Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Від сесії до сесії
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2009, 15:51
У останній день червня відбулася 42 сесія Бахмацької міської ради п’ятого скликання. На розгляд було винесено більше трьох десятків питань. Тому сесія тривала близько трьох з половиною годин, а з цього часу більше години депутати всебічно обговорювали питання щодо „затвердження договору передачі в оренду ВАТ „Облтеплокомуненерго” цілісного майнового комплексу системи теплопостачання міста Бахмача”. Так стояло питання на порядку денному, але насправді це було важливе питання, хто буде контролювати теплопостачання у оселі мешканців міста, у школи, дитсадки, державні установи тощо – комунальне підприємство „Бахмачтепломережі” чи чернігівські підприємці? Депутатів цікавило майже все: й оцінка майна системи теплопостачання міста, й фінансовий стан КП „Бахмачтепломережі”, й доля працівників. Що цікавого для мене я почув? Ну, наприклад, з’ясувалося, що адмінприміщення „Бахмачтепломережі”, яке розташоване по вулиці Першотравневій оцінено лише у 200 тис. гривень – за нинішніми цінами це ціна бахмацької двокімнатної квартири. Також виявилося, що оцінювалися не всі об’єкти системи, старі металеві ємності для мазуту, перекачувальні насоси, труби не були оцінені. Яка доля цього міського майна? Лунали слушні пропозиції списати їх та здати як металобрухт. І тут я вважаю потрібен пильний депутатський контроль, щоб кошти, виручені під час продажу, дійшли б до міської казни. Тому на наступну сесію міськради я виношу питання створення групи з працівників виконкому й депутатів ради, яка б провела облік цього майна та була присутня при здачі його у металобрухт. Бачачи, які бурхливі дискусії між депутатами та міським головою інколи виникають під час розподілу тисячі-двох гривень бюджету, я вважаю, що ці кошти не будуть зайвими, особливо, наприкінці року.
Святиня із Іржавця
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2009, 15:48
В нарисі про братів Дмитра і Левка Ревуцьких ( див. „Порадник” за 19-25 червня поточного року) ми писали, що історія ікони Ржавської Божої Матері заслуговує на окрему публікацію і ось сьогодні подаємо короткий нарис про цю святиню. Ще в 1898 році Софія Снессерова в ґрунтовній монографії дослідила канонічні і апокрифічні тексти про Діву Марію і 293 її святих чудотворних ікон, серед яких бачимо і повідомлення про Ржавську чудотворну ікону Божої Матері. Ось воно: „ Ржавська. Чудотворна ікона, йменуєма Ржавською, знаходиться у Ржавці Полтавської губернії, принесена сюди запорожцями”. ( Іржавець до 1925 року називався Ржавцем). Коротко і ... не зовсім ясно. Чомусь повністю відсутнє посилання на офіційну церковну точку зору. Можливо дослідниця знала щось таке, що не вписувалось в неї ? Адже мовчанка інколи буває такою красномовною!
Історичні хроніки повідомляють, що написали її 1572 року, десь через десятиліття після смерті засновника Запорожської Січі Дмитра Вишневецького (Байди) і знаходилась вона, за часів Козаччини, в церкві Покрови на Січі. Запорожці вважали її своєю захисницею і перед кожним походом зверталися до неї з палкою молитвою про заступництво і вірою в передвіщування. Вважалося, що ікона має сумний пророчий дар передчувати біду і поразку і на знак того її лик орошають сльози. Можливо, що причиною тому є пасіонарний, тобто конденсуючий емоцію відгомін на трагічну смерть першого гетьмана українського козацтва.
Поділюсь думками
- Деталі
- Категорія: Слідами публікацій
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:30
З інтересом перечитав допис М.Лелюха про козацьке свято в Батурині, роздуми дописувача перегукуються з деякими моїми думками. Ці свята пам’ятаю ще з пори „Дзвонів-90, -91...”, коли культурологічні походи торували свої перші стежки до сердець українців. Саме в ті роки і зародилась традиція проводити в колишній гетьманській столиці щорічні урочистості, які назвали згодом Козацькими святами. Спочатку сюди приїздили патріоти з багатьох куточків України, чимало було делегацій з Івано-Франківська, Тернополя, Львова. Запам’ятались неповторні хорові колективи „Червона калина” із Самбора і „Дзвін” із Калуша.
Тодішня влада протягом багатьох років вперто ігнорувала Батуринське свято, та прийшов час, коли і можновладців повернули обличчям до урочистостей в містечку над Сеймом. Якось висловив з цього приводу вдоволення в розмові з Володимиром Кашкою – літератором, засновником Бахмацького осередку Товариства української мови (БОТУМ). Його відповідь спантеличила.
- З кожної, хай і найгарнішої справи, куди приходять чиновники, вимивається душа.
Сказано це було багато років тому, та вже скоро, після кожного козацього свята, став переконуватись у пророчій правоті Володимира Васильовича.
Гаряча новина
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:29
Напевне, багато бахмачан чули в новинах про цікаву спортивну акцію в Києві – Всеукраїнський Олімпійський день бігу. Це було видовищно і вражаюче! Диктор назвав кількість учасників забігу – 3000 бажаючих киян і приїжджих бігли Хрещатиком 21 червня. Разом із знаменитими українськими спортсменами-олімпійцями.
Як нам стало відомо, третьою серед жінок стала наша бахмачанка, нині студентка Київського державного університету фізкультури і спорту, Дар’я Михайлова. Приємно, що не говоріть, отримати нагороду з рук олімпійців – Е.Тадеєва та І.Мерлені. Вітаємо Дашу і тата-тренера!
А ви знаєте, що скаутському руху Бахмаччини вже 15 років?
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:27
Створили його, без нічиїх указівок і програм, спортсмени-ентузіасти. А саме - голова дитячо-молодіжного клубу „Гармонія”, тренер Борис Михайлов, зі своїми однодумцями з області та своїми вихованцями.
А якщо в наших, українських, традиціях, то такий рух зветься ще пластунським. Та вони тоді назвами не переймались, для них було важливим зайняти справою дітей. Адже це були нестабільні 90-ті. Коли, розповідають, спорт ( та й не лише спорт) був на межі виживання. Спорт же для них був справою життя, тим більше – дитячий. Вони, дитячі тренери в населених пунктах, що розташовані вздовж залізничної гілки десь від Щорса до Кролевця, обрали цей чудовий куточок Чернігівщини місцем проведення першого міжобласного спортивно-туристичного зльоту легкоатлетів. Чому так склалася географія їхньої спортивної дружби? А виходячи все з тих самих суворих життєвих реалій: залізницею менш проблематично, дешевше і легше на батьківський гаманець.
І не помилилися тоді: ось вже 15 років походи на озеро Трубин, що на Борзнянщині– це для всіх свято душі, а не лише змагання. Чудові краєвиди і первісна тиша літніх вечорів налаштовують на задушевну розмову біля багаття, а своєрідний ландшафт спонукає до складних конкурсних завдань. Навіщо складних? А щоб справжній спортивний характер загартовувався – у реальних випробуваннях, якнайбільше наближених до екстремальних.
Спортивні новини
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:25
Спекотного червневого дня (20.06) на стадіоні “Колос” м. Бахмача зустрілися команди “ФК Бахмач” та минулорічний чемпіон “Дружба Нова” Варва.
Незважаючи на спеку, на міському стадіоні зібралося чимало, близько 200, вболівальників. І прийшли вони недаремно.Побачили справжній футбольний двобій.
Гра розпочалася о 16-ій годині. Бахмачани з самого початку запропонували відкритий атакуючий футбол. На 17 хвилині Михайло Мерінов відкрив рахунок. Через декілька хвилин потужним ударом метрів з двадцяти Володимир Олійник примусив варвинців знову діставати м’яч з сітки власних воріт. 2:0 на користь Бахмача. Але все не так просто. Суперники відповідали гострими контратаками. І за 5 хвилин до перерви рахунок змінився - 2:1.
Після перерви бахмачани не дали змоги суперникам навіть “дихнути”. Атаки за атаками, як хвилі, накочувалися наші футболісти на ворота суперника.
Рушникова дорога в майбутнє
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:23
Позаду екзамени. І дев’ять років навчання в Курінській школі 1-2 ступеня. А попереду – все життя.
Вони стояли такі гарні, 23 випускники, на сцені Будинку культури №2 нашого села: у них сьогодні свято, їх повинні бачити всі – батьки, рідні, друзі, вчителі.
Випускників привітав директор школи Силка В.Г., учителька початкових класів Степаненко В.І., класний керівник Лук’яниця Н.М., батьки, голова сільської ради Вдовенко Л.В. Кожному „імениннику” було вручено подарунок від БЮТ та народного депутата О.Ляшка.
А вони, такі гарні, як квіти: кольорові сукні на дівчатах, світлі костюми на хлопцях, сяючі та схвильовані - в свою чергу дякували вчителям, техперсоналу школи, кухарям, всім, хто піклувався про них ці роки.
Бахмацький пристанційний базар у 1917-1920 роках
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:21
(Закінчення, початок див. «Порадник» № 20. Витяги з нарису Д. Дороша „Місто моєї зрілості”. Коментарі й доповнення М. Виноградова)
Господарі, які мешкали поряд з пристанційним базаром (Карлін, Тараховський, Шило, Мовчан, Цуканов, Федір Гришко, Ольховик та інші), були й дійсними хазяями цього ринку, вони рівними рядами поставляли свої ятки, столики, напинало [sic!], крамниці. Торгівля тут йшла всім, хто що мав й хто на що був спроможний. Найкраще у ті важкі часи відбувався розпродаж продуктів харчування: тут завжди можна було придбати тарілку гарячого борщу, юшки, крутяку [sic!] або харені [sic!], пиріжки, вареники, молоко тощо. Торгівля мала міновий характер, обмін здебільшого відбувався на одяг. Особливо було у ціні солдатське обмундирування: онучі – суконні й з недобілу, спідня білизна – холодна й тепла, шинелі – солдатські й офіцерські. На обмін йшли й солдатське взуття, й патронташ, й паски, й башлик. Торгівці приймали майже все, навіть уніформу військ Антанти. Вже за гроші, наприклад, на миколаївські «катеринки» на базарі можна було придбати генеральську шинелю, офіцерські чоботи на високих підборах – краги; японські, добротного сукна, штани – жовтого кольору, з поперечною кишенею. Добре цінувалися також петлюрівський сіро-зелений френч, німецький темно-зелений мундир, американські, з дебелого хрому черевики (їх називали броньовиками). Але продавці не гребували й звичайним цивільним одягом. Коли прослідкувати збоку, то можна було б побачити, що покупець за харчі спочатку обмінює убогі лишки, потім продає одежину, з себе ж зняту, а наприкінці вже проситься до дядька працювати за харчі.
Шаманка
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:19
Я кожного дня згадую свою бабусю Мазурочку. Мазурик – це її прізвище по чоловіку. А дівоче – Чорниш. Параска Дем’янівна Мазурик – так звали маму моєї мами.
Проста жіночка, яка народилася в селі, що розкинулось неподалік від річки Південний Буг. Мені подобалось при житті на цьому світі називати її саме Мазурочкою, бо вона гарно танцювала танок мазурку. Серед бабусиних предків були поляки. Мабуть тому обличчя її мало шляхетні риси, а руки - селянської трудівниці.
Я любила слухати її розповіді про життя-буття до початку війни і після.
От бабуся розказувала, що перед Великою Вітчизняною був спалах розмноження гусіні. Гусінь покривала подвір’я у людей, повзла по шляхах. Природа по-своєму реагує і відчуває усякого роду катаклізми. І ще, казала Мазурочка, дуже багато з’явилося мишей у той час.
Цілющих сил буяння
- Деталі
- Категорія: Здоров'я
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2009, 12:17
Паморочмо пахнуть луки, аж подих забиває від конюшинової, чебрецевої, таволгової духм’яні. Маківка літа. Благодатні дощі влили животворні сили в кожне стебельце, і воно тягне до сонця щедрого свій квіт. Пирски бджіл. Золоте басовите соло джмелів. Час сіножатей, час травозборів цілющих.
Пам’ятається, як з татом йшли ми на залізничну брівку. “Кінь за ділом, лоша за безділлям!” Бо вся моя робота - розіслати покоса, за батьковою шпаркою косою, і визбирати червоно-кров’яні пирски суниць. “Той хто вволю з’їсть лісової малини та суниць – тому не потрібен курорт!” – наголошували тато. Бо ж в них є все, що потрібно для омолодження людського тіла. Додому ж ми верталися з чебрецями. Ішли повз молодий боснячок. Наламували на бокових гілочках молоді відросточки. Мама готували з них цілющий сироп. Гасить будь-які бронхіти, кашлюки, навіть задавнені.
Детальніше...