Головна

Дмитрівський «Торчин-продукт»

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 01 лютого 2019, 09:01

Кому прийде в голову солити для тривалого зберігання, скажімо, кокаїн?

Дурниця якась! А заморожувати кавуни? Теж дурниця. Так і є, але не все так просто. Якщо мова йтиме про маринування, соління чи щось подібне, у наш час, то це стосується продуктів, готових до вживання. Або самих, або у складі якихось страв. Варена квасоля чи кукурудза, зелений горошок – все це можна їсти просто з банки, або у стравах. Але навіщо в Україні сушити картоплю? Ні, чипси то зрозуміло, то готовий продукт. А так, щоб тоді з неї щось варити. А моркву? Не для створення смакових приправ, а теж, щоб потім варити чи смажити. Або цибулю?

Відповідь у старому радянському анекдоті часів холодної війни:

Зустрілись два генерали, радянський і американський.

- А в нас, у нас…наш солдат отримує 2300 кілокалорій щодня, от!

- Взагалі-то стандартний раціон солдата НАТО гарантує 4700 кілокалорій на день.

- Брешеш, сволото натовська! Не може солдат зжерти за день два мішки брукви!

Мова в анекдоті про те, що Радянський Союз був однією з найбагатших ресурсами країн світу. Золото, алмази, нафта, газ, нікель та все, що хочеш у кількостях неймовірних. Одне тільки родовище алмазів «Мир» дало їх на суму 17 млрд. доларів. А картоплю, моркву, цибулю сушив. Бо так дешевше. Радянський солдат, який служив біля/на/за Полярним колом поїсть усе. «Улюблена» каша – перловка. Після неї пюре із сушеної картоплі, приправлене смаженою сушеною цибулею, особливо якщо з солоними огірками чи капустою – бомба. Така страва автоматично виводиться у категорію «радянські ласощі». І дві проблеми одразу вирішуються – і калорії, і вітаміни, все одразу. І можна складати анекдоти про тупих американських солдат, які без бананів, апельсинів і кока-коли служити не хочуть. Тобто логіка у сушінні була. Держава, заробляючи мільярди доларів на продажу сировини, економила кошти на робітниках, які ту сировину добували, на солдатах, які берегли спокій країни, а про зеків і говорити нічого. Радянська зона всеїдна, все, що Дмитрівський овочесушильний завод відбраковував їла тюрма і табір.

Водохреща у Бахмачі

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 12:00

Як і анонсував  "Порадник", свято Водохреща для бахмачан 19 січня у міському парку відпочинку влаштувала Свято- Успенська парафія м.Бахмача Чернігівської єпархії Православної Церкви України.

Починаючи з ранку, у храмі ПЦУ тривала Божественна Літургія, яка переросла у Хресну ходу до міського парку.

А тут уже чекали безліч містян та гостей, розтягнувшись вервичкою від входу в парк до самого містка через озеро.

Служба промайнула, немов хвилина, і ось освячена вода срібними бризками з рук настоятеля летить в обличчя, одяг і корзинки прочан. А далі - всі бажаючі мали можливість пірнути в ополонку, смакувати кулішем та гарячим чаєм.

- Христос хрещається! - лунало ще довго над парковим озером.

Олег Рубан, редактор. Фото автора.

Піски погукали на свято

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 11:30

Якщо на Водохреща хтось приїздить до Пісок лише з метою запастись свяченою водою, то буде приємно вражений, бо на багатьох чекатиме тут ще і неповторне православне дійство. Саме так було і минулого суботнього дня...

Хто прибув до села зрання, встиг на Богослужіння у храмі Казанської ікони Бoжої Матері, яке здійснив отець Віталій. А потім священик з мирянами з хрестом і при хоругвах рушили на місце головних подій. Попереду хресної ходи верхи на баских конях рухалися козаки, здавалося, що вони з`явилися з часів Хмельницького.

Пісків’яни вже кілька років святкують Водохреща на спеціально облаштованому вигоні з водоймою, що лежить обабіч Красилівського шляху. Цей куточок у селі іменується Кислівкою, що поруч із урочищем Озера. Перші святкування Водохреща відбувалия у центрі. Бажаючих побувати на пісківському диві з року в рік ставало все більше, майдан біля церкви ледь уміщав усіх прибулих, припаркувати ж авто ставало справжньою проблемою. До речі, не виключено, що господарям доведеться шукати більш простору площу ще раз, бо люду на пісківському Водохрещі з кожним роком більшає.

До небес злетіли молитви, повітря сповнилося ароматами ладану, вощини і духмяного сіна, якого організатори не пожаліли, уславши простір біля нескінченних столиків для води, для свічок. Стояти на ароматному сінці не лише приємно і м’яко, а головне, тепло для ніг.

Після молитов і церковних піснеспівів настає кульмінація дійства – освячення води. А згодом почалась і купель в ополонці. Сміливців знайшлося доволі, решта дивилася на них із захопленням та заздрістю.

За ради цікавості, вирішив порахувати, скільки тут відчайдухів, та вже на шостому десятку збився. Спускалися сходинками до води чоловіки і жінки, було чимало дітей. Першими занурилися у крижану воду козаки, розбивши шаблями лід, який таки встиг укрити ополонку. Звернув увагу на молодцюватого чоловіка, який вийшов з води до гуртечка. „Тату, я теж хочу з тобою”, - тягнув до нього рученята хлопчик років чотирьох. Валерій Колоша – козацький отаман, не залишив той епізод поза увагою, посміхнувся: „Зачекай, зануришся наступного року...” Хто те чув, засміялися теж. Поцікавився у Валерія Петровича за земляків.

- Ні, це не пісків’яни. Це гості з Бахмача, бачите, ціла родина. Три покоління – дідусь з бабусею, чоловік з жінкою і їх синочки...- пояснив із задоволенням.

Радикали визначилися зі своїм кандидатом у президенти

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 11:00

21 січня у Києві відбувся з’їзд Радикальної партії Ляшка, на який прибули 1500 делегатів!

На ньому було ухвалено рішення, що політсила бере участь у виборах президента України 31 березня 2019 року. Одноголосно на з’їзді партії було прийняте рішення висунути Олега Ляшка кандидатом у президенти від Радикальної партії.

Під час виступу Ляшко згадав про дитячий будинок, інтернат, вихованцем якого він був.

Він також зазначив, що до влади буде вести молодь та воїнів АТО.

«Країну грабують майже тридцять років. Я поверну всіх заробітчан»

Ляшко запевнив, що гарантує переглянути договір з Міжнародним валютним фондом, тому що ці домовленості грабують українців. Він також заявив, що скоротить кількість депутатів до 250 осіб.

Також політик зазначив, що запровадить смертну кару за корупцію.

У залі були присутні всі члени партії, дружина Ляшка, його перша вчителька, представники всіх осередків партії.

Від Бахмача на з`їзд були делеговані: Микола Прокопенко (голова Бахмацької районної організації Радикальної партії), його помічник - Роман Гришко, депутат Бахмацької районної ради Олег Рубан, депутат Бахмацької міської ради - Віктор Колодій, Олександр Барков та Віктор Лисицин, помічники депутатів районної ради.

Олександр БАРКОВ

Найцінніші ліки

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 10:31

Поверталися з Парафіївки, згадав, що минатимемо Щучу Греблю. Зателефонував до Світлани Миколаївни – мами Героя Небесної сотні - Василя Прохорського.

- Ви вдома? Їхатимемо повз, може, забіжу перевідати...

- Ніяких „може”, обов’язково завітайте. Вже грію чайник. Зайдіть, інакше образите, - не залишила права вибору.

По дорозі „озброїлися” солодощами і скоро вже піднімалися нагору до засніженої оселі. Узимку все тут не так, як бачив влітку і восени. З цього і почали розмову із гостинною господаркою.

- Так, усе під снігом, - ділилася Світлана Миколаївна. – Одначе сонечко вже котиться на весну, наближається час, як побіжать струмки. А на душі, признаюсь, зовсім не по-весняному. Так мріяла встановити ще до морозів ліхтаря біля калинового скверика і квітників. Так сподівалася. Скільки обіцяльників відволікали від справ. А по -справжньому з повагою до наших полеглих синочків поставився лише „Порадник”, ветеран М.В.Іващенко і вагонники з депо. Газета озвучила проблему, Михайло Васильович поділився антикварним світильником, останні реставрували старовинного ліхтаря, який би освітлював заквітчану територію. Їх роботу не бачила, але, кажуть, вклали у справу душу. Мене це не і дивує. Адже „Порадник” скільки розповідав про гуманітарну допомогу АТОвцям, яку організовували деповці. Низький уклін вагонникам від імені всіх осиротілих матерів, спасибі їм. Там справжні патріоти...

Світлану Миколаївну не перебиваю, даю висловитися, відчуваю, жінці наболіло.

- Дивлюсь на сьогоднішнє життя, з гіркотою запитую: „За що хлопці віддали свої життя? За що?...Не знаходжу відповіді...”

Обережно намагаюся перевести розмову в інше русло.

- Сніг у вас розчищений, по дорозі думав, чи не доведеться пробиратися заметами.

- Та ні. Як Васі не стало, як селищну раду очолила Людмила, стали чистити трактором.

Музею археології Батурина – 10 років!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 10:00

22 січня 2019 р. відзначає свій 10-літній ювілей Музей археології Батурина. Розмістився він в архітектурній пам’ятці – у Воскресенській церковно-парафіяльній школі, збудованій поруч з Воскресенською церквою – усипальницею гетьмана Кирила Розумовського.

Як відомо, вивчення Батурина археологами розпочалося у 1995 р. Відтоді над дослідженнями таємниць гетьманської столиці працювали фахівці Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка та Інституту археології НАН України. Уже перші розкопки принесли цікаві відкриття. Під час регулярних досліджень, що тривають донині, археологи змогли виявити значну кількість пам’яток – «від перших насельників батуринських теренів до доби Гетьманщини».

У рамках виконання Комплексної програми збереження пам’яток заповідника «Гетьманська столиця» з травня 2005 по лютий 2008 року тривали ремонтно-реставраційні роботи Воскресенської церковно-парафіяльної школи (1904 р.), у приміщенні якої і було запроектовано нову експозицію.

Над створенням експозиції майбутнього музею працювали науковці заповідника «Гетьманська столиця», вони підготували наукову концепцію і тематико-експозиційний план. Вагомі наукові консультації під час створення музею надавав очільник Батуринської археологічної експедиції, Володимир Петрович Коваленко (1954–2016 рр.). Дирекція заповідника та наукові співробітники закладу мали на меті створити експозицію, яка б дозволила екскурсантам сприймати археологічні знахідки, як беззаперечних та реальних свідків важливих процесів стародавньої історії Батурина. Основою експозиції стали археологічні надбання з Батурина та його околиць та експонати, що задля втілення концепції музею були зібрані співробітниками НІКЗ «Гетьманська столиця» з усієї України.

Благодійну допомогу у створенні Музею археології Батурина надали: Безсмертний Роман, м. Київ, Даллас Євгенія, м. Лос-Анджелес (США), Косинський Михайло, м. Миколаїв, Кочерга Микола, м. Чикаго (США), Мезенцев Володимир, м. Торонто (Канада), Шевченко Олександр, м. Київ, Бабенко Петро (ТОВ «Фірма «Ерідан»), м. Київ, Шеремет Володимир, м. Чернігів, Жан Робер Жуе, м. Кривий Ріг. До створення експозиції долучились також, колеги-музейники: Національний заповідник «Хортиця» (генеральний директор Максим Остапенко), Рівненський обласний краєзнавчий музей (директор Олександр Булига), Чернігівський історичний музей імені В. Тарновського (директор Сергій Лаєвський). Музей було створено за підтримки Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури України. Художнє оформлення музейного закладу розробив та втілив у життя український дизайнер Олександр Антонець.

Олександрівське водне сполучення по річці Сейм

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 09:25

Умытый солнцем Сейм блистал,
Журчала песней речь его простая…
Петр Котельников

Річка Сейм - найбільша притока Десни довжиною 717 км. Протікає в Росії в межах Бєлгородської та Курської областей, Україною - по Сумщині і Чернігівщині. Територією України долає 222 км. Ширина русла влітку - не більше 100 м. Глибина на перекатах - близько 1 м, на плесах - до 3-5 м, а у пониззі до 7-10 м. Річка відрізняється якістю води і кращим станом рибних запасів.

Уперше досить повний опис Сейму міститься в найстарішій географічній праці України - “Книга Большому чертежу”, складеної у 1627 році.

На всіх старовинних картах називався - Сім. Вважається, що назва походить від семи струмків, які дали початок річки. Однак з кінця XVII століття на географічних картах позначається як Сейм.

Історія судноплавства на річці Сейм доволі цікава. Звичайно, в давнину водна артерія слугувала основним шляхом пересування і спілкування. Це сполучна ланка між Дніпром, Волгою і Доном, що сприяло торгівлі з Візантією, волзькими болгарами та іншими.

Маючи достатню ширину і глибину, Сейм ще в кінці XIІІ століття розглядався як повноцінна судноплавна артерія, що зв’язує хліборобний край із дніпровським басейном і чорноморськими портами. Курські дворянство і купецтво виступають на користь приведення Сейму в судноплавний стан. Перепоною русла ставали численні млини і мости, що заважали водним подорожам.

Поступово торгівля все більше відбувалася сухопутними дорогами, та і Сейм мілів.

У 1782 році під керівництвом правителя Курського намісництва А. М. Зубова (1738-1822) утворено судноплавну компанію. Із завершенням зими на пристанях курських річок, які впадали в Сейм, збиралися товари з навколишніх поселень. Сходив лід, і по паводковій воді навантажені каравани барж виходили в Сейм. А далі шлях лежав по Десні до Дніпра, і аж до Чорного моря. Тільки більше ніж через два місяці свій товар курські купці продавали в Херсоні.

«Пробіг друзів»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 09:00

- У чому полягає успіх спортивного заходу? – інколи запитую у себе. Сам же і відповідаю: - В успішній взаємодії ентузіастів і влади. Ось це і продемонстрували богородчанці з Івано-Франківщини, де селищна, районна і обласна ради організували надзвичайно захоплююче спортивне дійство. По-перше, залучили спонсорів, налаштували на гостинність установи і населення. Богородчанська школа, наприклад, надала приміщення для обладнання стартового містечка, місцеві мешканці проявили показову доброзичливість. Як приємно було в таку прохолодну погоду, пробігаючи через села, отримувати підтримку теплим чаєм і солодощами. А ще більше зігрівали вертепи своїми колядками та святковими вітаннями.

Особливу повагу у дорослих і дітей викликали сивочолі бігуни-ветерани. А їх на 32-кілометровій дистанції було чимало. І ще варто подякувати організаторам, що залучили до спортивного свята інвалідів-колясочників. Ця категорія людей потребує особливої уваги, бачив, як світилися їх обличчя. І це не лише від цінних подарунків, якими нагородили кожного з них .

Усіх учасників підкріпили смачним обідом, хто бажав, мав змогу відновити сили в парильні і наплаватися у басейні.

На Івано-Франківщині побував уперше. Справили враження тамтешні Карпати, а ще більше – гостинність і привітність гуцульського краю. «Пробіг друзів» удався на славу і теплі спогади про спортивне свято у передгір’ї ще довго залишатимуться у пам’яті, відгукуючись у серці найтеплішим відчуттям.

На легкоатлетів ДМК „Гармонія” чекав сюрприз. З нами на фото зображений Володимир Василюк – нещодавній викладач Ніжинського аграрного інституту, де свого часу викладав і наш земляк, Заслужений працівник сільського господарства, директор ПСП „Пісківське” Валерій Колоша. Саме Валерій Петрович допоміг атлетам Бахмаччини розв’язати фінансові проблеми у підготовці до участі у спортивних перегонах. Спасибі меценату.

Ми ж крім щирих-щирих вітань від Володимира Василюка на адресу нашого благодійника, привезли ще і два призові місця. Валерій Михайлов був другим, мені довелось дістатися фінішу четвертим, це серед ветеранів. Сподіваюся, козацького отамана Валерія Колошу потішать наші досягнення. До того ж додам, стартувало у «Пробігові друзів» більше 300 учасників. Конкуренція була значною, ми старалися.

Сергій Пулінець,

Бахмацький територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (колишній військовий комісаріат) проводить набір громадян України на військову службу за контрактом.

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 08:20

На військову службу за контрактом призиваються громадяни, які перебувають на військовому обліку і призовники, які не служили в Збройних Силах та підлягають призову на строкову військову службу. Якщо призовник уклав контракт на проходження військової служби, то йому зараховується строкова військова служба.

Грошове забезпечення по контракту по першому року служби складає від 10 000 тис. гривень і вище. Військовослужбовці за контрактом можуть проживати, як на території військової частини, так і поза її межами. У випадку, коли військовослужбовець винаймає житло , то йому держава компенсує витрати на житло.

На військову службу за контрактом призиваються громадяни України, які придатні до служби за станом здоров’я, мають повну загальну-середню освіту у віці від 18 до 57 років. Громадяни, які виявили бажання проходити військову службу за контрактом, мають право вибору за місцем проходження служби та родами військ (Сухопутні війська, Аеромобільні війська, Війська спеціального призначення , Війська протиповітряної оборони , Військово-морські сили та Морська піхота)

Переваги при проходженні військової служби за контрактом:

1. Висока заробітна плата
2. Безкоштовне обмундирування та форма одягу
3. Призовникам зараховується строкова військова служба
4. Нараховується пенсійний стаж та проводиться відрахування до пенсійного фонду
5. При вислузі 25 років має право на пенсійне забезпечення
6. Гарантована відпустка
7. Безкоштовне медичне обстеження та лікування у військових шпиталях МОУ
8. Можливість отримання вищої освіти (безкоштовно)

Більш детальну інформацію можна отримати у Бахмацькому районному територіальному центр комплектування та соціальної підтримки (Колишній військкомат) за адресою : місто Бахмач, вул. Шевченка, 38. Телефон : 2 – 17 -78