Головна

Місто молодшає

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 30 жовтня 2020, 10:00

Вулиця Ярослава Мудрого - одна з найкоротших у місті, а її будинки - одні з найдавніших. Наші двоповерхівки давно потребували ремонту, бо втратили зовнішню прибавливість. І ось прийшов час надати ошатності і нашому рідному будинку. Вдоволені не лише ми, мешканці, бо восьмиквартирники стали красивішими, ніж були в дні заселення. Надали їм цієї привабливості подружжя Олена і Павло Кузьки. Цікаво, що чимало їх знайомих ровесників подалися на заробітки: хто у Польщу, хто у Росію. Вони ж вирішили докладати рук вдома. Може, зароблять менше, але так надійніше для родини, у них двоє своїх дітей, а ще обставини змусили опікуватися племінничкою.

Золоті руки у майстрів, у цьому переконаєтеся, пройшовши вулицею, яка тепер ніби помолодшала.

Петро Городненко

Перший ювілей історичного гуртка «Батуринський курінь»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 30 жовтня 2020, 09:17

Сучасний музей – це не тільки місце знайомства відвідувачів з різними історичними подіями та унікальними експонатами. Це ще й освітній осередок, який дозволяє через нетрадиційні форми навчання опановувати нові знання, уміння та навички. Даний напрямок завжди був пріоритетним у роботі Національного заповідника «Гетьманська столиця». А ще важливим завданням для закладу, розташованого в населеному пункті на 2,5 тис. мешканців, є формування кадрового резерву. Тому в квітні 2015 р. було покладено початок тіснішій співпраці з місцевою учнівською молоддю і організовано історичний гурток «Батуринський курінь» на базі Музею археології Батурина. Його учасниками стали учні Батуринської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Григора Орлика. Також деякий час гурток відвідували й вихованці Батуринської спеціальної загальноосвітньої школи- інтернату І-ІІ ступенів Чернігівської обласної ради.

Діяльність гуртка спрямована на реалізацію таких завдань: навчання дітей орієнтуватись у загальноісторичних процесах, доповнити шкільну програму, розширюючи і поглиблюючи знання з історії України, особливо доби Гетьманщини. Водночас створення умов для розкриття потенціалу здібних учнів, які мають нахил до творчої роботи та вивчення дисциплін гуманітарного профілю. Залучення та зацікавлення учнівської молоді перспективою досліджень рідного краю, ознайомлення учнів з методами збору краєзнавчого матеріалу, проведення простих наукових досліджень. Також привернення уваги до проблем історії, збереження пам’яток історії та культури, поцінування історичних традицій свого народу, виховання поваги до власної історії, любові до рідного краю.

За 5 років своєї роботи історичний гурток став осередком згуртування батуринських дітей різного віку. За цей період у ньому вдало поєдналися різні напрямки організації навчання і дозвілля. Постійно розвиваючи інтерес учнів до занять, викладачі гуртка поєднують теоретичні і практичні заняття: лекції змінюють екскурсіями по об’єктах заповідника та відвідуванням інших музейних закладів, переглядом фільмів та різних програм на історичну тематику, прослуховуванням та обговоренням доповідей, рефератів, майстер-класами тощо. Окрім цього, на заняття часто запрошують гостей – учасників історичних подій, майстрів, які бережуть місцеві традиції. Для кращого вивчення складних тем використовуються різноманітні творчі вправи. Водночас учні мають змогу відвідувати й різні «потаємні» місця заповідника: підземний хід Цитаделі Батуринської фортеці, горище палацу гетьмана Кирила Розумовського, знайомитися із особливостями збереження і відновлення унікальних експонатів у реставраційній майстерні.

Одним з найважливіших завдань гуртка є збір місцевих краєзнавчих матеріалів. Вихованці постійно займаються пошуками історичних документів, експонатів, спогадів. Наприклад, учасниця гуртка Софія Цап зібрала та передала до фондового зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця», у квітні 2018 р., клейма батуринського виробника скляного посуду другої половини ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.

Зустрічі на життєвих дорогах

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2020, 19:00

Зазвичай з Вертіївки повертаюсь через Ніжин, та клятий COVID-19 зламав усі плани, змусив добиратися кружним шляхом – подався на автостраду. Уже зневірився вибратися, як несподівано пригальмував потужний „МАN”. До далекобійників, як правило, не прошусь, не відволікаю - їм їхати прахами. Між тим водій тягача, оглянувши колеса, уже підіймався у білосніжну кабіну. Обличчя здалось знайомим: ”До Бахмача?” – звернувся з надією.

Тепер і Анатолій Петрович Троценко мене впізнав. Згадали, що, останній раз стрічалися кілька років тому, як фотографував передовика на Дошку Пошани ПСП „Авангард”.

- А де тепер працюєте? – поцікавився у водія вже у кабіні.

- Там і тружусь...

Здивувався, що ця потужна фура має авангардівську прописку. Захотілося подробиць.

- У відгодівельний радгосп прийшов, коли Василь Миколайович Булах там вже працював. Ми здружились, він родом з Грирорівки, я – з Білих Веж, села-сусіди, виходить, земляки. Він старший на 5 років, не дивно, що став моїм наставником і порадником, а згодом затоваришували.

То був час розпаювання землі, отримали свої гектари і ми. Василь спробував на тій землі господарювати, то я свій клапоть вирішив віддати під його опіку.

Згодом товариш ризикнув придбати КамАЗ, заздалегідь домовились, що буду йому за напарника. Почали крутитись, як рейс довгий - вирушаємо удвох, в інших випадках їздили самостійно. Чого тільки не возили – згущене молоко, цукор, вершкове масло. А рейси траплялись і за тридев’ять земель – сягали, бувало, Росії, Грузії...

Василя все більше захоплювало поле, я ж залишався прихильником водійського керма. Збігли роки і став мій товариш тим Булахом, яким знає тепер весь район і навіть далі. Якось зауважив Василеві: „Ти вибився у люди, здається, розпадеться наша дружба...”

- Більшої, Толю, нісенітниці від тебе ще не чув. Як можна зрадити? З тобою, пригадуєш, бувало, ділили останній окраєць, а ти мені отакої. Ми ж починали разом, ти як талісман.
Ось хай зіпнемося твердо на ноги, придбаємо найсучаснішу машину. Такої і у районі не буде...

- Приємні речі проговорював приятель, а я все сумнівався. Тепер свої коливання не зручно і згадувати.

Бачите, це квартира на колесах. Тут і ліжко, і холодильник, маю компактний газовий балон і таганок, то легко розігріти, а то і приготувати сніданок, чи вечерю. В кабіні тепло навіть у холодну пору, комфортно у спеку – про все подбали німецькі інженери. Висота кабіни дозволяє стояти в повний зріст. І не мріяв про таке, важко придумати зручніше для подорожей на далекі відстані. Гляньте, який великий простір салону. Практичні відсіки для речей завжди до послуг.

Ось уже тиждень з дому – повертаюся з Одеси, будь за кермом КамАЗа, уже валився б з ніг, а тепер, хоча і втомився, усе ж герой.

Спасибі товаришеві, стримав слово. Знаєте, як тепло на душі, коли маєш друга, справжнього друга.

Часто думаю, що справа не лише у нашій приязні. Василь Миколайович з усіма такий. Якось підвозив молоду жіночку-бахмачанку. Розговорилися. Як дізналася, що я з ПСП, розповідала із вологими очима. Її буття повернулося так, що мусила ростити доньку сама. А до малої причепилася хвороба. Діагноз був такий невтішний, що опускалися руки і занепадала духом. Коштів на лікування потрібно було незміряно. Згуртувалася рідня, підтримав Василь Миколайович, казала, що хвороба відступила. Вона так вдячна Булахові, мені самому було приємно слухати ті слова на адресу друга. Прізвище у нашої землячки незвичне, запам’яталося – Паяльникова вона.

Коли слово – кремінь

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2020, 18:17

Пожалів опонентів і не побився об заклад, хоча міг виграти цукерки ще й коньячок. Не зійшлись ми у думці, чи відбудеться у місті ярмарок, присвячений святу Покрови Пресвятої Богородиці, чи ні.

Автор наполягав, що захід, започаткований депутатом обласної ради, директором ПСП „Пісківське” В.П. Колошею ще п’ять років тому і підтриманий сільгоспвиробниками і бахмачанами, мав відбутися. Упевненості надавало те, що отаман Чернігівського округу Війська Запорізького ще ніколи не зрадив своєму козацькому слову, а Валерій Петрович обіцяв. Цим все сказано.

Cправи, за які береться керівник-ентузіаст, відбуваються з найвищою оцінкою. Згадаймо пісківські Всеукраїнські Фестивалі відродження українських традицій. Там же могли бачити виступи народних етнографічних колективів не лише із сусідніх сіл, а й з районів, і навіть, областей. На жаль, це свято народних звичаїв і обрядів, нескінченних виставок умільців Полісся з їх мистецькими виробами, зі смаколиками і апетитними стравами, з атракціонами і показовими виступами козаків-вершників, в цьому році не відбулось.

Проте ще й досі пам’ятаємо ту урочистість і віримо про нові зустрічі. Згадане дійство відоме широкому загалу наших земляків, хто брав участь у тому феєричному заході, а от низка семінарів по впровадженню передового досвіду у рослинництві, чи тваринництві, знайомство з новітньою сільськогосподарською технікою, чи вивчення нових препаратів для боротьби з хворобами у тваринництві, чи зі шкідниками і бур’янами, знайома лише спеціалістам. Повірте на слово, і там все організовувалося на найвищому рівні.

Годі нагадувати, що ПСП „Пісківське” – першопроходець у впровадженні передового досвіду в аграрному секторі. Це завдяки ініціативності їх керівника, недаремно В.П. Колоша носить високе звання -Заслужений працівник сільського господарства України.

Довго можна розповідати про керівника-новатора. Він ініціатор не лише у реальному секторі аграрного виробництва. Згадаймо пісківські Водохреща і проводи зими, зайдіть у тамтешню школу, тепер НВК. Тут затишно і ситно, й до цього доклав руку колишній її учень Валерій Колоша. Це він ініціював відкриття при загальноосвітньому закладі філіалу школи мистецтв. Сільські учні вчаться грі на музичних інструментах, помилуєтеся їх малюнками, подивуєтеся виробам народного промислу і сувенірам.

Останнім часом пісківські школярі все частіше стають призерами, а то і переможцями легкоатлетичних змагань.

Це результат роботи у школі фахівця фізичного виховання, якого загітував залишити місто і працювати із сільськими дітьми герой нашої оповіді.

На особливому рахунку відносини Валерія Петровича з матерями полеглих воїнів-афганців і АТОвців. Їх душевний біль і щем сердець нічим не вгамувати, можемо лише підтримати їх своїм співчуттям і вдячною пам’яттю про їх синів. Козацький отаман став їм за рідного, бо з кожною познайомився, для кожної прагне знайти слова втіхи. Біля нього осиротилі матері відчувають синівське тепло.

Та повернемося до Покровського ярмарку. Було продумано, як забезпечити ярмаркувальників захисними масками. Поліція забезпечувала громадський порядок, слідкувала за дотриманням соціальної відстані. А решта було як на кожному ярмарку – пропонувалося від кондитерських до ковбасних і виробів, продукція з молока. Попитом користувалися крупи, цукор, м’ясо. Як і обіцяли організатори: „Все найвищої якості і за поміркованими святковими цінами”. Слова дотримали, жаль, свято Покрови Пресвятої Богородиці лише раз у році.

Борис Сєдач

Подяка радикалам

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2020, 17:44

Батьки та учні 4-Б класу Бахмацької ЗОШ I-III ст. №1 висловлюють щиру подяку представникам Бахмацького осередку Радикальної партії Олега Ляшка та особисто Павлу Миколайовичу Шимку за придбання SMART-телевізора. Говорять, стабільність – це запорука успіху. Хочемо зазначити, що в недалекому минулому ми мусили ремонтувати клас для наших першокласників батьківськими коштами, як то кажуть «з нуля», і звертатися за допомогою до всіх громадських приймалень депутатів. Тоді саме в Радикальній партії першими відгукнулися й надали матеріальну допомогу в розмірі 1 500 гривень. Тож, коли майже рік тому пообіцяли придбати телевізор, ми були впевнені, що тут обов’язково дотримаються слова. Іще раз дякуємо за підтримку та можливість для наших школяриків йти в ногу з часом, використовуючи сучасні технології навчання. Дуже приємно жити поруч з тими, хто вболіває за долю рідної землі, дбає про діток, розуміючи проблеми шкільної матеріально-технічної бази. Доки такі люди працюватимуть, знаходитимуть можливість піклуватися про майбутнє нашої країни – підростаюче покоління, доти житиме нація!

Дорогі наші меценати, ви не просто надаєте матеріальні цінності, а даруєте радість та надію на краще життя. Хай Бог посилає своє благословіння на ваші добрі діла! Від усього серця бажаємо вам здоров’я, злагоди, процвітання, душевного спокою та достатку. Низький уклін за натхненну і самовіддану працю, за вашу непохитну віру у майбутнє нашого рідного Бахмацького краю!

Батуринська переправа

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2020, 17:14

Батурин розташований на прекрасній річці Сейм – лівій притоці Десни. Зі старих описів знаємо, що річка була повноводною, широкою, глибокою та була важливим торговим шляхом. Та вже у XVII-XVIII ст. русло річки міліє. Заплава Сейму біля Батурина, завширшки в 1 км, мала багато проток, рукавів, стариць та підвищені ділянки, що не затоплювалися весняними повенями і утворювали острови, через які можна було переправлятися з одного берега на інший. Ці природні особливості ускладнювали зв’язок правим берегом, проте й слугували природним захистом від нападів з боку річки.

В усі часи важливу роль відігравали переправи-перевози через норовливий Сейм, швидкість течії якого немала – від 0,3-0,4 м/с і до 0,7 м/с на перекатах. Один з таких перевозів знаходився нижче від Батурина, називався Обмачівським й існував ще до заснування міста. Після 1625 року з’являється Батуринський перевіз, що розташовувався ближче до міста. Його роль особливо зросла тоді, коли Батурин став гетьманською резиденцією і в ньому з’явилася поштова станція. Це були броди, човнові, поромні переправи, санні дороги взимку. Через активну діяльність потоку переправи на Сеймі час від часу змінювали своє місцезнаходження. Маємо свідчення, що у XVIIІ ст. Батуринським перевозом володів Батуринський (Кербутівський) жіночий монастир. Пристань перевозу знаходилася (у 1767 році) «під самим старим пустим містом». Після ліквідації цієї обителі Батуринський перевіз відійшов до Миколо-Крупицького чоловічого монастиря.

Опис Батуринської переправи зустрічаємо у подорожньому щоденнику латиноамериканського політичного та військового діяча Франсіско де Міранди, який подорожував Чернігово-Сіверщиною у 1787 р.: «О четвертій ранку встав, випив кави з молоком і пішки дійшов до річки, яка протікає внизу, під горою; вона називається Сейм, і, якщо не помиляюся, це друга за величиною ріка тутешнього краю після Дніпра. Однак, в Америці її вважали б струмочком. Човна довелося чекати цілу годину; тут їх два, але переправа дуже погано налагоджена».

Цікаві відомості про паромну переправу через Сейм маємо з періодичних друкованих видань кінця ХІХ – початку ХХ ст. Паромна переправа з’явилася в Батурині, ймовірно, у самому кінці XVIII ст. У газеті «Рада» за 1914 р. читаємо: «З переходом в початку од графа А.К. Розумовського до казни тутешніх кріпаків і маєтностей, з ними вкупі перейшов і паром, що на р. Сеймі. Цей паром, як не було ще залізниць і через Батурин лежав головний шлях, під назвою московсько-київський, казні давав гарні прибутки, і, таким чином, було на що його содержувати справно і в порядкові…».

«Киевлянин» в 1907 р. писав про щорічні торги на аренду переправи в Батурині, яка тоді вже була в дуже поганому стані: «в теченіе последних лет безсменный арендатор ея (еврей) ограничивался лишь кое-каким наружным ремонтом». У травні 1908 р. «рух з одного боку річки на другий припинився зовсім, бо казенний паром стоїть декілька днів нерухомо, до того ж він такий, що й на топливо вже не годиться, зогнив», та вже у червні дізнаємося про його ремонт, на який було виділено 500 руб. Ремонт цей був лише частковий: «досчатая настилка поставлена новая, а баркасы, на которых держится этот помост, как были, так и остались гнилые». Оренда парома при цьому коштувала орендареві 438 руб. на рік.

Марафон у моря

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2020, 16:42

Хотя давно обитаю в областном центре, невидимые нити единения связывают с родным Бахмачем. Особенно интересуюсь событиями вокруг ДМК „Гармония”, ведь и сам - воспитанник клуба. Еще ранее обсуждали календарь спортивных мероприятий в Украине, чтобы выработать личные планы. Не смотря на проблемы возникшие вокруг коронавируса, интересных предложений много. Одно из них – Международный марафон „Самопревосхождение” в Одессе. Мероприятие престижное и заманчивое, но одноклубники его исключили из свого внимания ввиду дороговизны на право участия в нем. Так бы все и осталось, но прозвучало предложение: „А почему не попробовать? За спрос не бьют в нос...” Стали искать спонсоров, надо же – окликнулись наши давние меценаты городкой глава Павел Шимко и депутат обласного совета Валерий Колоша.

К южному морю отправился Валерий Михайлов – самый опытный наш бегун. Легкоатлет со стажем не подвел, преодолев 42 км, вошел в первую двадцатку, а среди ветеранов оказался третьим - довольно таки приличный результат. Будем на него равняться, а нашим спонсорам большущее спасибо от всего коллектива ДМК „Гармония”. Свой успех он посвящает вам.

Сергей Кровлайдис, мастер спорта

Не підвели!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2020, 16:08

14-17 жовтня 2020 року в Івано-Франківську відбувся відкритий чемпіонат України з легкої атлетики серед підлітків 2005 року народження і молодших.

Бахмацьку дитячо-юнацьку спортивну школу відділу освіти представляли три легкоатлети з Батурина, які гідно захистили спортивну честь школи та Чернігівщин.

Так призером України з метання списа серед юнаків став Саєвський Ілля.

Cрібну нагороду серед дівчат виборола Дандель Марина, поступившиcь чемпіонці України лише 22 см.

Яременко Ірина, яка до речі, була наймолодшою учасницею змагань (2007 р.н.), пробилася до фіналe змагань, посіла V почесне місце.

Підготував вихованців старший тренер-викладач ДЮСШ Небощицький Георгій Олегович.

Вітаємо учасників-призерів України і їх тренера, бажаємо нових перемог у змаганнях вищого рангу.

Іван Малашенко,
заступник директора з
навчально-тренувальної роботи ДЮСШ

Зробили багато для Бахмача – ось і сакури зацвітуть!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 16 жовтня 2020, 16:38

У Бахмачі на вихідних дружна команда Радикальної партії Олега Ляшка відірвалася від виборчого процесу і зайнялася посадкою алеї сакур на нашому, тепер уже ошатному проспекті Дружба. То чому саме радикали саджали дерева, а не комунальне підприємство спитаєте ви? Справа в тому, що 70 дерев сортів «Роял Бургунді» і «Куку Шідаре» придбав за власний кошт Олег Рубан, діючий депутат районної ради від РПЛ і кандидат в обласну раду по нашому округу. До речі, цей проєкт був пунктом його виборчої програми минулого скликання і діючого міського голови Павла Шимка. З чистою совістю поставимо - «Виконано».

Переважна більшість перехожих дякували і схвально відгукувалися. Був правда один мешканець цієї вулиці, що кинув: «Показухою тільки перед виборами займаєтеся». Не було часу відповідати, вигрібали саме щебінь з лунок. Запрошували його приєднатися до роботи, чомусь відмовився. Але зачепило.

Не будемо враховувати щоденну роботу, про яку свідчить журнал прийому громадян у партійному офісі. До речі, більшість партій тримають офіс, тільки на час виборів. «Радикальний» офіс від виборів до виборів працював щодня, допомагаючи людям.

То ж, справді, а що зроблено у місті, завдячуючи радикалам, за 5 років, що минуло? Звернімося до статистики.

За сприяння народного депутата Ляшка О.В. за рахунок коштів субвенції державного бюджету в Бахмачі було реалізовано наступні проєкти:

За три роки збудована окраса міста Бахмача – пішохідна зона по вул. Дружби. Освоєно – 6577,035 тис.грн.

Побудований водогін до головного корпусу Бахмацької ЦРЛ з підключенням населення північно-східної частини міста протяжністю більше 7 км. Освоєно – 2724,695 тис.грн.

Побудована свердловина в північно-східній частині міста глибиною 720,0 м, освоєно – 9922,801 тис.грн.

Будівництво тротуару з асфальтобетонним покриттям по вул. Даньківський шлях загальною протяжністю 800 м вартістю 1223,399 тис.грн.

На кладовище по вул. Тиницькій пішло 1495,217 тис.грн.

Вибірково відремонтовано автомобільні дороги по вул.Конотопській та О. Теліги на суму більше 1 млн.грн.

Реконструкція терапевтичного відділення по вул. Жовтневій, 66 обійшлася в 2,12 млн.грн.

Капітальний відремонтовано глядацьку залу районного будинку культури в м.Бахмачі - 1 млн.грн.

Перелік можна ще довго продовжувать…

А що втрачено, поки не було у нас О.Ляшка?

Головне – ми втратили Бахмацький район, опорної лікарні в районі нема, Дмитрівську лікарню закрили, Бахмацький тубдиспансер закрили, фапи і школи в районі закривали пачками...

Але, сподіваємося, алея сакур розквітне майбутньою весною. І радикали на чолі зі своїм лідером Олегом Ляшком, депутатом від нашого округу, разом з містянами на чолі з добрим господарем Павлом Шимком, зроблять ще багато гарних справ для нашого міста і округу!

Алла Лисицина

На фото: Дружна команда РПЛ на чолі з діючим міським головою Павлом Шимком садить сакури