Останні публікації
- Захід Всеукраїнського соціального проєкту «Ми українці — всі одна родина» від SWEET.TV і «Садиба Мьюзік»
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Лист до редакції
/ 0
- Деталі
- Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі
- Опубліковано: П'ятниця, 28 серпня 2009, 04:42
Дорога редакція “Порадника”!
Прошу через вашу газету виразити подяку працівникам Бахмацької міліції Таран С.М., Потієнко А.І., Кириченко Р.О. за оперативність у пошуку злочинця, який украв у моєму будинку електролічильник.
Безумовно, я розумію, що вони виконували свої службові обов’язки, але мені було приємно, що вони такі ввічливі і доброзичливі.
Бувають і нарікання інколи на роботу працівників міліції, та ми розуміємо, що з безробіттям, коли наші чоловіки втратили роботу, не можуть забезпечити коштами сім’ю, а діти не можуть вивчитись і надбати якусь професію, знайти роботу – дуже виросла злочинність і правопорушення. Працювати міліції стало тяжко, а численність дільничних, як навмисно, міністр Ю. Луценко зменшив у декілька разів. Так він “бореться” чи “самообороняється”? Один дільничний на багато сіл працює без транспорту! У м. Бахмачі з 7 дільничних залишили 2, вони не встигають виїжджати на виклики, а документи вони, мабуть, складають після роботи, тобто коли повинні відпочивати.
20 серпня 2009 р.
З повагою багатодітна мати,
Чийпеш Марина Миколаївна, с. Красне
Чийпеш Марина Миколаївна, с. Красне
Зустріч з прекрасним далеким
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 28 серпня 2009, 04:27
Серпень лагідно нас цілував у щоки. Прохолодою ледь-ледь подував вітерець. Було свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Саме цього дня, 19 серпня, вирішили зустрітися випускники 1964 року школи №48, а нині – четвертої, щоб відсвяткувати своє 45-річчя.
Збираючись на зустріч, хвилювалась. Думала, ну що тепер я можу сказати своїм товаришам по класу?! Про свої болячки, чи про свої турботи?! Чи цікавою буде наша зустріч? Та всі хвилювання і сумніви мої розвіялися враз, коли об одинадцятій годині на подвір’ї школи з’явилися мої “однокашники”. Не дивлячись на свій вік, це були ті ж самі веселі, усміхнені, щирі та енергійні Анатолії – Данько та Моргун, чотири Валентини – Данько, Кондратенко, Страшна та Свириденко, дві Галини – Коляда і Устименко, Микола Костенко, Людмила Горобець, Любов Лященко, Олександра Олексієнко, Віктор Шевцов. З тим самим вогником в очах, який не згас з роками. Всі впізнавали один одного майже з першого разу. Хлопці обсипали, як завжди, дівчат компліментами, та й дівчата також не залишалися в боргу.
А коли з’явився наш класний керівник Андрій Вікторович Шепель зі своєю дружиною Нелею Григорівною, яка, до речі, також закінчила 48 школу, потім працювала в ній старшою піонервожатою, пізніше викладала математику і фізику, потім була завучем школи, а на заслужений відпочинок пішла з посади директора школи – вибухнули оплески і “Ура!”.
"Не все так погано в нашому домі" або як ми на Спаса таланти відкривали
/ 0
- Деталі
- Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі
- Опубліковано: П'ятниця, 28 серпня 2009, 04:27
Передача з цією красномовною назвою вже стала майже історією: було це десь у 90-ті роки, коли старе зруйнували, а нове тільки-но зароджувалось. І хоча те нове й зараз ще хитається на тоненьких ніжках, і жити нам ніяк не стало краще (хоча нас у цьому старанно переконують), але дійсно – не все так погано, треба лише знати, де шукати. Так вирішила, для себе в усякому разі, побувавши на Спасівському ярмарку. Скільки потуги в наших людях, і що головне – в молоді, тих, хто може все почати з нуля. Звичайно, якщо сам – не нуль. Саме з такою, талановитою людиною звів випадок, вірніше – ярмарок. А якщо ще вірніше – Василь Іванович Ковтун сказав: „Хочете познайомитися з цікавою людиною? Я сам, працюючи з ним поряд, довго не знав, який дар він ховає”.
Трохи знітившись від уваги, Анатолій Шекула на те відповідає:
- Давно мені говорили рідні, чому не виставляюся, та якось все не відважувався. Це перша моя виставка і, звісно, не повна - років дев’ять як цим займаюсь. Робив для себе, для душі, як мовиться.
Спасівські замальовки
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 21 серпня 2009, 18:16
Чорне поросятко щодуху бігло ярмарковою галявиною і якби не спритна дівчина-лотерейниця, яка найшвидше зорієнтувалася і ухопила його на руки, то господар точно втратив би свого улюбленця – стільки бахмацького люду, бажаючого смачно поїсти й повеселитися зібралося того дня в міському парку. То Бахмаччина ярмаркувала – у суботу, 15 серпня, до Спаса, свята нашого храмового. Тож так би й мелькнуло те в’єтнамське до одного з прегарних кошиків, які дбайливі господині прискіпливо вибирали на тій самій галявинці! А їх, і великих, і малих, і простеньких, і вишуканіших – розсипом на траві!
А поряд стоїть наш давній знайомий – фронтовик-художник з села Бахмача, Іван Опанасович Ковтун. Тож і починаю ярмаркувати з його виставки – не купую, видивляюсь новеньке, бо знаю – у свої 87 років художник має ще стільки творчих замислів! А взагалі-то всі тут люди майстрові такі, бесіда з кожним – окрема тема, можна писати й романи – не лише репортажі. Можливо, ці теми знайдуть продовження, а поки що – про ярмарок Спасівський, ярмарок талантів. Так я, приміром, сприймаю це свято – передовсім як виставку витворів рук людських, а не шашликів недосмажених та „Спотикача” іже з ним. До речі, останніх цього року було значно менше – може, окультурюємось потихеньку? А ось щодо шашликів, то цьогорічні їхні ціни начебто не так і „кусались”, відповідно до кризи з інфляцією. В усякому разі придбати гарного кошика чи авторську картину (саме авторську, а не штамповку) було значно дорожче. І це правильно – хліб духовний повинен цінуватися за вищими тарифами, якщо взагалі до нього можна застосувати це слово. Бо ж якими тарифами виміряєш часточку душі, що вкладає автор в кожен свій шедевр?
24 cерпня - День незалежності України
/ 0
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 21 серпня 2009, 18:09
24 серпня 1928 р. у селі Хрипівка Городнянського району, що на Чернігівщині, у селянській родині Грицька й Наталки Лук'яненків народився син. Назвали його трохи нетиповим для поліської глибинки ім'ям Левко.
24 серпня 1944 р. юнаку виповнилося 15 років, але незабаром його рекрутували в ряди Радянської Армії. Фронт був уже далеко, служив на звільненій від фашистів Житомирщині та в Австрії. Там уперше задумався над волаючою несправедливістю: український селянин, що працює за трудодні, живе в голоді і бідності, а бауер сам їсть від пуза й працівників своїх годує. Дослужуючи термінову в Азербайджані, остаточно вирішує присвятити себе ідеї незалежності українського народу від будь-яких окупантів.
24 серпня 1953 р. – студент юридичного факультету МГУ. Під час навчання в Москві вступає в Компартію: не заради кар'єри, а щоб мати можливість більш ефективно вести боротьбу.
Почалося!
/ 0
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 21 серпня 2009, 18:01
Бахмач теж включився в передвиборчі перегони наочно.
Арсеній до нас завітав – двоколорний намет Всеукраїнської громадської ініціативи „Фронт змін” з’явився біля Бумімаркету. Люди, теж в темному, зі значущою мовчазністю „видають” порцію газетної пропаганди, але не нав’язують – мо’ тепер трохи побоюються, після відомого інциденту? Нагадаємо, мер Ужгорода С.Ратушняк побив дівчину-агітатора з намету „фронтівців”. Нібито чи насправді – важко сказати напевне в наш час повальної „вибороїзації” (від слова вибори).
Пропаганда гарна - правду говорить в газетці А.Яценюк. Нібито чи насправді? Так само правдиво говорили і в 2004, і в 2006-му... І не один...
Колір цікавий: чорне – ну ця символіка майже зрозуміла, темно-зелений хакі – це натяк на радикальний шлях розв’язання ситуації?
Читала „агітку” К.Весняна
Собор Українських Звичаєвих Громад сповіщає
/ 0
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 21 серпня 2009, 18:00
На День незалежності в Київ повертається рідна віра.
З поверненням Незалежності до нас повернулась наша свобода, зникли всі заборони мати своє рідне – Українське. І як символ відродження духовності повертається до нас захисник Роду Слов’янського, наш могутній Бог Перун. 24 серпня усі ми будемо свідками відродження справедливості – Кумир Перуна знову буде встановлений в Києві на своєму історичному місці, своїм поверненням символізуючи утвердження Правди, сили і волі вічного народу.
Збір учасників урочистої ходи призначається на 9:00 ранку на Подільській пристані Дніпра навпроти вулиці Спаської (10хв. ходу від ст.м.”Контрактова площа”). Будемо раді бачити Вас в національному одязі. На святі буде присутній Живий Вогонь, тому захопіть із собою вмістилища для Вогню (свічки, лампадки тощо), різнокольорові стрічки, квіти, віночки, дзвіночки і насамперед святковий настрій! Бо це є Свято Велике!
Салон-магазин «Граніт» продовжує роботу
/ 0
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 21 серпня 2009, 17:56
Бахмач сколихнула ще одна чорна новина: „Граніт” згорів. Слідством установлено: це підпал. Щось спекотне нинішнє літо в Бахмачі.
Моя рідна вулиця веде до храму і до кладовища. У дитинстві ми, як вся дітлашня, гралися в різні ігри, але назавжди запам’яталося, як „на спір” ходили ввечері, вже по-темному, на цвинтар – хто сміливіший. І вже тоді я зрозуміла, що мертвих боятися не варто, а ось живих...
Творче об’єднання „Граніт”- перша в Бахмачі приватна ритуальна служба. Згадайте, ких зусиль треба було докласти ще зовсім недавно, до їх появлення, аби знайти і зробити швидко все, що треба для погребіння рідної людини? Добре, якщо цим перейметься виробництво, де працював небіжчик, то допоможуть, та скільки їх таких зараз в Бахмачі залишилось, що можуть допомогти. Побігає людина містом, аби знайти все. А ще ж в такі хвилини хіба до цих клопотів, коли світу білого від сліз не бачиш? Тож служба, де враховано буквально все: і катафалк, і автобус, і бригада копачів, і вінки на будь-який кошт – це саме те, що потрібно. І дзвіночок на дверях „Граніту” відгукнеться о будь-якій порі доби, бо ж смерть не вибирає часу – тут все розуміють і йдуть назустріч людині в тяжку годину.
Відгукнеться й зараз – людська підлість їх не зупинила. Зупинила ж пожежу саме людяність – випадкові свідки нічної пожежі розбудили господарів, люди живі, дякувати Богу. Постраждав магазин, з такою душею зроблений, дійсно творчо – невипадкова ця назва „Творче об’єднання”. І магазин „Граніт” продовжує роботу в звичному режимі, лише трохи змінилася адреса: тепер він – поряд, за № 74, по вулиці Жовтневій. Тут знову готові прийти вам на допомогу.
А їм, тим людям з чорною душею, що ж, хай їм Господь прощає. Ось як тільки жити з таким тягарем хай і в чорній, але все ж душі?..
А добрих людей на світі все одно більше, впевнений Олександр Лях. Адже за ці дні стільки їх не лише висловлювали йому співчуття, а й безкорисливо пропонували свою допомогу, за що він щиро вдячний.
Н.Теплова
Спомин про перший і наступні дні війни з Японією
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 21 серпня 2009, 17:46
(Продовження,
початок у №33)
Пригадується ще один випадок такої, молодої бравади, з якої зараз вже можна іронізувати, та ж тоді що було – те було. А згадалось своє, бо ж прочитав про подібне. Нещодавно відійшов у вічність Павло Загребельний, і преса продовжує друкувати матеріали про його життя і творчість. В одному інтерв’ю він якось сказав, розповідаючи про свою, тоді ще молодого офіцера, мобілізацію: „Хотілось ще стріляти, бо ж віз додому два чемодани, один з барахлом, а другий з пістолетами.”. Подібні почуття були не чужі й мені. Після війни я вступив на заочне відділення Приморської середньої школи, і відправляючись у1948 році на екзамени в Уссурійськ, прихопив з собою, „про всяк випадок”, пістолет. Спочатку навіть збирався взяти трофейний Маузер, та потім обмежився більш мініатюрним вітчизняним ТТ. В Уссурійську мешкав у свого земляка з Дмитрівки Миколи Фурдака і одягався, звичайно, у цивільне, тим більше, що поряд був штаб округу і патрулів на вулицях міста вистачало. Та все обійшлося. На зворотному пішому, 36-кілометровому шляху, від станції Гольонка (Чернігівка, Хорол, Полтавка, Дмитрівка і т.п. – які приємні й знайомі назви в тому далекому краї!) і до гарнізону, в якомусь розпадку (ярку) розстріляв свій боєзапас, одержавши, втім сумнівне, задоволення, бо ж поряд не було глядачів, особливо у спідничках, щоб оцінили влучну стрільбу бравого вояки.початок у №33)
Чи треба дітям паркан
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 14 серпня 2009, 17:36
Нарахувала у сітці 10 дірок і зупинилася: далі це робити не мало сенсу, бо далі дірка переросла в суцільний отвір – хоч кіньми заїжджай. Повернула до іншої стіни – те саме, і так – усі по периметру. Під найцілішою стіною, де розрослися кущі – пакети і пакетики зі сміттям, навіть сумка картата, теж із залишками чийогось ремонту. Думаєте, що то я описую? Хоча таке можна зараз зустріти практично в усіх куточках нашого міста, тож вгадати важко. Але ж такі місця ми, дорослі, мали б зробити просто райським куточком, бо тут живуть діти – наш скарб безцінний, наше найдорожче. І так воно і виходить – найдорожче, напевне, утримувати дитячі заклади.
Пошук по сайту
Детальніше...