Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Крадуть!
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:29
Як повідомила нам інспектор Бахмацького райвідділу внутрішніх справ С.Подласа, з початку місяця спостерігається „спалах” саме крадіжок.
Так, 1 липня до міліції надійшла заява від жительки с.Піски, вул.Шевченка, гр.Н. на колишнього чоловіка, який вивіз без її відома з господарства три вулики, медогонку та рамки для вуликів.
2 липня охоронники макового поля СТОВ «Надія» затримали жителя Чернігова, гр.К, 1966 року народження. Правоохоронці при обшуку вилучили у нього 2 сумки, в яких знаходились рослини маку, вагою близько 0,4 кг, та ніж.
Того ж дня до Бахмацького РВ УМВС надійшла заява від гр.К, бахмачанина, 1951 року народження, жителя вул.Чернігівської, 5. Вночі з його автомобіля ВАЗ-2105, який знаходився під під’їздом будинку, викрали 4 колісних диски, обладнані новими шинами. Сума збитків становить 1000 гривень.
Подяка
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:27
Хочу подякувати добрим людям за допомогу. Живу я в Гайках, по вулиці Суворова. Літа вже мої не молоді, та й хвороби дошкуляють – інвалід 1 групи. А з минулого року тяжко захворіла моя дружина, тож з лікарями знайомі добре. І аби були всі такі медики, як наша дільнична сестричка Богдан Марія Іванівна та лікар Іваницький Юрій Володимирович, то знаєте, й хворіти не так страшно. Стався з дружиною напад на днях: дівчата-сусідки, спасибі їм, зателефонували лікарю, і хоча Юрій Володимирович був вихідний, не на прийомі, назначив лікування і прислав „Швидку”. І покращало моїй Марії, а було ж дуже погано. Марія Іванівна щодня приїжджає робити уколи – після роботи, велосипедом, не рахується зі своїм часом, така чуйна і турботлива. А що гріха таїти, не всі так уважно ставляться до стареньких хворих (дружині 86 років) – мовляв, то вже старечі хвороби, терпіть. Спасибі вам, добрі наші рятувальники.
Лист до редакції
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:24
Відшумів випускний вечір, і кожен згадав свій випускний, коли все здавалось попереду, і ти стояв на роздоріжжі, обираючи свій шлях в житті. Тепер це згадується з ностальгічною посмішкою і легким сумом за минулими часами. В спробі повернути ті часи і зустрічаються колишні випускники.
От і мої однокласники зібралися, аби відсвяткувати 10-літню розлуку. Ідучи на зустріч, я і уявити не могла, що зустрінуся не з далекими один від одного людьми, яких об’єднують спогади про школу, а з тими ж самими Сергійками, Сашками, Оленками, Наталками …, що і 10 років тому, тільки трішки дорослішими. Мені весь вечір здавалося, що не було отих 10 років порізно. Також неймовірно зворушив урок життя, який провела класний керівник Байло Валентина Іванівна, приділяючи увагу всім, не оминувши кожного своєю материнською турботою про його долю. І хоча цілий вечір лунали подяки Валентині Іванівні за її настанови, розуміння проблем, материнську ласку, живу участь в долі своїх учнів, хочу іще раз висловити щиру подяку від усіх нас. Адже цей урок задав тон усьому святу, яке пройшло в атмосфері доброти і щиросердності.
Виживемо лише разом
- Деталі
- Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:21
У Василя Шукшина є оповідання „Чудики”. Так він лагідно назвав дивакуватих, як на погляд середньостатистичного споживача життя – обивателя, дійсно „чудних” людей. А на його погляд – цікавих людей, без котрих життя було б прісним, сірим, життям рослинним, бездуховним. Та він і сам був таким – чудиком, відомий радянсько-російський письменник яскравої і короткої долі. І бідний той народ, який не має таких чудиків. Чи є такі народи – хтозна, та це не про нас. Починаючи з великого українця Сковороди, який відмовлявся від найпривабливіших пропозицій забезпеченої служби, навіть при дворі, обравши путь філософа-просвітителя, і мандрував Україною в убогій свитці, зі словом Божим на вустах і сопілкою за поясом, ніс в люди своє живе вчення про душу.
І так в усі часи родила наша земля чудиків-безсрібників. Їх далеко не всі розуміють, вважають невдахами, які не вміють урвати від життя ласий шмат, будь то вони вченими чи звичайними трударями. А вони живуть на своїх орбітах, у них – інші виміри і цінності у них свої. Зазвичай ці люди - оптимісти.
Віталій Федорович Мовчан, художник і громадянин
- Деталі
- Категорія: Видатні люди Бахмаччини
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:17
Бахмацький історичний музей по праву пишається гарним зібранням живописних творів свого земляка Гната Яременка, серед яких особливо виділяється полотно „Карл ХII біля труни гетьмана І. Мазепи”. Є його твори і в Конотопському історичному та Чернігівському художньому музеях. Останній, в 1988 році, видаючи фотоальбом найвизначніших полотен, що є гордістю музею, помістив на суперобкладинці альбому картину Гната Гавриловича Яременка „ Портрет Неговської”, написаний олією в 1914 році. Цей музей створено в 1983 році на базі художньої колекції Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського. Чом не приклад і для Бахмача?
Минулого року, завдяки ентузіазму і наполегливості директора музею Стрикун Тетяни Миколаївни, зібрання музею поповнилося великою кількістю творів художника з Дмитрівки В. Орди. Тетяна Миколаївна практично врятувала від втрати це цінне зібрання, що потрапило в скрутні обставини в зв’язку зі смертю митця. Багато бахмачан і гостей міста з інтересом ознайомилися з творчим доробком художника на виставці, організованій тоді в залах музею.
Є серед вихідців з Дмитрівки ще два професійні художники, чиї твори поки що відсутні в фондах музею, але які, без сумніву, прикрасили б і збагатили їх. Це, так би мовити, завдання на майбутнє для колективу цього культурного закладу, окраси нашого райцентру. Я маю на увазі творчий доробок Петра Шейка та Віталія Мовчана. Талант першого яскраво розкрився в різьбленні по дереву та в живопису, де він особливо полюбляв пейзаж і натюрморт. Віталій Мовчан, відомий сучасний український художник, чиє ім’я знане далеко за межами нашої держави, уславився роботами в галузі станкового живопису і графіки.
Ой, Купайло, Купайлонько...
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:15
Відбуяло одне з найулюбленіших свят українців – Купайло. Наш земляк – Іван Гарасимович Просяник, письменник, позаштатний кореспондент „Порадника”, побував на етнографічному фестивалі в Черкасах і ділиться враженнями. І порадами – як травознай і збирач народних рецептів.
Полум’я бурхонуло аж під самі небеса. І ніби вторячи магічному вогню-Купайлу, над присмерковою землею, над вичахаючим Дніпром-Славутою поплив монотонний, щохвилі ростучий рокіт гудців – старинних інструментів, схожих і на трембіту, і на ріг водночас. Але це був вже завершальний сплеск фестивалю “Трипільські зорі”, що тільки що відбуяв в Черкасах.
Зі всієї нашої держави з’їхалася сюди молодь відзначити буйні Купайлівські свята. Українська молодь, бо я чув лише українську мову, бо світ барвистів лише вишиванками. Але вражало інше: ні в кого ані цигарок, ані пива, ані чманного чаду шашликів, що так притаманна кожному збіговищу сучасної молоді. Тут була зовсім інша, гідна своїх предків славних, національна молодь. Молодь, що відроджує традиції Руси-України.
Як описати словами ті почуття, які опановують нас в такі хвилини!?
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:13
Хвилини, коли розумієш, що твоя дитина вже не маленький наївний школярик, який невпевнено переступає шкільний поріг, а на диво впевнена людина, яка долає перший серйозний рубіж, отримавши почесне звання -- випускник початкових класів.
І ця впевненість проросла з тих зерен, які щоденно сіяла в юні душі людина, працю якої можна оцінити, вдивляючись в поведінку, вчинки, оцінюючи знання вихованців.
Людмила Володимирівна Лелюшок - наша перша вчителька, друга мати, порадниця, наставниця, рідна людина.
І не тільки для наших дітей. Для нас, батьків- приклад людяності, стриманості, мудрості. А вихованці розкажуть всі секрети тільки їй, запитають поради,поділяться образами, кривдами - теж з нею. І вона радить, вчить, пробачає, не забувши додати: «Та нічого- справа житейська. Все буде добре. Тільки ви старайтесь!»
Простіть нас, діти...
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2009, 16:09
Головна площа міста. Міський випускний вечір, все заквіт-чане – змішались святкове вбрання, радісні посмішки, різнобарвні букети. А я стою зі сльозами на очах. Вимушено слухаю промовців, вірніше читців – майже кожен виходить до мікрофона з паперами в руках. Впевнена, кожен сказав би своїми словами проникливіше, красивіше і більш по-людськи. Щоб якось відволіктись від тих промов, милуюсь молоддю. Кажуть, українські дівчата та юнаки найгарніші у світі. Очевидно, це так. Але правда й те, що життя випадає їм не найкраще. Вже багато років чекаю, що хтось із промовців висловить у мікрофон слова вибачення, мовляв, простіть нас, діти, за те, що не створили достойного вам життя. Що більшість вас і ваших батьків не мають впевненості в майбутній день...
Стою зі сльозами на очах. Може, так боляче лише мені, може, це від того, що син і донька не поруч, що не знайшлось їм місця на нашій величезній Вкраїні. Донька вийшла заміж за гомельця, він повіз її у рідну Білорусь, - там життя краще. Час від часу перевідую. Із сином складніше – він в Росії, в Уренгої, а це майже край світу. Додому приїжджає вкрай рідко, все запрошує в гості. Дуже скучаю, раз відважилась на подорож, але тепер вирішила не покладати на синові плечі витрати, сиджу вдома. Моїх копійок вистачить доїхати хіба що до Москви.
Ноги вже гудуть. Потомились і винуватці свята, перетупують. Пригадала, як колись давним-давно, ще дівчиськом, пішла з мамою на випускний, що відбувався на стадіоні. Так зручно було, все і всіх видно. На жаль, від тієї практики чомусь відмовились. Ловлю себе на думці, що може комусь приємно створювати людям незручності. Якщо так, то досягнуто значних успіхів. Найбільше досягли можновладці нагорі. Де сьогодні моя рідна Україна?! У рейтингах незалежних оцінувачів її ім’я лунає поруч із напівзабутими мною Угандою, Мозамбіком, Танзанією... І боляче , і соромно.
Приятные неожиданности
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2009, 16:07
В Батурине не был более года, очень удивился всему сделанному. В отличие от многих, я больше восхитился реконструированным торговым площадям. Ведь и сам работаю в этой сфере и знаю цену проделанной работе. Знаком и с тем, в каких условиях живёт да и продолжает работать кооперация, когда не очень прикрытое рейдерство нацеливается на неё. Оставшаяся в наследство от советской власти кооперация, хотя и поддалась негативным трансформациям, всё же оставалась дееспособной. А в сельской местности она по сути была единственным субъектом торгового обеспечения населения. Структура , созданная ещё нашими предками, выдержав экономические потрясения, оставалась, образно говоря, не только «на плаву», а приносила значительные экономические дивиденты государству. Естественно, это не осталось вне зоны внимания сегодняшних стяжателей, чьи жадные руки пытаются подмять кооперацию под себя, поэтому реставрацию батуринского «Маркета» оцениваю как уверенность местных кооператоров в будущее своего Товарищества. Вот именно это считаю главным. Меня, теперь киевлянина, не удивишь современным магазином, но здесь, за тридевять земель от столицы, по сути в глубинке, было приятно попасть в магазин такой же, как против своего столичного дома. Люди охотно посещают «Маркет», особенно туристы. Свидетель тому сам. Те, кто приезжают из сёл и посёлков, приобщаются к современной культуре обслуживания. В этом вижу ещё один плюс создания современного магазина.
...Пожалел, что время уже не позволяло побывать в райцентре, в родном городе, хотелось встретиться с руководителем райпотребтоварищества и поблагодарить за всё сделанное для людей. Поделился этим с продавцом. К своему приятному удивлению узнал, что «шеф» как раз подъехал проследить за подготовкой к областному семинару (ещё одна приятная новость).
Спортивные новости
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2009, 15:55
Бахмачский ДМК “Гармония” встретил День молодежи очередным спортивным событием. На этот раз это турнир по стритболу – открытое первенство детско-молодежного клуба “Гармония”.
27 июня на площадке первой школы 5 команд определяли сильнейшего. Турнир прошел по круговой системе – то есть каждый сыграл с каждым. Все расходы по турниру – из личных средств его участников.
Лучшей стала команда “Бахмач-1” (взрослая сборная города, капитан – Дудко А., 2 место у команды “Виктория”, 3-е – у команды “Л. и П.” (школьники Бахмачской гимназии Тимановский Ю., Гайдай, Немченко А.)
В конкурсе трехочковых бросков победил Тимановский Ю., опередивший многих взрослых спортсменов, не раз выигрывавших подобные турниры.
Детальніше...