2008 року. Тепер справа за кредиторами, тобто пайовиками ЖБК-4. Їм потрібно написати заяви на ім’я ліквідатора протягом місяця з дня публікації, заяви стосуються відшкодування паїв. Михайло Михайлович залишив свій номер телефону і з запитаннями просить звертатися всіх бажаючих: 8-067-9208920.

Ст. 183 Сімейного кодексу України (далі — СК) встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою  дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на  першу дитину.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 СК, зокрема, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший за мінімальний розмір, то дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму.

Боляче в день Бахмацького свята було, виявляється, не лише мені. Багатьом. Мене зустрічають люди і діляться ним, тим болем. І я знову мушу говорити про це. Ми не повинні мовчати про це, ми нарешті повинні збагнути всю глибину проблеми, та навіть не проблеми – хронічної хвороби нашого суспільства. Збагнути з тим, щоб зупинитися, поки не пізно, схаменутися, озирнутися навкруги і побачити за тією проблемою людей. Їх вже так небагато, тих людей. Вони нам подарували наш мир, наш світ, як співали того дня на святковому концерті наші артисти на сцені районного Будинку культури: „Де  була б ти сьогодні, Європа, де була б ти, якби не вони?..” Так, я знову про той біль – за наших ветеранів. Мені було боляче 9 вересня (№37 „Порадника”).

Зі сльозами на очах говорить мені Галина  Павлівна Рубан: „Яке ж це відношення до ветеранів? Моїй сусідці Губар Дії Олександрівні   83 роки, вона і по хаті вже ледве ходить, тож звичайно, до Меморіалу не прийде і на обід святковий її не запросять. Та нікуди не запрошують: ні на 9 травня, ні на 9 вересня. А вона ж всю війну пройшла, каже з болем (вона росіянка): „Неужели никому я уже не нужна, неужели зря в окопах вшей кормила?” І так мені боляче, слухаю, бачу її, самотню,і серце кров’ю обливається. Був мер одного разу - з 80-річчям приходив вітати, та ото й усе.(За моїми підрахунками, це саме перед виборами було. – Н.Т.) Та їй нічого не треба, просто увага – прийдіть і привітайте, щоб знала, що жива і комусь потрібна”.  Розповідає Галина Павлівна, що допомагає сусідці, як може, та не так це хвилює, як те, що забули про людину.

Вересневе сонце вже  скочується за обрій, а на  новозбудованому стадіоні  Гайворона  до пізнього вечора вирує  футбольне життя.  Тут можна зустріти будь-кого, від малого до великого. Хтось приходить, аби розім’ятися і поганяти м’яча, дітлахам подобається новий дитячий майданчик, а декому до душі просто посидіти, повболівати за улюблену команду, милуючись навколишньою красою, яку створили самі. Почали будівництво осінню минулого року.

- Допомагали всі, до кого звертався, - згадує у розмові сільський голова Кобець Іван Іванович. - А роботи й справді було багато: не один день пішов на те, щоб підготувати ділянку під будівництво поля,  вирівняти, звільнити від чагарників.

Та не злякався труднощів сільський керівник. Не шкодуючи сили і часу, сам  брався за будь-яку чорну роботу. Зі словами вдячності згадав Іван Іванович і сільське комунальне підприємство, на чолі з керівником Горлачем В.І. Воно теж брало активну участь у  цій справі.

На моє питання: Чому саме Гайворонська сільська рада взялася за будівництво?

Нещодавно країна відзначила свято – День фізкультури і спорту. Я б дуже хотіла, щоб для всіх людей спорт, фізкультура стали повсякденними. Вони потрібні, як повітря, як сонце, як вода. Не задля досягнень треба їх використовувати, а для здоров’я. З давніх часів дійшла до нас порада народів Сходу: ”Кожного дня людина повинна робити принаймні 1111 кроків”. Це 1км. Я закохана, приміром, у ходьбу. Вона приносить радість усім м’язам  і органам тіла, є навіть такий спортивно-медичний термін – радість м’язів.

Без руху немає життя. Для здоров’я однаково необхідні 4 умови: фізичні навантаження, помірна їжа, загартування, час і вміння відпочивати.

Жаручим вогнем горобин горять парки. А втім ця ягода, що для нас така звична, має потужні антисептичні, заспокійливі, кровотворні чинники. Вона жовчогінна, ранозаживлююча, і, найголовніше, зв’язує й виводить з тіла радіоактивні відколки, проте сама не накопичуючи їх, лишається виключно чистою. Ця ягода знижує рівень холестерину в крові, запобігає недугам печінки, дуже бажана в старечому віці: і як збадьорювач, і як врівноважувач роботи кишковика.

Атеросклероз. 2 ч ягід горобини, 1 ч хвоща польового (сосонки), 2 ч нагідок, 0,5 ч буркуну жовтого, по 2 ч череди, парила по 3 ч плодів шипшини собачої, соломи вівса, 1 ч материнки. Беруть 1 столову ложку збору на 300 мл окропу. Настояти в духовці (печі) три години. Долити википіле перевареною водою. Це денна частка. Вживати три тижні.

Головний біль. Беруть стиглі ягоди горобини (чим червоніші тим більше каротину) переміщують 1:1 з медом. Настоюють місяць. Вживають по столовій ложці перед сном. Можна перетовкти. Тоді настоюють тиждень.

До наших днів збереглося всього двоє її зображень: одне з них – старовинна мініатюра у Франції і друге – фресковий груповий портрет у нас в Києві, в Софіївському соборі. Останній, в 30-х роках ХХ століття, чудом уцілів. Тільки на прохання Французької комуністичної партії Й. Сталін відмінив руйнацію цього майже тисячолітнього собору, що планувалося зробити для створення площі для проведення парадів і демонстрацій в щойно повернутій з Харкова до Києва столиці республіки. Михайлівський Золотоверхий собор висадили в повітря, втім не забувши зняти найцінніші фрески і передати їх до одного з московських музеїв - Третьяковської галереї. А Софійський, як бачимо, пощадили...

Та час був невблаганним - з групового фрескового портрету сім’ї Великого Київського князя на південній стіні собору збереглася тільки та частина, де зображені дружина і три її дочки. Поряд з матір’ю стоїть старша донька Анна. Поряд – молодші сестри Анастасія і Єлизавета, в майбутньому королеви Угорщини і Норвегії. Ці династичні шлюби мовчки, але красномовно говорять про роль, місце і значення Київської держави в середньовічній Європі. Одягнена Анна в довгий нижній одяг з заморської тканини, затканої колами з орнаментом всередині. Зверху цього одягу надітий плащ, що гострим кутом падає вниз і застібнутий на правому плечі. На голові княжни, як і у матері, хустина.
Це дівочий портрет Анни, про яку також відомо, що була вона на той час високоосвіченою дівчиною, знала кілька іноземних мов, добре їздила верхи, була справжньою красунею.

 

„Як ми тільки чекали цього дня”, - у вересні, дев’того числа, чую цю фразу від свого батька. Йому в 43-му було 12. Раніше, молодшим, не говорив – напевне, роки підказують людині, що ж було найціннішим в її житті.  Для бахмачан, переживших німецьку окупацію, цей день залишиться найбільшим святом.

9 вересня 2008 року біля Танка на площі Шевченка  і Меморіалу Слави на площі Б.Хмельницького їх було не густо. Життя котить свої хвилі все далі від тих трагічних і героїчних років, коли дитинство наших батьків забрала війна. А діти наших дітей пам’ятатимуть? Ця думка хмаркою сумніву затьмарює мені святковий настрій. А тут ще й цей метелик... Під час літії, коли лунає:”За воїнів, на полі брані павших, від ран сконавших...” над плитами меморіалу, над нашими головами пурхає чорний метелик. Душа їхня? А потому, після мітингу-реквієму, я чую ще одну фразу, що ріже слух:”Боляче мені за них”. І мені боляче, весь той день було боляче. Боляче, що їх, ветеранів, згорблених вагою років, було лише п’ятеро. Боляче було дивитися, коли вони, не поспішаючи, уходили  від Вічного Вогню у німій розгубленості – наче щось недосказали нам. Чи то ми чогось не зробили для них?.. Короткий мітинг, покладання квітів – і все. Тиша навкруги. 

10 вересня депутатами Бахмацької міської ради, в більшості- від фракції БЮТ, було прийняте Звернення до Президента України, наступного дня, 11 вересня, з цим же питанням порядку денного було проведено сесію районної ради. Голова райради В.М.Сорока оголосив обговорення питання без права прийняття рішення, адже для процедури голосування засідання не мало необхідного кворуму: з 65 депутатів присутні були лише 24 (для голосування треба 35). Саме з цього і почав свій виступ керівник фракції в районній раді, яка ініціювала позапланове проведення сесії, - С.М.Протащук. Сергій Миколайович прямо сказав, що явка депутатів керується в телефонному режимі, зокрема, так би мовити, „ місцевим представником Секретаріату, тільки у спідниці. Окремим депутатам була дана установка не брати участі „у цьому збіговиську”. Але ми вважаємо, що на сесії присутні саме ті депутати, котрі мають свою думку і яким не байдуже, що робиться в державі. І головне – це те, чим кожен депутат має керуватися, - довіра громади району, яка висловила свою підтримку нинішній владі на виборах (42% - за БЮТ, 26% - НУНС) і нині, коли в країні склалася політична криза, чекає саме від них, своїх представників, дієвих рішень. Не продовжувати протистояння, а вернути довіру виборця. Відкрите звернення до Президента України приймаються зараз, напевне, по всій країні, на сесіях місцевих рад. Фракція БЮТ в наших, місцевих, радах дякує за розуміння та підтримку депутатам від інших політичних сил, які присутні сьогодні на сесії”. (Були представники „Відродження”, Партії Регіонів, Народної партії, соціалістів, комуністів).