Останні публікації
- Захід Всеукраїнського соціального проєкту «Ми українці — всі одна родина» від SWEET.TV і «Садиба Мьюзік»
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Є такі щасливчики...
- Деталі
- Категорія: Дати і люди
- Опубліковано: П'ятниця, 10 вересня 2021, 10:04

Урочистість „Подружній вік золотий», на яку запросили щасливі пари, хто у любові і злагоді, мирі і повазі прожили 50 і більше років, відбулась ще влітку. Уже розповідала про окремі з них. Сьогодні прийшов час познайомити читача районної газети «Порадник» з подружжям Моргунів: Мирославаю Степанівною та Олексієм Степановичем.
Усе починалося з музики...Хоча навчалися в одному виші: Львівський медично-ветеринарній академії, але не перетиналися, познайомилися на репетиціях капели бандуристів і закохалися, як виявилось, на все життя...
Привіз східняк Олексій - західнянку Мирославу в село Бахмач «на трохи», бо хворіла його мама. І це «трохи» розтяглось на понад 50 років. Обом молодим спеціалістам знайшлось місце в Тиницькому колгоспі. Працювали, не покладаючи рук, і корів тримали і по два урожаї в рік знімали, обробляли грядки полуниці. Нажили двох дівчаток і їх привчали до праці (37 відер полуниці зібрати за добу - це не жарт!). Ще і другу вищу освіту здобула Мирослава Степанівна: викладач технікуму, а за тим працювала заступником директора Тиницького профучилища... Праця, праця, праця...
Але не лише вона: подорожували всією родиною по всіх цікавих місцях колишнього Союзу, мандрували зі студентами... На диво, багато встигла ця тендітна, жвава, як жайворонок, жіночка. Ревна парафіянка (брала участь у становленні храмів у селі), де вона знаходила час і снагу для вишивання, ніхто не знає, але стала відомою на весь район вишивальницею. А ще тамадує в селі на святах, очолює сільську ветеранську організацію (не формально, а з душею: комусь пенсію виклопоче, іншому витребує інвалідність і, відповідно, соціальні виплати, комусь занесе ліки...) недаремно тиничани часто називають її маленькою матір’ю Терезою. Дочекалися 4-х внуків і двох правнучат (один з яких 8-річний Єлисей Яненко уже відомий в районі спортсмен).
І щоб не робила, завжди з посмішкою, підфарбована, ошатно вдягнена. На запитання, як чоловік витримує такого «органайзера» - відповідає, що він - в усьому підтримка і опора і, взагалі, дуже добра людина.
Олексій Степанович вік пропрацював за фахом, віддав справі 48 років життя. Був завідувачем дільниці ветлікарні, обслуговував Тиницю, Курінь і Халимонове. Відстані значні, спочатку виручав мотоцикл. Але двоколісним транспортом скористаєшся лише за тепла. Згодом передали списаного УАЗа, якого сам і реанімував.
Вирішила родина обзавестись власною машиною, якби сподівалися на свої зарплати, то заощаджували б гроші ще й досі.
У сім’ї Мирослави було дев’ятеро дітей, до роботи привчена, то всіх наставляла на працю. Стали тримати корів, лишки молочної продукції продавали чи державі, чи на ринку. Копійка до копійки, і у 1973 році купили таки «Жигулі».
Роки минали, прийшов час, коли утримувати рогату худобу ставало все проблематичнішим, Олексій Степанович запропонував освоювати інший сектор. Як позбулися Лисок, переключились на свиней. Відгодували по шестеро голів. Старалися впоратися до серпня, щоб після реалізації вирощеного встигнути побувати на морі –і самим відпочити і доньок загартувати. Курей залишали на сусідів і вирушали на «дикі» пляжі.
З цікавістю слухала, як родина Марцінковських (дівоче прізвище Мирослави) збирається на Галичині у хаті мами в день її народження, яка пішла за межу вічності майже 20 років тому. Уже не стало трьох братів і сестрички і залишилося їх лише п’ятеро, та приїздять зяті і онуки, а то і правнуки.
Помоляться за неньку у храмі, перевідають на погості матінку та інших своїх родичів. Потім збираються за столом, згадують батьків, пригадують цікаві миті з родинного життя і виконують пісні, які любили матуся і батько. Майже впевнені, що той спів долинає до їхніх найрідніших душ.
Лілія Гриценко,
голова міської ветеранської організації
Осінь пахне школою
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 10 вересня 2021, 09:31

На початку вересня згадую школу, своїх ровесників і вчителів. У цьому році ці спогади яскравіші, ніж звичайно. Згадалися навіть атрибути давнього навчання: зошити з їх неповторним ароматом, підручники зі своїми пахощами, лінійка, косинець, транспортир і ще багато дрібниць шкільного життя, які здавались назавжди забутими. Скоро збагнув, що все від недавньої зустрічі з однокласниками, яка послугувала спогадам, немовби дала їм перепустку за межу 50-річної давнини. Саме стільки часу злетіло від нашого останнього шкільного дзвоника.
У класі було 30 учнів, у минулі роки збиралися ледь не всі. Нині на півсторічний ювілей прийшли тільки увісьмох. Когось підвело здоров’я, хтось втомився від вантажу років, а когось не дочекаємося вже повік. Про тих моїх дорогих однокласників, хто з’явився на зустріч, хочу розповісти.
Віктор Лузун присвятив себе залізниці, там починав трудову біографію, там і завершив – пішов на заслужений відпочинок.
Олександр Матвієнко працював у РОВД – у органах охорони правопорядку. Ми з ним колеги, тому зустрітися було приємно удвічі.
Мій тезка – Володимир Черненко – електромеханік, спеціаліст по пожежній сигналізації. Трудився у столиці, беріг від вогню київські будівлі і майно.
Віктор Заковінько – верстатник із багаторічним стажем, пішов з пасажирського вагонного депо, де працював токарем.
Григорій Райденко, теж трудився на заводі. Але у горезвісному 1986-му разом з іншими хіммашівцями приборкував оскаженілий атом. Пізніше опікувався долею ліквідаторів аварії на ЧАС, працюючи у райдержадміністрації.
Не оминула доля чорнобильця і Петра Білоштана. Служив у військовій частині трубопровідників, вони подалися у зону найпершими. Наш Петро – ліквідатор І категорії.
Була на зустрічі і моя дружина – колишня наша однокласниця, тоді ми знали її Танею Гапченко. Теж уже на відпочинку, працювала у школі мистецта, Тетяна Сергіївна вчила грі на фортепіано.
Володимир Соловецький
Від редакції: Про самого Володимира Михайловича скажемо так. Він – наш активний дописувач. Колишній випускник міської школи №1, крім усього, очолює сільську ветеранську організацію. За його ініціативи створено шкільну кімнату бойової і трудової слави села Бахмач.
А ще Володимир Соловецький - автор десятка книжок про історичну минувшину рідного краю. Це він – краєзнавець і історик-дослідник - віднайшов документи, які засвідчують, що Бахмачу 1035 літ.
Шановні громадяни Бахмацької, Дмитрівської, Батуринської об’єднаних територіальних громад Ніжинського району!
- Деталі
- Категорія: Офіційно
- Опубліковано: П'ятниця, 10 вересня 2021, 08:59
Інформуємо вас , що з 1 вересня 2021 року в другому відділі Ніжинського РТЦК та СП проводяться підготовчі заходи чергового осіннього призову 2021 року. Згідно наказу начальника Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №29 від 13.08.2021 року «Про призов громадян на строкову військову службу у жовтні-грудні 2021 року»:
«Усі призовники, віком від 18 до 27 років, які мешкають на території Бахмацької, Дмитрівської, Батуринської об’єднаних територіальних громад Ніжинського району та підлягають призову на строкову військову службу, зобов’язані прибути на призовну дільницю другого відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, місто Бахмач, вул. Шевченка, 38 у встановлений час з документами, що зазначені в повістках. Громадяни, які не отримали повісток для призову на строкову військову службу , зобов’язані прибути до другого відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до 01 жовтня 2021 року, та мати при собі документи, які посвідчують особу», для проходження медичної комісії та встановлення ступеня придатності до військової служби.
Віктор Московченко,
начальник другого відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування
та соціальної підтримки, підполковник
Традиційна щорічна серпнева конференція освітян
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:42

Відбулась традиційна щорічна серпнева конференція освітян, присвячена 30-й річниці Незалежності України.
З вітальним словом до присутніх працівників галузі освіти звернувся міський голова Павло Шимко, висловивши педагогам подяку і шану за терпіння, мудрість, щоденну сумлінну працю, складність роботи в умовах пандемії, готовність до нововведень і роботи в різних форматах на благо громади та виховання гідних громадян України.
Начальник відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Лариса Журба доповіла про основні здобутки галузі за попередній навчальний рік та окреслила основні цьогорічні завдання.
Під час заходу обговорили надбання та проблеми освітянської галузі впродовж минулого навчального року і визначили пріоритетні напрямки роботи на прийдешній навчальний рік.
Павло Шимко оголосив про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності Бахмацькому ліцею № 1 з 1 вересня цього року.
Урочистим моментом конференції стало нагородження кращих педагогів за підсумками роботи у 2020/2021 навчальному році.
Подяками, Почесними грамотами і Дипломами були нагороджені сотні високодосвідчених, професійних бахмацьких педагогів, їх перелік би зайняв не одну газетну шпальту! (Кому цікаво - вони всі перелічені на сайті Бахмацької міської ради у новині https://bakhmach-mr.gov.ua/news/1630326689/-ред.)
Захід був насиченим - обговорили зміни в освітній галузі, презентували досягнення, визначили напрямки та пріоритети розвитку.
Святковий настрій присутнім дарували Вікторія Луценко і її талановиті учні, Аня Ситайло, Кристина Фостій та зведений народний аматорський духовий оркестр Будинку культури та Бахмацької школи мистецтв імені Андрія Розумовського.
Бахмацькі Депутати ухвалили соціально важливі рішення
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:41

27 серпня відбулося чергове засідання 14 сесії восьмого скликання Бахмацької міської ради. Головував на сесії, на розгляд якої виносилося 47 питань, міський голова Павло Шимко. На сесію прибуло 17 депутатів із 26 та був присутній депутат обласної ради Микола Шимко.
Перед початком засідання до депутатів та запрошених звернувся Олександр Підгорний, керівник Чернігівського ресурсного Центру з розвитку місцевої демократії, який наголосив, що вони вже надали підтримку молоді Бахмацької громади зі створення Молодіжної ради і надалі планують допомагати в розробці статуту громади, що є умовою участі в різноманітних проєктах та грантах. Потім депутати перейшли до порядку денного засідання.
Зокрема, після жвавих дебатів все ж таки підтримали зміни до рішення третьої сесії Бахмацької міської ради восьмого скликання від 24 грудня 2020 року “Про бюджет Бахмацької міської територіальної громади на 2021 рік”. Так, кошти від перевиконання бюджету в сумі 2,7 млн. грн буде спрямовано на підтримку гуманітарної сфери, а саме: на утримання міських дошкільних навчальних закладів - у сумі 139, 3 тис. грн, на здійснення ремонтів приміщення їдальні Бахмацького ЗЗСО І-ІІІ ст. № 1, на базі якого буде функціонувати ліцей, у сумі 570,2 тис. грн; опалювальної системи Пісківського ЗЗСО — 170 тис. грн, покрівлі Бахмацької школи мистецтв імені А. Розумовського — 200 тис. грн; фізіотерапевтичного і стоматологічного відділень КНП “Бахмацька міська лікарня” — 149,9 тис. грн у зв’язку з перенесенням відділення фізіотерапії з пристосованої будівлі у приміщення стоматології; на облаштування кабінету для розміщення сучасного рентгенапарату — 677,5 тис. грн; на обладнання додаткового маніпуляційного кабінету КНП “Бахмацький центр первинної медико-санітарної допомоги” - 70 тис. грн. Також передбачені кошти на виконання низки програм соціального спрямування: на безоплатне та пільгове забезпечення лікарськими засобами — 12 тис. грн та на забезпечення ліками хворих нефрологічного профілю, а саме з трансплантованими нирками — 80 тис. грн; попередження дитячої безпритульності та бездоглядності, розвитку сімейних форм виховання — 7 тис. грн.
Затверджено Програму Бахмацької міської ради «Фінансова підтримка розвитку Комунального некомерційного підприємства «Бахмацька лікарня –хоспіс», якою передбачено фінансування у сумі 640 тис. грн до кінця року.
У зв’язку з малою чисельністю мешканців одноіменних населених пунктів прийято рішення про закриття Веселівського та Перемозького сільських клубів.
Депутати проголосували за збільшення вартості харчування у навчальних закладах. Вартість сніданку зросте з 15 до 18 гривень. Водночас проголосували за внесення змін до попереднього рішення, в частині відміни батьківської плати (50%) за харчування учнів 1-4 класів. Отже, за кошти міського бюджету знову харчуватимуть учнів початкової ланки та учнів 5-11 класів, родини яких перебувають у складних життєвих обставинах (за рішенням виконкому). Одноголосно підтримали рішення щодо надання матеріальної допомоги на лікування 7 жителям громади.
Також затвердили Положення про Молодіжну раду при Бахмацькій міській раді, що дасть можливість сформувати її персональний склад та офіційно розпочати діяльність.
Окремі рішення стосувалися списання майна комунальної власності та передачі його в оренду. Надано дозвіл на розробку проектів землеустрою земельних ділянок та передачу їх у власність 3 учасникам АТО/ООС.
Серед земельних питань - надання дозволів на виготовлення та затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердження проєктів та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Також у “Різному” оголошено про створення депутатської фракції ВО “Свобода”, яку очолюватиме Володимир Брюховецький.
Роз’яснення та детальні відповіді на запити депутатів надані міським головою та працівниками виконавчого апарату міськради.
Відділ організаційної роботи та
кадрового забезпечення виконкому міськради
Відкритий лист
- Деталі
- Категорія: Актуальна тема
- Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:39

Україна, ставши на шлях інтеграції у Європейське та світове співтовариство має враховувати міжнародні підходи щодо розвитку паліативної та хоспісної допомоги.
Отже, в країні повинна бути створена оптимальна та ефективна модель паліативної і хоспісної допомоги, яка інтегруватиметься у систему охорони здоров’я та соціального захисту населення. Яка б забезпечила надання ефективної паліативної та хоспісної допомоги якнайбільшій кількості інкурабельних хворих та членам їх родини. З цією метою необхідно здійснювати координацію та консолідацію загальнодержавного та приватного секторів, а також організацій громадянського суспільства.
Хоспісна допомога надається хворим на серцево-судинні та онкологічні захворювання, хронічні обструктивні захворювання легень, ниркову недостатність, неврологічні захворювання, такі як розсіяний склероз або бічний аміотрофічний склероз, пізні стадії деменції, діабет тощо.
Хоспісна допомога може ефективно полегшити, або навіть запобігти стражданням і мукам, як хворого, так і його рідних.
Безнадійний онкохворий – це нестерпний біль, що знімається лише відповідними знеболюючими препаратами (іноді хворий потребує ін’єкції через кожні 5-10 хвилин), це пролежні і розпад пухлин – з виразками, кров’ю і гноєм…
Така людина потребує окремої кімнати, постійних перев’язок і догляду (часом лише перевернути його з боку на бік необхідно 20-30 разів протягом доби). Життєвий ритм родини, в якій з’являється такий хворий, повністю підпорядковується його потребам, і кожен з членів сім’ї відчуває не людську напругу фізичних й емоційних сил. І, на жаль, досить часто настає момент, коли сім’я вже не співчуває рідній людині, яка захворіла, а лише дратується, очікуючи на своє звільнення, тобто на смерть хворого. І йдеться тут зовсім не про моральну деградацію сім’ї, а про виснаження її життєвих ресурсів. Бо усі ми – лише люди, і можемо лише те, що можемо. Та й сам хворий - він або вередує до нестями, вимагаючи від рідних все нових підтверджень їхньої любові й відданості, або відмовляється від усього, відчуваючи провину перед рідними за те, що став тягарем для них. Це стосується і одиноких важкохворих.
Якраз їм, як хворому так і рідним необхідна хоспісна допомога, яка надає комплекс медико-психологічних – соціальних послуг для полегшення їхніх страждань і поліпшення якості життя. Адже організатори хоспісів виходять з того, що життя навіть безнадійно хворої людини повинно бути максимально насичене позитивними емоціями і комфортом.
Звичайно, через брак коштів Бахмацька лікарня – хоспіс (далі Хоспіс), ще не відповідає стандартам західноєвропейських хоспісів – зокрема, не всі палати одномісні, не в кожній є душ і туалет. Але вона дуже вигідно відрізняється від інших середньостатистичних лікарень.
Наш хоспіс розташований у плодово-ягідному саду, сосново-березовому бору, будівля одноповерхова з пандусами, на дверях кожної палати квіти, що створює відчуття легкості, сонячності, надії. Хоспіс організовується на базі приміщень колишньої першої Бахмацької районної лікарні, яку треба оберігати, як історичну пам’ятку для послідуючих поколінь медичних працівників та її пацієнтів.
Рідні можуть ночувати в палаті – їм розкладуть крісла, дадуть постіль. Відвідувати хворих дозволяється будь-коли: жорсткого режиму дня в Хоспісі не існує. Хворі зможуть відвідувати свої рідні оселі і знову повертатися до хоспісу. Спілкування з друзями теж не регламентовано: хочеш – співай з ними пісні, хочеш – пали улюблені цигарки чи вживай алкоголь. Відзначай день народження, Новий рік, 8 Березня, або влаштовуй собі свято без будь-якого офіційного приводу. Маєш потребу – зайди в хоспісну молитовну кімнату, двері якої відчинені цілодобово. Не маєш сили – священник прийде до тебе в палату. Тут не потрібно давати хабара медикам за те, щоб вони виконували свої безпосередні обов’язки; випадкових, недобросовісних людей серед працівників хоспісу просто не може бути, адже ніякими надбавками за умови праці не примусиш людину бути щирою і милосердною з умираючим, якщо вона й справді не має милосердя в серці. У хоспісі працюють високодосвідчені лікарі, а саме: Микола Павлович Шимко, 58 років лікарського стажу, заслужений лікар України; Людмила Володимирівна Пушенко, 48 років лікарського стажу, фтизіотерапевт 1 категорії. Досвідчений середній і молодший медичний персонал, які останні 5 років доглядали хоспісних туберкульозних хворих.
Про перебування хворих у хоспісі існує багато легенд, що скоріше нагадують плітки. Чи не найпоширеніша з них така: онкохворих постійно «накачують» наркотиками. Але за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, наркозалежність у онкохворих розвивається в одному із ста тисяч випадків, та й то через те, що наркотичний засіб було призначено не виправдано. Стверджувати, що наркотик застосовують, аби створити для хворих певний психологічний комфорт, - безглуздя. Ліки знеболюють, дезорганізацію хворих у реальному світі не потрібно пояснювати наркотиками: на останній стадії захворювання вона виникає в усіх. А щодо психологічного комфорту, то практично всі хворі розуміють свій стан, що правда, кожен з них сприймає його по-різному. Для психологічної та духовної підтримки наших хворих запрошуємо лікаря-психіотерапевта, священнослужителя, які працюють двічі на тиждень. Багато в чому психологічний стан наших підопічних залежить від того, як вони сприймають сам хоспіс. Для когось – це вирок, особливо для тих, від кого родичі приховували їхній важкий стан, для когось – можливість влаштувати «відпустку» своїм рідним. У нас були підопічні, які багаторазово користувалися послугами тубхоспісу.
Бахмацька міська рада стала однією з перших в реалізації Європейського права людини на гідне завершення життя. 27 серпня 2021 року рішенням 14 сесії Бахмацька міська рада надала дозвіл на функціонування Бахмацької лікарні хоспіс для не туберкульозних важкохворих з 1 вересня 2021 року.
Але на сесії відбулася бурхливо-емоційна дискусія, коли четверо із вісімнадцяти присутніх депутатів Бахмацької міської ради (а їх всього 26) були проти відкриття Бахмацької лікарні-Хоспіс, незважаючи на моє багаторазове благання до них, увійти в положення помираючої людини. Це Брюховецький В.Б., Міщук В.Ф., Сергієнко Д.В. та Цепух В.Г. Вони, за егоїстично-політичними підходами, ігнорували кращу долю нещасних людей.
А чотирнадцять депутатів Бахмацької міської ради (Василь Миколайович Булах, Роман Іванович Гришко, Віктор Іванович Дудко, Микола Михайлович Іванюк, Володимир Олександрович Клепач, Алла Миколаївна Кравченко, Ірина Василівна Левченко, Світлана Петрівна Мельник, Сергій Миколайович Протащук, Олег Геннадійович Рубан, Зоя Володимирівна Фурсова, Світлана Вікторівна Шатан, Павло Миколайович Шимко), проголосували за негайне відкриття хоспісу. Вони не зпаплюжили ідею невідкладної хоспісної допомоги важкохворим зі стражданнями і муками. Уклінно дякують їм пацієнти та медичні працівники хоспісу.
Бахмацька лікарня-хоспіс отримала статус юридичної особи, маючи свої незалежні рахунки у казначействі у тому числі і благодійний, спеціальний. Тепер благодійні внески будуть надходити на власний, спеціальний рахунок хоспісу, а не до іншого медичного закладу, що реально забезпечить подальше укріплення матеріально-технічної бази лікарні, професійне удосконалення медичних працівників, а звідси, і кращі умови перебування пацієнтів та умови праці медичних працівників у ній.
Функціонування доступної Бахмацької лікарні - хоспіс покращить показники громадського здоров’я, знизить смертність, покращить соціально-правовий стан важкохворих, як і загальне благополуччя мешканців громади.
27 серпня 2021 року відбулася важлива суспільна подія у житті не лише Бахмацької міської громади.
Відбулася реалізація бажання мешканців Бахмацької громади мати свою доступну лікарню-хоспіс, обравши мене депутатом Чернігівської обласної ради. Таким чином, я виконав своє основне передвиборне зобов’язання, як виконав зобов’язання і Голова Бахмацької міської ради Павло Миколайович Шимко.
А витрачання коштів на плідне функціонування Бахмацької лікарні хоспіс – це Богу угодна справа, в інтересах важкохворих мешканців нашої громади. Узагалі, сам бюджет громади повинен йти, перш за все, на розвиток медицини. А функціонування хоспісу дозволить ширше залучати позабюджетні кошти, що зменшить навантаження на бюджет.
М.П.Шимко, депутат Чернігівської обласної ради,
Заслужений лікар України
Добрі традиції клубу
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:20

Дитячо-молодіжному клубу «Гармонія» 20 років. Багато це чи мало? А судять по результатах діяльності, по досягненнях. Юність багатьох бахмачан пов’язана з клубом. Хай не всі досягли висот у спорті, але урок загартування волі, сили духу, наполегливості запам’ятали на все життя. Не лише одними тренуваннями наповнене життя клубівців. Ще й організовані поїздки на змагання, проведення чудових свят бігу в своєму місті, туристичні подорожі рідним краєм та Україною, баскетбольні турніри. Про високу популярність клубу говорить географія учасників та їх рівень досягнень. То ж і наші земляки не «пасуть останніх». В Європі і в США, Азії, Китаї і Японії - скрізь ступала нога наших атлетів. Майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - і при високих званнях вони пам’ятають першого тренера і клуб, що відкрив двері до перемог. Останнє «Свято бігу» засвідчило важливу спадковість поколінь - вже внуки приймають естафету і продовжують історію клубу.
На запитання: «Що таке для вас ДМК «Гармонія?» - так відповіли наші гості, чиє життя так чи інакше пов’язане з клубом.
Майстер спорту Сергій Кровлайдіс: «Це дітище Бориса Михайлова, він його рушійна сила, натхненник. Це кузня легкоатлетів високого рівня. Це реалізація його професійних навиків і знань, як тренера».
Майстер спорту міжнародного класу Даша Михайлова: «Це те, з чого все починалось, починалась дорога до високих звань, рекордів. Це щасливе моє дитинство і не лише моє…»
Мер міста Бахмач Павло Шимко: « Найперша думка про його організатора - Бориса Михайлова. Він робить вагомий внесок в культурне життя міста: легкоатлетичні змагання - «Бахмацьке свято бігу», півмарафон «Шлях до Пісок», пробіг «Пам’ять» з Пісок до Батурина, змагання із стрітболу. А яких вершин досягли його вихованці: Женя Прокофьєва, Даша Михайлова, Сергій Кровлайдіс, Руслан Фурса. І важливо, що вже внуки підтримують прапор клубу».
Позаштатний кореспондент районної газети Борис Бобришев: «Це пристановище завзятих спортсменів, кузня майстрів спорту, епіцентр популяризації здорового способу життя».
Голова ДМК «Гармонія», тренер Борис Михайлов: «Це офіційна організація, що дає можливість не лише вільно спілкуватись з органами державної влади і з потенційними спонсорами. Ми залучаємо до спорту всі версти населення – від малечі до сивочолих ветеранів».
Ювілей клубу провели на природі, виїхали на берег Сейму. На вогнищі приготували духмяний чай з лугових трав, чудова погода порадувала теплом. Дітлахи насолоджувались купанням, а дорослі згадували, ділились спогадами та планами на майбутнє.
То ж побажаємо клубу довгого спортивного життя, його керівнику - здоров’я, натхнення, нових цікавих задумок, талановитих учнів, а всім не байдужим - здорового способу життя і гідно підтримувати добрі традиції клубу.
Сергій Пулінець
Святкувало село
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:18

Ще у 2019 році на урочистості в Обмачеві познайомився із носелівськими аматорами сцени, тамтешня сільська староста Валентина Матвієнко запросила на свято у рідне село. Пандемія не дозволила скористатися запрошенням у 2020-му, а тепер пропозицію згадав.
Свято села носелівці відзначали у день Успіння Пресвятої Богородиці, що надавало дійству додаткової урочистості. А ще недавно святкували 30-ліття незалежності України, що теж наклало позитивний відбиток.
Доки дорослі готувалися до офіційної частини, діти раділи батуту, цей атракціон – не частий гість у селі, тому давали волю своїй неприборканій енергії. Продовжувалося це до завершення свята, а подбали про малечу і оплатили атракціони у ТОВ ”СП ”АГРОДІМ”.
І ось прозвучала мелодія Державного Гімну, а потім віршовані слова:
Добрий день усім, кого сюди
Стежина привела.
Ми будемо сьогодні відзначати,
Чудове свято – День села.
До односельців звертається староста Носелівського старостинського округу Валентина Михайлівна Матвієнко, вітає земляків зі святом.
Ведучі інформують: «Щоб в цей неспокійний , карантинно-ковідний час наша урочистість відбулася, спонсорську допомогу надали ТОВ ”СП”АГРОДІМ”, ПП «АРТАНІЯ-АГРО», ТОВ «ЛАНАГРОПРОД», Височанська сільська рада.
Залунали пісні, художнє слово, гуморески.
Зворушили віршовані рядки про село.
Заціловане сонцем, омите дощами,
Колиска любові і пісня душі.
Тут стелеться легко дорога до мами,
Стежина дитинства веде в спориші.
„Без роду немає народу”, - продовжують свято ведучі і називають старожилів села. Серед них Єфросинія Свиридівна Васюк, Тетяна Андріївна Курінська, Василь Петрович Барановський, Іван Григорович Лугінець, Іван Григорович Савченко. Низький уклін цим носелівцям - не лише як данина прожитим рокам, вони подарували життя дітям, дочекалися онуків і правнучат.
Представник ТОВ «СП «АГРОДІМ» Олександр Ругаль привітав зі святом і вручив грошові премії. Цю приємну місію він виконав ще раз, поздоровивши подружжя, хто прожив у парі по 50 років. Серед таких дружні Носані: Надія Іванівна та Андрій Макарович, нерозлучні Тимошевські: Ніна Андріївна і Микола Федорович. А ще, користуючись нагодою, Олександр Петрович запросив присутніх до похідної кухні на куліш і шашлики.
Вітали зібрання інвестори Анатолій Усенко, Олена Башук, очільник Височанської ОТГ Олег Василенко.
Теплими словами згадали на святі сільську фельдшерку Віру Никоненко. Громада дружними оплесками підтримала ведучих. Це і недивно, більше сорока років обороняє медичка своїх односельчан від недуг. Перші її юні пацієнти вже самі стали батьками, дочекалися внуків. Тепер Віра Петрівна дбає про їх здоров’я.
Привітали і молодих матерів, серед яких Алеся Сидоренко і Оксана Лемеш. Перша ростить Данилка та Аріну, її подруга - Лєру, Софійку та Лілю (на знімку). Меншеньких концерт заколисав, то на фото відсутні.
«Забути не можу й не хочу»
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:14

Село Бахмач – найдавніше поселення нашого краю, прабатько сьогоднішнього міста залізничників. Колись тут височіли фортечні мури, їх вже не віднайти - вітри віків зрівняли із землею. Про колишню велич оборонних споруд тепер нагадують лише ледь помітні залишки валів і ровів. Земля ще зрідка віддає приховані артефакти старовини, які отримують прописку у краєзнавчому музеї.
Саме тут, у центрі, рівновіддаленого від сільських околиць: Даньківки і Крекши, від Сахнівки і Деркачівки готуються відзначити День народження села. Не пригадаю, коли б майдан біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці був таким вирядженим і причепуреним.
Головна увага присутніх прикута до сцени, де ось-ось має розпочатися урочистість. Проте епіцентр подій змістився у скверик молоденьких лип, які посаджені сім років тому і присвячені полеглим Героям Небесної сотні. Тепер тут відбулося освячення пам’ятного знаку, яке здійснив настоятель місцевого храму, отець Василій…
Оголосили початок свята, слово привітання надали сільському старості Наталії Гришко. Очільниця привітала односельців із урочистістю, а ще поздоровила з головним нашим святом – Днем Незалежності.
Міський голова Павло Шимко зазвичай на свята приходить з подарунками, не зрадив своєму принципу і цього разу - після привітання вручив громаді бензокосу.
Депутат обласної ради Ярослав Сторубльов теж поздоровив і передав новітнє медичне обладнання для сільської амбулаторії, яке тут же, на сцені, очікувало на господарів.
Керівник СТОВ «ПРОГРЕС» пообіцяв перерахувати 15 тисяч гривень на придбання музичної колонки для клубу.
Директор ТОВ «СП «АГРОДІМ» Олександр Рубан, вітаючи бахмачан зі святом, запросив присутніх до польової кухні на куліш і шашлики і до прохолодного пива. До речі, професійну акустику фірми Yamaha, вартістю близько 50 тисяч гривень, Товариство подарувало аматорам сільської сцени ще на Івана Купала.
І ось довгоочікуваний концерт, у якому «головною скрипкою» став народний фольклорно-обрядовий ансамбль «Криниці». Де тільки не виступали аматори з Бахмача-Першого: Чернігів, Івано-Франківськ, Сокиринці, козацьке свято в Батурині, брали участь у програмі українського телебачення УТ-І «Фольк-music», та найтепліше самодіяльників все ж зустрічають у рідних стінах. Яскравим вкрапленням у програму було вшанування ровесників Незалежності, кому виповнилося 30 літ. Тоді, у 1991-му році, лелека відвідував оселі бахмачан охоче, приніс у село семерко діток.
Згадали ведучі із вдячністю ліквідаторів аварії на ЧАЕС та воїнів-інтернаціоналістів.
Знову і знову лунали пісні, художнє слово – концерт продовжувався.
Моє рідне село – солов’їнії ночі,
Чебреців і акацій духмяний
нектар…
Усе те, що забути не можу й не
хочу.
Це – життя мого частка,
Божественний дар…
Все очікував почути зі сцени, що організаторці і керівниці колективом, ентузіастці і прихильниці українського обрядового мистецтва Антоніні Цибань у перші дні осені виповниться 75. Вік солідний, та Антоніні Іванівні якось більше пасує слово «Весна».
Знаю, що багато бахмачан і гостей свята (автор серед них) прийшли послухати саме Антоніну і її «Криниці».
На жаль, обставини не дозволили залишатися до кінця дійства, мусив поквапитися. Проте, ця прикрість частково компенсувалася випадковою зустріччю із очільником елеваторного господарства Андрієм Ларічевим. На моє прохання Андрій Валерійович нагадав технічні спроможності зернопереробного комплексу.
Так от, одночасно елеватор здатний зберігати 65 000 тонн збіжжя. Минулого року через склади пройшло 118 тисяч!!! тонн пшениці, кукурудзи, рапсу, соняшника…
Поцікавився, як віддячили поля нинішнього літа. Пшениця дала по 70 центнерів на круг, рапс - до 30.
Запам’яталася важлива деталь, на підприємстві працевлаштовано 40 чоловік. Це ті, хто має роботу, не відриваючись від родини, від дому, від звичного середовища. Як заздрять сторожі, хто заробляє на хліб у столиці.
Сам елеватор віддзеркалює величчю космічних споруд Байконура чи мису Канаверал.
Минуло вже кілька днів від свята, а у вухах все ще озивається:
На цій землі мій дім, моя родина,
Калина в лузі, солов’ї в лісах,
Моя безмежна, славна Україна,
Неначе сонце в небесах.
Борис Сєдач
Відвідали сім`ї загиблих
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Четвер, 02 вересня 2021, 10:12

25 серпня начальник другого відділу Ніжинського РТЦК та СП Віктор Московченко, заступник начальника з мобілізаційної роботи Сергій Гриценко та соціолог Наталія Криницька відвідали родини загиблих військовослужбовців Бузовського Володимира Олександровича та Кияниці Романа Вікторовича. Синів загиблих Кирила та Артема привітали з прийдешнім Днем знань та вручили подарунки.
Разом з тим другий відділ Ніжинського РТЦК та СП не забуває про родину загиблого військовослужбовця Кошмала Сергія Станіславовича, яка проживає в Львівській області, м. Сокаль. Сину загиблого Святославу також було відправлено подарунок та привітальну листівку з днем знань.

Допомогу в закупівлі подарунків надало ПП «Сталкер»( керівник Іванюк Микола Михайлович), ПСП «Пісківське» ( керівник Колоша Валерій Петрович), ПСП «Авангард» (керівник Булах Василь Миколайович)
Наталія Криницька

















Детальніше...