Головна

Перша перемога ФК «КурIнь-2»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 13 грудня 2019, 10:01

Сьомого грудня пройшов 5-й тур відкритого чемпіонату м.Бахмача з мініфутболу. Стрільники обіграли ДЮСШ-1, а Піски отримали гідний опір від дорослішої команди ДЮСШ. Але головний триллер очікував вболівальників у грі між правоохоронцями і молоддю. Команди з перших секунд гри були націлені на боротьбу і перемогу.

У цій грі було все: попередження, пробиття десятиметрових, вилучення. Та все одно «Молодь» досягла позитивного результату для себе. «Ветерани» переграли «Авангард». Перші три очки вибороли гравці команди «Курінь-2».

До последнего удара сердца

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 13 грудня 2019, 09:30

Кто мог подумать, что Дмитрий Васильевич Матус уйдет так рано. Вот уже год живем без коллеги, без задушевного человека, без ведущего хирурга. Он тот, кто излучал оптимизм. находил место шутке, мог так подбодрить и больного, и каждого из нас, что, действительно, одних ожидало скорое выздоровление, другие как-то легко преодолевали житейские неурядицы.

Его нет с нами! И даже спустя год с этим невозможно смириться.

Бледная с косой имела к нему давние счеты, уж многих вырвал он из её цепких лап, отсекая скальпелем невидимые путы вокруг намеченных ею жертв. Не счесть, скольких наших земляков спас хирург Матус от смерти, а себя не уберег, работал на износ…

По случаю печальной годовщины собрались его ближайшие родственники и многие коллеги. На поминальной трапезе каждый вспомнил о нашем старшем товарище, наставнике, дорогом человеке. Несколько присутствовавших высказались об этом вслух. Говорили: «Он пахарь,- имея в виду его трудолюбие». «Спасибо, что он был…». «Дмитрий Васильевич – неизменный участник всех консилиумов и всегда давал исчерпывающие консультации…» Так обидно говорить о нем в прошлом.

…Начинающий врач после института пришёл в Бахмачскую районную больницу. С наставниками ему повезло, набивал руку, ассистируя опытным хирургам. Как ни как учился у Николая Николаевича Дятлова и Ивана Павловича Белогруда. Много полезного почерпнул у обоих. А ещё было в характере лекаря со скальпелем то, чему не научишься ни у одного из светил. Это чувство сострадания к больному, к страждущему, которое можно впитать только с молоком матери.

Потому уютную дачу на живописном берегу Сейма оставил, а обжил подворье на околице села, на самой его окраине, поближе к центральной районной больнице, к операционному столу. Знал, что часто первые минуты способны решить судьбу больного в положительном ключе. Он и в праздники не расслаблялся, призывал этому правилу следовать и нас, справедливо замечая, что как раз в пору торжеств и случается, что врачебная помощь требуют чаще всего.

Дмитрия Васильевича с нами уже нет, но его бытиё в этом мире как бы продолжают те, кому эскулап от Господа возвратил здоровье, сберёг жизнь.

Удивляли его белоснежный халат и натруженные руки. Он благоволил крестьянский труд, возился в огороде, выращивал кроликов. Так любил белые гвоздики и такие же хризантемы. А сколько деревьев посадил, одни плодоносят у Сейма, другие дарят плоды в селе Бахмач. Светлым человеком был хирург Матус, посвятивший себя служению людям до последнего удара собственного сердца. Может самое важное, сделанное им, это воспитание плеяды учеников, кто продолжает теперь традиции хирурга от Бога в операционных.

На поминальной трапезе прозвучали стихи. Каждый подумал: «Это о нем, о Матусе».

Кто сказал, что магов нет, неверно!
Есть они в глуши и городах,
Только вместо палочек волшебных,
Держат они скальпели в руках.
В тишине тревожной руки эти
Превращают, изгоняя смерть,
Краткую неделю в долголетья,
Горькую слезу в веселый смех,
Темень ночи - в солнечное пламя,
Муки боли - в чудо-благодать.
Неспроста великими руками
Эти руки надо называть.

Пусть Небеса воздадут Дмитрию Васильевичу за добрые дела, приняв душу усопшего в свою обитель.

Коллеги

Виставка в Бахмацькому музеї

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 13 грудня 2019, 09:00

4 грудня 2019 року у КЗ «Бахмацький районний історичний музей імені Миколи Гнатовича Яременка» відбулося відкриття виставки Заслуженого художника України Миколи Федоровича Сліпченка (1909 - 2005), на яку завітали учні 5 класу ЗОШ №4 з вчителем Миколою Тумою. Школярі оглянули 33 роботи митця, які представлені на вернісажі, а потім із захопленням та задоволенням малювали казкових героїв, пейзажі, натюрморти, які більш припали до душі, надихаючись роботами художника.

Микола Федорович Сліпченко народився 4 грудня 1909 року на Одещині. Здібний хлопчисько-сирота - батька розстріляли в 1919 р., а через півроку померла мати, а він залишився з двома молодшими сестрами. Микола почав рано малювати. Попри усі життєві негаразди тих часів, він не розлучався з олівцем і якимось дивом роздобутими клаптиками сякого-такого паперу - малював, малював ...

Ідейно-естетичні позиції Миколи Федоровича сформувалися в Одесі, де він здобував мистецьку освіту в художньому інституті впродовж 1927-1931 рр. - у театрально-декораційній майстерні професора Мюллера Володимира Миколайовича, людини високоосвіченої з великою ерудицією.

У роки війни робив замальовки з окупаційного життя у селі. У своїй творчості Микола Федорович звертався до різних мистецьких жанрів: пейзаж, портрет, натюрморт, виконував змістовні композиції. Захоплюючись історичними пам`ятками та місцями, пов`язаними з героїчним минулим українського народу, художник створив ряд цікавих творів: «Хотинська фортеця», «Кам`янець-Подільська фортеця», «Оновлений храм в Седневі» та ін.. Пастелі, акварелі, зроблені з натури, передають найперші враження – замилування чудовою природою, захоплення від зустрічей.

Звертається художник і до перлин українського фольклору. У техніці кольорової ліногравюри він вигравірував у 60-ті роки ряд естампів до українських народних казок, а у 90-х рр. XX ст. пастеллю написав цикл станкових робіт, які передають його захоплення українською народною піснею, побутовою тематикою: «Ой на горі женці жнуть», «Там, де Ятрань круто в`ється”, «Їхав козак на війноньку» та ін.. Це своєрідна сповідь поетичного серця художника, адже пісні осявали його душу упродовж довгого життя.

Твори М.Ф. Сліпченка зберігаються у багатьох музеях України та художніх колекціях інших країн. Художник - член національної спілки художників України з 1939 року.

Наталія ШЕВЧЕНКО

Курінь – Матіївка: протилежні світи

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 06 грудня 2019, 13:31

Так склалося, що дві події з протилежними полюсами відбувалися в один день. Перша сталася у Курені у тамтешньому ПСП «Авангард», інша - у Батуринській територіальній громаді. Курінці приймали гостей з усього району, обговорювали питання тваринництва і ділилися досвідом продуктивного утримання дійного стада. А у колишній гетьманській столиці бідкалися, як вберегти Матіївську ферму – місце роботи не одного десятка працюючих. От такі різні завдання...

Згадалися роки, як батуринське і курінське господарства мали приблизно рівні економічні показники. Присеймівці своїх колег навіть, здається, випереджали.

Згодом настали інші часи, коли у тодішні КСП стали входити інвестори, громади розгубилися – з ким мати справу. Пригадую, як тодішня голова районної державної адміністрації Ольга Іванівна Допа радила укладати угоди з місцевими інвесторами. Та де там, „іноземці” обіцяли «золоті гори». І багато хто на ті обіцянки-цяцянки повівся. Та це у нас у крові, навіть знайшли узагальнююче поняття - „продатися за гречку”. Тепер чухають потилиці.

Курінці довірили свої паї Василю Миколайовичу Булаху. Батуринці поступили по-своєму. І ось наслідки.

На базі ПСП „Авангард” постійно відбуваються семінари. Весною, наприклад, на обласному семінарі вивчали заготівлю кормів та розвиток молочного скотарства, вивчали досвід напрацьований місцевими тваринниками у виробництві молока і забезпечення дійного стада повноцінним раціоном.

У роботу форуму включилися провідні фірми по виробництву сучасних біопрепаратів і новітньої техніки: Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, «Пьотінгер- Україна», «Валекс Агро ДеЛаваль», «Біомін-Україна», «Прогресивні ферми», «КВС-Україна», «CML Констракшн машинері», «Йозера», «Екипагро». То було справжнє дійство.

Підтвердженням, що курінці стають законодавцями методів передового ведення господарства стало і нещодавнє нагородження підприємства відзнакою - Дипломом за перемогу в номінації «За вагомий внесок в розвиток сільських територій».

Одні успіхами радують, за інших - боляче.

Борис БОБРИШЕВ

Повчіться, чиновники!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 06 грудня 2019, 12:59

Зателефонували з редакції: „На вас чекає жіночка. Зможете – зайдіть...”

...Гостя явно хвилювалась. Бачу, хоче поділитись особистим, та соромилася присутніх. Пропоную пройтись проспектом, благо, будівельники бруківку на „Дружби” вкладати завершили. Відчуваю, хвилювання не полишає незнайомку і тут. Починаю першим, пропоную познайомитися.

- Звуть мене - Юлія Василівна Згонник. З Курені я. Все у моєму житті „наперекосяк”. Народилася з вадами серця. Мусила прооперуватися, живу із штучним клапаном. Потрібно планово пролікуватися, але і коштів бракує, і добиратися на „БАМ” не зручно – дома чекають на мене четверо дітей...

Перепитую, скільки дітей, бо занадто молодою здається мама.

- Не така вже і молода – 29 років. Живемо з Андрієм у громадянському шлюбі, допомоги від нього, як кіт наплакав. Особливо скрутно стало в останні півроку. І я пенсію не отримую, і на дітей виплат немає. Обнадіюють: „Ось, як у державі гроші з’являться, відразу і перерахуємо”. Звідки тим грошам у казні взятися – тільки й розмов по радіо і з телевізора, що розікрали казнокради все до копійки.

А ось-ось зима постукає у двері. У мене ж двоє учнів: Дмитрик – четвертокласник, Русланчик пішов у другий. Ігорьок і Міланка ще малі – п’ять і чотири роки. Ці посидять вдома, а старшим бігти до парт. Морозів щипучих ще не було, а як похолодає по-справжньому, як дістатися до школи. Зовсім зажурилася, руки опустилися. Слава Богу, люди проказали, що є у районі організація, де допоможуть. Тільки не точно адресу назвали, дві години шукала. Виявилося, це „Родина воїна”, офіс у приміщенні райдержадміністрації, це і збивало з пантелику.

Знайшла, зустріли привітно, наче знали мене безліч років. Спочатку це насторожило, багато де стрічали ледь не з простертими обіймами, а результату – ніякого. Тут же вийшло по-людськи. Вислухали, заспокоїли, повели до „гуманітарки”. Опікувалася мною Жанна Василівна Ровна, показала речі, допомогла підібрати. Як раділи вдома старшенькі курткам, менші – кофтинам, а Міланка – ще і платтячку. Ще чимало іншого одягу привезла у Курінь, дещо дісталося дітям із взуття. Руслан хизувався красивими туфлями, навіть мені перепало – повернулася з чобітками, правда, гумові, не по сезону, але прийде ще весна, знадобляться.

Тоді, трохи раніше ще у офісі, господарі кабінету обговорювали збіг відразу трьох свят – Українська Армія, самоврядування і День волонтера. Саме з-за останнього і прийшла до редакції. У моїй уяві волонтер – це людина з доброю душею, хто піклується про інших. То і хочу згадати добрим словом і Жанну Василівну, і її колег Альону Володимирівну Кухаренко, і Олексія Васильовича Левчановського. А ще хочу доземно вклонитися Валерію Петровичу Колоші, бо всі мої нові знайомі стверджували, що саме з його легкої руки працює „гуманітарка”, яка допомагає багатьом знедоленим родинам пережити лихоліття.

Жанна Василівна кілька раз назвала мене „донечкою”, то моя щебетушка-Міланка по праву може звернутися до неї, як до бабусі. Дівчинка прокидається вранці і відразу ж починає шукати щось під подушкою. Винувата я, необережно похвалилася малій, що бабуся Жанна подарує їй ляльку-мотанку і новорічну сукню. І знаю, впевнена, що згодом моя найменшенька в один із ранків знайде таки обіцяне. А от чи дочекаюсь я каструль, які пообіцяли в іншому кабінеті, не знаю.

Повчіться, чиновники, у Валерія Колоші і у його соратників, повчіться...

Спілкувався Борис Бобришев

На перекрестке судеб

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 06 грудня 2019, 12:38

Так и не дождавшись попутки, ушел раздосадованным улицей села. Постепенно звоницы церкви спрятались за верхушками деревьев, а за крайними хатами уже просматривалась околица. В одном из дворов заметил хозяина, поздоровался. Сказал, что он первый, кого увидел на полуобезлюдевшей улице Варваровки. Разговорились. Узнав о моей проблеме, новый знакомый предложил.

- Не истязайте ноги, через полчаса будет ехать мой знакомый, сейчас позвоним, он и подвезет вас в Бахмач. Заходите, гостем будете, чего мерзнуть?

Не заставил себя уговаривать и оказался в доме. Из комнаты повеяло приятным теплом и обдало призабытым ароматом пылающих дров. Хозяин предложил чаю, за ароматным обжигающим напитком продолжили разговор.

- От души говорю, очень рад неожиданному гостю, представляете, не с кем обмолвиться словом. Живу сам как сурок…

Из повествования варваровца узнаю, что многие годы проживал в Чернигове. Имел семью, но не заладились отношения – с женой разошлись. Стали чужими, обидно, что увела навсегда и дочь. Мой собеседник прошел Чернобыль, он – ликвидатор. Здоровье стало пошаливать, основательно тряхнул инсульт. Как-то знакомый медик посоветовал оставить город и перебраться поближе к природе. Решил вернуться в родное село. Купил двор против родительской усадьбы, мама, слава Богу, жива, но возраст дает о себе знать.

Вчерашний черниговец обзавелся хозяйством – котом, собаченкой и десятком кур. Скоро заметил, что самочувствие и, вправду, улучшилось.

- Сам хожу в магазин, колю дрова, управляюсь с лопатой и сапой. Конечно, не орел уже, но и не мокрая курица. Вот только одиночество гложет. От телевизора с его бесконечным враньем уже воротит, а живой души рядом нет, - делился Владимир Александрович Колесниченко. – Иногда состряпает что-то мать, но чаще стаю к плите сам. Так надоели эти терки, кастрюли, сковородки… Все-таки не мужское это дело - возиться возле чугунков.

Так хочется, чтобы нашлась добрая душа и разделила моё одиночество. Мне 63, немало, если учесть, что многих коллег-ликвидаторов уже нет. Сколько мне отведено, ведомо только небесам. Уйду – все осталось бы спутнице по жизни. Ведь знаю, где-то так же страдает чья-то душа, которой нужны и людское слово, и целительный деревенский воздух, и настоящая без сомнительных добавок еда. Вдвоем можно и поросеночка завести, и козу. Смотри, жизнь превратилась бы в курорт, ну почти в санаторий…

За окном просигналил автомобиль, это за мной.

Уже прощались в калитке, пришла идея – взял номер телефона. Может кто-то захочет набрать десять цифр: 097-419-9657, которые изменили бы сразу две судьбы – жизнь такая не предсказуемая.

Николай Коновалов

Боксерські здобутки

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 06 грудня 2019, 12:16

5 перших місць, 3 других та 6 третіх - результат нашої команди на відкритому чемпіонаті з боксу серед новачків, який проходив в м. Чернігів з 28 по 29 листопада. У змаганнях взяло участь більше 100 боксерів з різних куточків Чернігівської області. Команду СК «Бахмач-БОКС» та ДЮСШ «Колос» представляло 14 боксерів віком від 9 до 15 років.

ВІТАЄМО хлопців з першим кроком у велику спортивну кар‘єру! А тижнем раніше наші боксери-розрядники на відкритому Чернігівському міському турнірі з боксу, присвяченому пам‘яті Олега Соколова, вибороли три золотих, одну срібну та одну бронзову нагороду, а саме:

ТЕРТИШНИЙ Андрій - І місце,
ГОЛОВКО Ярослав - І місце,
МИХАЙЛЕНКО Михайло - І місце,
ГРИШКО Владислав - ІІ місце,
ЖУЛА Вадим - ІІІ місце.
Вітаємо хлопців з чудовими результатами!!! Пишаємось вами!!!

П.А. Черненький,
директор ДЮСШ «Колос»

Коментар Чернігівського рибоохоронного патруля щодо реалізації Закону України про безперешкодний доступ громадян до узбережжя орендованих водних об’єктів.

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 06 грудня 2019, 12:05

Я, риболов-аматор, на пенсії маю одне задоволення - посидіти з вудкою на березі водойми. За довгі роки праці назбирав на яке-не-яке авто - «Таврію», яким і «мандрую» від озера до озера. Неприємним сюрпризом цього літа стала заборона деяких рибних «князьків» ловити рибу на вудку на «їхніх» орендованих водних «угіддях». Шановний «Пораднику», порадь, чи правильно діють дані особи, не допускаючи риболовів чи бажаючих скупнутися до водойм? Чи є якась «управа» на цих «Нептунів»?

Станіслав Довгий, пенсіонер

За коментарем "порадник" звернувся до Чернігівського риболовного патруля

Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування» № 233-ІХ, який Верховна Рада прийняла у другому читанні 29 жовтня 2019 року.

Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до водойм загального користування, узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів.

Закон забороняє обмеження загального водокористування, включаючи обмеження купання та плавання на човнах, аматорське і спортивне рибальство, причалювання до берега у світлу пору доби через перебування земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) в користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом. До них, зокрема, через специфіку технологічних процесів, належить й аквакультура.

Законом України «Про аквакультуру» регламентується використання водних об’єктів (їх частин) для цілей аквакультури. Власне сам термін «аквакультура» (aquaculture) означає вирощування чи культивування тварин або рослин у воді.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Водночас, стаття 47 Водного кодексу України визначає, що на орендованих водних об’єктах (їх частинах) загальне водокористування встановлюється орендарем (водокористувачем) за погодженням із орендодавцем. Вони спільно визначають та фіксують в договорі оренди порядок здійснення громадянами аматорського або спортивного рибальства, купання, плавання на човнах та інше. Це саме той випадок, передбачений законодавством, що може обмежувати право загального водокористування.

Для цілей аквакультури можуть орендуватися такі рибогосподарські водні об’єкти:

– водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми;
– рибогосподарські технологічні водойми (рибницькі ставки, басейни, садки);
– частини водних об’єктів (для розміщення плавучих садкових господарств);
– акваторії (водний простір) моря (внутрішні морські води, територіальне море та морська економічна зона України).

От «Корриды ля Си» до «Боярского Хрещатика»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 06 грудня 2019, 11:49

Вот и пришла зима, но декабрь не стал поводом моим одноклубникам из ДМК «Гармония» прекратить легкоатлетические соревнования. В первый же день, 01 12 2019, на Международном кроссе «Коррида ля Си» в Женеве стартовала Дарья Михайлова. Преодолела 8 км. Среди европеек была лучшей, обошли её только африканки из Кении. Дарья довольствовалась ІV местом.

Может нашей землячке удастся улучшить результат в составе сборной Украины на Чемпионате Европы по кроссу в Португалии. Старты будут даны восьмого декабря, потому пожелаем Дарье Михайловой успеха в этом и в дальнейших соревнованиях зимы.

Не остановил декабрь и наших ветеранов. Борис Михайлов и Сергей Пулинец, которые принимали участие в VІІ этапе серии легкоатлетических пробегов Академии Наук Украины «Академическая лига». Соревнования «Боярский Хрещатик» состоялись в Боярке. Забеги длиной 3,5 и 7 км. Ярослав Кириленко на менее длинной дистанции занял ІV место среди школьников. Его результат повторил Сергей Пулинец, а Борис Михайлов даже пробился на третье место, это среди ветеранов.

Пользуясь случаем, в который раз благодарим председателя общественной организации „За майбутнє Бахмаччини” Игоря Булаха за финансовую поддержку наших земляков во всех спортивных мероприятиях.

Сергей Кровлайдис,
мастер спорта