Головна

Призов осінь 2019р

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 20 вересня 2019, 08:31

Бахмацький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки розпочав призовну компанію осіннього призову 2019 року.

Відповідно до статей 15, 16, 43 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», Указу Президента України від 30 січня 2019 року № 22/2019 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році, на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України. Ті, кому виповнилося 18-19 років, також мають право проходити строкову військову службу за власним бажанням. При цьому в зону військових дій строковиків не відправляють. Для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях України, термін служби складе до 18 місяців. Для українців з вищою освітою магістра (спеціаліста), – до 12 місяців.

Законом України про військову службу, призовникам належить разова матеріальна допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів. Крім того, рішенням 49 сесії Бахмацької міської ради 7 скликання 20 грудня 2018 року було затверджено «Програму популяризації військової служби в місті Бахмачі у 2019 році», в якій передбачена одноразова грошова матеріальна допомога особам, які призвані Бахмацьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на військову службу за контрактом та на строкову військову службу у розмірі – 5000 грн, аналогічні програми діють і у сільських селищних радах. За всіма працівниками, призваними на строкову військову службу, на весь період служби зберігається місце роботи, посада і виплачується середній заробіток.

Аналіз проведення весняного 2019 року призову показує безвідповідальне ставлення юнаків призовного віку до проходження військової служби у ЗСУ.

Було складено 28 адміністративні протоколи та відкрито дві кримінальні провадження за ст.335 КК України за ухилення від призову на строкову військову службу, що карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Для уникнення непорозуміння та попередження адміністративних правопорушень просимо громадян призовного віку надати до Бахмацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи підтверджуючи право на відстрочку.

Звертаємо увагу, згідно Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов’язані з’явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову (до 01 жовтня 2019 року), визначеного Указом Президента України.

Строкова військова служба – конституційний обов’язок кожного громадянина України!

Служба 101 інформує

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Статті

Опубліковано: П'ятниця, 20 вересня 2019, 00:25

”Ніхто не забутий, ніщо не забуте”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2019, 12:20

Колись фронтовий розвідник, кавалер бойових орденів, Дмитро Михайлович Білецький читав вірш: „И будет так, неотвратимо будет. На сцену выйдет в орденах старик - последний на планете фронтовик...” Немає з нами ні Дмитра Михайловича, ні тих сотень тисяч, мільйонів, хто крокував від Сталінграда до Берліна, звільняючи п’яді рідної землі і добивши лютого ворога у його лігві.

76 літ тому вигнали окупантів і з нашого міста. Нам би доземно вклонитися пам’яті тих, хто ціною власного життя приніс свободу і право жити для наших матерів і батьків, а значить, дав шанс і нам прийти у цей світ. Та де там! До монументу «Танк» прийшло зовсім замало мешканців міста. Не на багато більше покладали квіти і до обеліска на Меморіалі пам’яті полеглим у роки війни.

Жвавіше відбувалися заходи на території колишнього бурякорадгоспу. З нагоди річниці визволення біля пам’ятника героям відбувся мітинг. Прибули сюди міський голова Павло Шимко, заступник голови районної ради Віталій Дзюба, священники храмів міста на чолі з Благочинним отцем Віктором. Саме вони розпочали молебень за душі невинно убієнних за Православну віру і Батьківщину.

Павло Миколайович, привітавши присутніх з вікопомною подією, все ж виcловив занепокоєння, що молоде покоління забуває героїв-визволителів. І нагадав:

”Хто забуває своє минуле, той не вартий майбутнього”.

Подякував Юрію Вовкогону, який раніше трудився у бурякорадгоспі, і хоча тепер депутат Фастовецкої сільської ради, вболіває за справи рідного колективу. Практично реанімував ветеранську організацію підприємства.

Поклали вінки і квіти, затрималися біля бронзового солдата. І, мабуть, кожен подумав: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Інакше і бути не може.

Борис БОБРИШЕВ

Перший почесний...

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2019, 11:46

У попередньому випуску газета розповідала про „Рідне село” Володимира Соловецького, вказавши, що за домовленістю з автором редакції надається право публікації окремих матеріалів. А тут підстигло 9 вересня - пам`ятна дата в житті нашого міста. То вирішили дати матеріал про першого Почесного громадянина нашого міста, який звільняв Бахмач у пам’ятному 1943-му.

Володимир Андрійович ІВАНЬКО, житель міста Бахмач, ветеран Великої Вітчизняної війни:

«Пишаюся тим, що мені, бахмачанину, пощастило у вересні 1943 року в складі 75-ї Бахмацької гвардійської дивізії визволяти моє рідне село і місто.

Народився 9 вересня 1925 року у робітничій сім’ї. Батько працював машиністом паровоза. Мав двох сестер. Старша сестра Надя в 1941 закінчила 10 класів і подала документи до Ніжинського педагогічного інституту, я закінчив 8 класів, а Віра – шість. Та не судилося нам здійснити заповітні мрії. Розпочалася Велика Вітчизняна. Країна готувалась до оборони. У місті рили траншеї, споруджували примітивні бомбосховища, обклеювали паперовими стрічками вікна.

Бахмач, як важливий залізничний вузол, у німців був на особливому рахунку. Тому вже 14 липня був підданий ворожому бомбардуванню.

Особливо постраждала станція Бахмач-Київський, де скопичилось багато ешелонів із пальним, військовим спорядженням. Ворожі літаки станцію бомбили майже три години. Був повністю знищений вокзал, фабрика-кухня, школа, лазня, пошта, магазин, ткацька фабрика. Було зруйновано багато житлових будинків. Були і людські жертви.

До початку серпня наша сім’я із багатьма іншими евакуювалася в Кемеровську область. Батько ж залишився на станції – водив поїзди з військовим спорядженням.

Після евакуації спочатку працював робітником із встановлення обладнання з евакуйованого Київського заводу «Спецмонтаждеталь». Згодом перевели в цех із виготовлення корпусів протитанкових гранат. Працювали в дві зміни по 12 годин. На цьому ж заводі працювала 14-річна сестра Віра, а старша Надя – санітаркою в лікарні.

Вже у січні 1943 року призвали до лав Червоної армії для навчання в Кемеровському піхотному училищі. Програма навчання розраховувалась на рік із наступним присвоєнням офіцерських звань. Але через шість місяців спішно направили на фронт у район Курська, так розпочався мій бойовий шлях до кордонів України.

Невдовзі наша 75-а гвардійська дивізія звільнила Шостку. Чули, що дивізія рухатимется на захід у напрямку Конотопа, Бахмача, Ніжина. Не терпілося як можна швидше дізнатись про долю батька та інших рідних і близьких, усіх земляків. Особливо дошкуляли німецькі літаки, які щодень бомбардували наші військові частини.

Яка радість, коли, проминувши Матіївку, наближались до Сейму! Ще диміли головешки спаленого німцями мосту через Сейм, який німці будували майже два роки. Проте фашисти скористалися ним вперше і востаннє, коли відступали під натиском наших військ.

На щастя, зберігся пішохідний місток, по якому наша рота перебралася на лівий берег. Іншим підрозділам нашого полку довелося форсувати річку убрід.

Через деякий час командир батальйону капітан Іонін повідомив, що ідемо звільняти місто Бахмач, важливий опорний пункт на київському напрямку.

Батальйон уже вночі підійшов до хутора Петровського. Воїни підрозділів, які форсували Сейм біля села Митченки, здолавши скажений опір німців, відразу заволоділи населеним пунктом. Проте німці підкинули свіжі сили і потіснили наші частини.

Тільки після залпу гвардійських мінометів («Катюш») командир подав команду: «Бойовий прапор вперед! Ура!»

Після взяття третій батальйон продовжував наступ на село Бахмач-Другий, де жили мої рідні дідусі і бабусі. Інтенсивний артилерійський і мінометний обстріл свідчив, що німці чинять опір нашим частинам, які ведуть бої на вулицях міста.

У селі зустрів свого родича, який повідомив страшну звістку, що мій батько у вересні 1941 року розстріляний німцями. Невдовзі я зустрівся з бабусею і дідусем, які переховувались у погребі. Зустріч була короткою, бо рота одержала наказ негайно рухатись у місто Бахмач...

А потім були інші звільнені міста та села, бойовий шлях нашої дивізії проліг аж до Німеччини. Тільки згодом усвідомив, який безцінний подарунок отримав на своє 18-річчя - звільнив рідне місто. Адже народився якраз 9 вересня...

 Борис БОБРИШЕВ

„Цілюще зілля під ногами”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2019, 11:09

Именно этот заголовок привлек моё внимание ещё зимой. «Порадник» читал периодически, приобретая газету на рынке. Случалось, купить забывал. На этот год решил подписаться, заинтересовался публикациями о лечебных растениях. Лично благодарю травника Николая Жилу за его советы.

Напомню: „Прикро, що зв’язок між поколіннями втрачається. Старші люди багато знали і лікувалися народними засобами. Це було ефективно, дешевше і безпечніше для організму – трави діють м’яко. Молодь же шукає порятунку від хвороб в аптеках, тільки важко сподіватися на успіх, бо самі ж реформатори медицини заявляють про тотальну фальсифікацію ліків. То чи не простіше вибратися на природу і зібрати цілюще зілля під ногами...”

Точно сказано – не отнять, не прибавить. Высказанное куренцем заставило задуматься. Отец страдал с печенкой, вот уже несколько лет беспокоит она и меня. Батя сдружился с Кодаковым, тот делился травами, позже отец и сам усвоил, что собирать. Думал ли я, что следовало уже тогда обратися к его знаниям. А так довольно долго был завсегдатаем аптек. Препараты „Карсил”, „Эсенсеале», «Эпобене» стали чуть не рационом. Удовольствие не дешевое, а пенсия довольно скромная.

Прислушался к советам Жилы, пошел на рынок, приобрел кое-какие травы. Стал налегать на них. С отварами нужно немного повозиться, с таблеткой проще – положил на язык, запил водой.

Заметил, что зелье работает. Это окрылило. У знакомых на их огороде вдоль сетки рассеяли стакана два овса. (Тоже совет Жилы). Хотя и запоздали со сроками, но взошел. Собрал все растение, оставив только корешки. Попили вместе с женой, добавляя в сбор тысячелистник. Печень о себе напоминать прекратила, посветлело лицо и приобрело свежесть. Встретил как-то знакомого, давно не виделись, он поинтересовался – не отдыхал ли я в санатории. Этот вопрос многое значит...

Травы собирать уже позновато, а вот плоды и коренья можно заготовить. Уже приметил, где накопаю цикорий и лопух. Знаю местечко с шиповником и гледом.

Впрочем, вылазки на природу тоже полезны.

Спасибо газете и вашему кореспонденту Николаю Жиле за добрый совет. Продолжайте эту тему, здоровье, действительно, часто таится под ногами. Подсказывайте, где к нему наклониться.

Станислав Мушкин

Потребуєш – візьми, маєш змогу – принеси !

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2019, 10:45

Спілкувався з депутатом обласної ради Григорієм Даньком. Головний тренер збірної України з вільної боротьби тільки-но повернувся з тренувальних зборів, та вже готувався до чергового турне. Нарікав, що часу стало бракувати вкрай. Просив поділитися новинами, бо на малій батьківщині буває рідше, а переглядати місцеву пресу вдається не завжди. А потім сам поділився цікавою інформацією.

- Знав, що в Тернополі створили соціальний магазин «Одежина». Ініціативу підхопили у Чернігові, а пізніше - в Острі на Козелеччині, де ентузіасти започаткували пункти по збиранню з подальшим розподілом для потребуючих одягу, взуття.

Не секрет, що у більшості вдома накопичилися речі, які не використовуються, а викидати шкода. Отож знайшлися люди, котрі вирішили проблему просто. Так у Чернігові втілили у життя соціальний проект «Безкоштовний магазин ДякуЮ».

Звісно, зараз в Україні життя непросте. Навіть ті, хто отримують зарплату чи пенсію, часто рахують копійки. То у згаданому магазині встановили «полицю допомоги» с надписом «Потребуєш – візьми, маєш змогу – принеси». І поличка почала «працювати», тобто хтось купував та залишав, а потребуючі з величезною вдячністю брали гостинці. Пізніше стали цікавитися: „Чи можна принести речі?” Так запрацював «ДякуЮ».

У бахмачан дома теж скупчуються старі або майже нові речі, які мають чудовий вигляд, але їх ніхто не носить. Найчастіше це стосується малечі, доки росте дитина, пожитки накопичуються, віддати нікому, а викинути жалько. Це стосується одягу, взуття, іграшок, книг, оргтехніки, домашнього знаряддя.

Загорівся ідеєю створити для нужденних–малозабезпечених, багатодітних, інвалідів, матерів-одиначок, пенсіонерів, переселенців - всіх, хто опинився у важкій життєвій ситуації, Безкоштовного Магазину.

Звертаюся до людей, яким не байдужа чужа біда, які зможуть допомагати приймати, сортувати, видавати одяг. Кредо такого магазину: «Потребуєш – візьми, маєш змогу – принеси», - запозичив у вже згаданому «ДякуЮ».

А ми, бахмачани, що менш ініціативні, чи не співчутливі? Не лише закликаю, а й конкретно включаюсь у благородну справу – надам приміщення.

Борис Сєдач

Працівниця "Укрпошти" засуджена за привласнення чужої субсидії

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2019, 10:15

Чернігівським районним судом Чернігівської області розглянуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно жінки, яку прокуратура обвинувачувала у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, у підробленні іншого офіційного документа, яке видається чи посвідчується підприємством, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його підроблювачем, а також у використанні завідомо підробленого документа (ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України).

Під час судового розгляду прокурором Чернігівської місцевої прокуратури доведено, що працівниця Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта», будучи матеріально відповідальною особою, підробила у відомості за січень 2018 року підпис іншої жінки, який засвідчив отримання останньою субсидії в розмірі 695 гривень. В подальшому, використовуючи відомість з підробленим підписом, обвинувачена привласнила вказані кошти, які витратила на власні потреби.

Під час судового розгляду жінка вину згідно пред’явленого обвинувачення визнала у повному обсязі, розкаялася у вчиненому, привласнені кошти повернула. Враховуючи викладене, вироком суду від 09.09.2019 за вчинені злочини обвинуваченій призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

За інформацією Чернігівської місцевої прокуратури

«Ярмарок спорту» - гартунок здоров`я (Фоторепортаж)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2019, 09:40

У Бахмацькому міському парку відпочинку відбувся захоплюючий і корисний захід, який запропоновано дітям 3 – 6 класів. Тут зранку 10 вересня розгорнувся «Ярмарок спорту», на якому було представлене все різноманіття спортивних секцій, можна було “приміряти” до себе різні види спорту і обрати ті, які найбільше до душі.

Виявляється, є речі котрі захоплюють нашу малечу більше ніж гаджети, комп’ютери, електронні ігри і тому подібне. Спасибі організаторам цього урізноманітненого дійства. Тут і туристичне знаряддя, де охочі мали змогу виконати вправи, тут і шахи, де потрібно розумові здібності, тут і футбол, тут і... Да чого тут тільки немає!

Вразила юнь секція боксу Атанаса Халачева, про досягення вихованців якого неодноразово писав «Порадник». Хлопчаки у захваті від показових боксерських виступів, а як світилися їх очі при огляді нагород! Вже по іншому дивилися вони на чемпіона Романа Петрика, впевнений, багатьом хотілося стати таким же сильними і спритними. А поряд силачі з гирями теж демонструють, як гартувати свої м’язи.

Тетяна Неділько, голова райдержадміністрації, наголосила, що необхідно робити все, щоб якомога більше дітей займалися спортом, вели здоровий спосіб життя, і саме цей «Ярмарок спорту» сприятиме популяризації активного дозвілля серед учнівської молоді.

«Герої сіверського краю»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: Четвер, 19 вересня 2019, 09:10

Вийшла в світ книга пам»яті ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «ГЕРОЇ СІВЕРСЬКОГО КРАЮ». Том 1. 2014–2015 роки. Це збірка матеріалів обласної пошуково-дослідницької експедиції дітей і учнівської молоді.

До її створення долучилися і учні та вчителі нашого Бахмацького району, адже чимало наших героїв-земляків поклало життя за незалежність України. Починаємо друкувати вибірки з цієї книги про наших героїв. Всі, хто зацікавився перечитати цю книгу повністю - її можна знайти в бібліотеках.

ВСТУП

Станом на весну 2017 року в зоні АТО загинули 152 чернігівці. Відкрив сумний рахунок солдат 95-ї аеромобільної бригади Дмитро Куриленко з смт Ріпки, який помер від ран 28 квітня 2014 року, підірвавшись на міні в районі с. Кутузівка Добропільського району.

Найстарішим із загиблих є 62-річний технік-механік, доброволець полку «Азов» Олександр Діденко з Бахмача, який помер від серцевого нападу 22 січня 2016 року в районі Маріуполя. А наймолодшим в списку – солдат із 95-ї окремої аеромобільної бригади Сергій Парубець із с. Дрімайлівка Куликівського району, якому на момент загибелі 18 січня 2015 року виповнилось усього 19 років.

Що стосується розподілу за підрозділами, то найбільше чернігівців загинуло, воюючи в складі 1-ї окремої гвардійської танкової бригади та 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області («Чернігів-1»).

Найбільше загинуло військовослужбовців рядового та сержантського складу, однак загинули також два підполковники, один полковник міліції та 7 капітанів. Найбільше загиблих були уродженцями Чернігова, слідом іде Козелецький і Бобровицький райони.

З огляду на специфіку участі «чернігівських» підрозділів у війні, то найбільше уродженців Чернігівщини віддали своє життя в ході боїв під Дебальцевим узимку 2015 року та в районі Луганського аеропорту в серпні 2014 року.

Абсолютна більшість загиблих похована в Чернігівській області, проте двоє наших земляків покояться в Сумській, двоє – в Полтавській і один – у Київській.

Практично всі вони посмертно нагороджені державними нагородами: орденами Богдана Хмельницького та «За мужність» різних ступенів. Усім їм поставлено достойні пам’ятники, про багатьох нагадують меморіальні дошки на різних будівлях, пов’язаних із їхнім життям.

1 розділ
НЕБЕСНА СОТНЯ

Прохорський
Василь Петрович
04.05.1980 - 18.02.2014

Василь Петрович Прохорський народився 4 травня 1980 року в козацькій родині Прохорських– вихідців із Прохорської сотні Ніжинського полку. Від 1986 до 1997 року навчався в Дмитрівській середній школі.

Після закінчення Дмитрівської середньої школи юнак служив у Збройних силах країни, а після демобілізації був запрошений на службу в органи МВС України, де пропрацював 6 років, збагатившись знаннями і про життя, і про порядки в цій структурі.

Не витримавши несправедливості в органах внутрішніх справ, Василь влаштувався на роботу в приватну охоронну фірму. Тут 6 років він займався самоосвітою та самовдосконалювався.

Його помітили і перевели в технічний відділ компанії. Нова посада вимагала від хлопця нових знань і вмінь, і Василь успішно ними оволодівав.