Головна

Служба порятунку «101» інформує!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 18:34

З початку поточного року на території області на водоймах загинуло 19 людей.

У зв’язку з цим для попередження загибелі та травмування людей на водоймах рятувальники Бахмацького РВ У ДСНС України у Чернігівській області нагадують: ні в якому разі не заходьте у воду в нетверезому стані, не пірнайте в незнайомих місцях, з мостів, на мілководді та після тривалого перебування на сонці. Не влаштовуйте небезпечні ігри на воді. Під час купання розраховуйте свої сили та не запливайте далеко. Уникайте води зі швидкою течією. Не наближайтеся до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу. Контролюйте ігри дітей навіть на мілководді, бо вони можуть під час веселощів упасти й захлинутися.

Андрій ЛЯХ,
начальник Бахмацького РВ У ДСНС
України у Чернігівській області

Село Вертіївка на ЧернігівЩині: відновити пам`ять про українських патріотів!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 18:28

Потрапивши на 29-й рік незалежності України в cлаветне село Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області (існує з початку XVII ст., сотенний центр часів козацтва), очікуєш у публічному просторі серед іншого дізнатися про його славетних земляків — українських патріотів, які боролися та наближали відновлення рідної й самостійної держави, зберігали та розвивали національну культуру. Налаштовуєшся побачити місця пам’яті, меморіальні знаки й публічну інформацію, почути від представників громади про знаних предків. Тим більше, що уродженцями Вертіївки є кілька знакових постатей українського національного руху:

— ГОРБАТЕНКО Іван Семенович (22.06.1895 — після 07.1924, його доля невідома) – сотник Армії Української Народної Республіки. Під час Української революції воював за Українську незалежну державність. У 1920 році Він разом із побратимами у складі легендарної 6-ї Січової стрілецької дивізії на чолі з видатним українським воєначальником Марком Безручком під час війни Польщі та України проти російсько-більшовицького агресора врятував Польщу та Європу від московської червоної навали. Звертає увагу, що військове звання сотника армії УНР — капітана в сучасній армії йому присвоїли у травні 1920 року. Це визнання його бойових заслуг.

Після поразки Українських Визвольних змагань початку XX століття змушений був знаходитися в еміграції до кінця свого життя.

— КУЗЬМЕНКО Митрофан Юхимович(1889 —22.11.1921, м. Базар, Житомирської області) – підполковникАрмії УНР. З 1918 року служив а у головному інтендантстві українській армії. Дехто з далеких від військової справи людей може зневажливо фиркнути — тиловик. У 1920 р. – старшина головного інтендантського управління Військового міністерства УНР. Проте, розпитайте тих, хто зараз воює проти російського агресора, що компетентний, чесний і надійний інтендант в армії завжди «на вагу золота». Від нього залежить боєздатність військ. А це про Митрофана Кузьменка.

Водночас нам нащадки мають наголосити на головному — він справжній український патріот, воїн, вірний Українському народу та його державі. Це факт, оплачений його власним життям. 16 листопада 1921 року неподалік від с. Малі Миньки на Житомирщині під час Другого Зимового походу армії УНР, де він був в резерві службовців штабу армії у складі 2-ї Волинської дивізії, потрапив у російсько-більшовицький полон: у відповідь на пропозицію більшовицького комісара покаятися і вступити до лав Червоної армії для боротьби з українськими «бандами» звернувся до селян, які спостерігали за розстрілом: «Народе Український! Слухай голосу вірних синів! Ти колись віддячиш за нас. Хай живе…». Кати російського агресора розстріляли Героя 22 листопада 1921 року. Відновлена Українська держава реабілітувала Митрофана Юхимовича аж 25 березня 1998 року.

— КОСТЕНЕЦЬКИЙ Василь Омелянович (1885 — 3 грудня 1937) — український політичний діяч, депутат Трудового конгресу України. Боровся політичними методами за вільну Україну. Не кожне село і місто в Україні може похвалитися, що 23 січня 1919 року голосом його представника на Трудовому конгресі України було затверджено історичний Акт соборності України — Злуки Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою.

Залишився в Україні та закономірно був вбитий комуністичним тоталітарним режимом 3 грудня 1937 року, якраз під час так званого «Великого терору».

— ЛЕБІДЬ Ананій Дмитрович(11.01.1898 – 08.12.1937, Соловецькі табори, Росія) — літературознавець, співробітник Всеукраїнської академії наук, дослідник біографії і творчості Михайла Коцюбинського, з яким був особисто знайомий, представник Розстріляного відродження. Нам у громаді мають пояснити, що це гідний представник української інтелектуальної та духовної еліти Українського народу. Під час існування Української держави гетьмана Павла Скоропадського служив перекладачем в Чернігівському окружному суді. Його зброя у боротьбі за свою націю — збереження та розвиток мови, науки і культури. До речі, володів українською, російською, польською та французькою мовами. Належав до групи «київських неокласиків». Його мужність і патріотизм на перший погляд непомітні, але резонансні — в умовах російсько-більшовицької окупації Чернігова з січня 1919 року послідовно займався дослідженнями саме в українському літературознавстві. Серед іншого розшукав і надрукував не опубліковане за життя Михайла Коцюбинського оповідання «Андрій Соловейко».

Російські комуністичні імперіалісти, розуміючи смертельну небезпеку для свого панування саме української культури, гуманітарних галузей науки, вже з 1929 року застосували проти нього репресії. У лютому 1936 року за звинуваченням у контрреволюційній діяльності засуджений до 10-ти років позбавлення волі у комуністичних концтаборах.25 листопада 1937 року справу переглянуто і ув’язнення замінено на розстріл. Його вбито комуністичними катами 8 грудня 1937 року.

Знову гості на «висоті»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 18:02

Минулої неділі було зіграно 3-й тур першості району з футболу. Було зафіксовано три виїзні перемоги і одна нічия. Цього туру вилучень не було. На межі дискваліфікації знаходиться гравець ФК «Курінь-2» Слухай Євген, у його «активі» три жовті картки.

Список бомбардирів збільшився після третього туру:

Ільченко Артем (Агродім-2) - 4
Мерінов Михайло (Ветерани) - 4
Шарило Олександр (Григорівка) - 4
Ярешко Владислав (Ветерани) - 3
Романченко Анатолій (Дмитрівка) - 3
Стецюк Олександр (Григорівка) - 3

Олег Башук, спортивний оглядач «Порадника»

У хоробрих є тільки безсмертя...

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 19 червня 2020, 14:49

16 червня виповнилася 4 річниця з дня загибелі від кулі російського найманця, нашого земляка, молодшого сержанта, бійця 13-го батальйону тероборони та 58 окремої мотопіхотної бригади Сергія КОШМАЛА.

Справжній Син Бахмаччини ціною власного життя захищав суверенітет і незалежність нашої держави від російської агресії.

У приміщенні районної ради відбулася зустріч рідних та друзів загиблого Героя з депутатським корпусом, очільником районної ради Миколою Іванюком, головою РДА Світланою Мельник, головою міської ради Павлом Шимком, військовим комісаром Бахмацького РТЦК та СП Олександром Григорчуком. Присутні вшанували пам’ять земляка та стали свідками вручення посмертного Почесного нагрудного знаку сину та рідним загиблого Героя - Сергія Кошмала.

Молебень біля могили загиблого у с.Халимонове провів настоятель Свято- Успенської парафії Чернігівської єпархії ПЦУ, ієрей Володимир Павлина.

Розділяючи з рідними скорботу та біль втрати, учасники зустрічі вшанували пам’ять Героя та всіх полеглих захисників України хвилиною мовчання. Сьогодні відбулося покладання квітів і до меморіальних дошок загиблого військовослужбовця.

…У хоробрих є тільки безсмертя, смерті у хоробрих не буває!..

Олег РУБАН, редактор «Порадника»

Довідка «Порадника»: Народився Сергій Кошмал 14 січня 1989 року в с. Халимонове, Бахмацького району.

1995р - розпочав навчання в Халимонівській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

1997 – 2006 рр - навчався у Бахмацькій ЗОШ І-ІІІ ст. № 5, яку закінчив у 2006 році.

Працював різноробочим у м. Києві. Мав чудове хобі – у багатьох бахмачан залишилася пам`ять про нього у вигляді тату.

Вересень 2014р. - мобілізований до лав Збройних Сил України, проходив службу у 13-у батальйоні тероборони.

Квітень 2016р. - військова служба за контрактом розвідником-кулеметником у 58-ій окремій механізованій бригаді.

16 червня 2016р. – загинув від кулі російського снайпера поблизу м.Авдіївка Донецької області

Похований 18 червня 2016 року в с. Халимонове, Бахмацького району.

Указом Президента України № 330/2016 від 11 серпня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

На фото: Бахмацький військовий комісар Олександр Григорчук разом з очільниками району Світланою Мельник та Миколою Іванюком вручають Почесний нагрудний знак сину Героя - Святославу.

Збережемо бахмацький район разом!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 19 червня 2020, 14:07

Матеріал «Бахмацького району не буде», опублікований у минулому числі «Порадника» визвав широкий резонанс серед бахмачан. Небайдужі земляки звертаються в редакцію, гуртуються у соцмережах, готуються заклики до депутатів та Кабміну на найближчу сесію районної ради.

Квінтесенцією спроби вирішення цієї проблеми стала електронна петиція за №41/003522-20еп, створена Шокуном О.М. 16 черня 2020р: «Про створення Бахмацького району, як окремої адміністративно-територіальної одиниці в складі Чернігівської області».

«Порадник» надає її текст повністю і просить приєднатися читачів до збору підписів (для розгляду потрібно назбирати 25 тис. за 90 днів). Отже:

«Враховуючи той факт, що м.Бахмач є однією з найбільших вузлових станцій не тільки Південно-Західної залізниці, а й загалом ДП «Укрзалізниці», що має 5 напрямків, 2 пасажирські станції: Бахмач-Пасажирський та Бахмач Київський, а також вантажну – Бахмач -Гомельський. Розвинуту інфраструктуру залізниці: вагонне депо ЛВЧД-9, колійно-монтажну станцію КМС-285, Дистанцію сигналізації та зв`язку, Дистанцію захисних лісонасаджень, пункт технічного обслуговування вантажного та пасажирського рухомого складу та інше. До складу Бахмацького району електромереж після реструктиризації АТ Чернігівобленерго увійшли: Борзнянський та Коропський райони електромереж. У місті розташовано міжрайонну податкову інспекцію, Центральна районна лікарня, що входить до 9 найбільших лікарень області після реформи медицини.

Батурин славетне козацьке місто у складі Бахмацького району певний історичний проміжок часу було Гетьманською столицею.

Чернігівська область одна з найбільших в Україні, поступається за площею території лише Одеській області, котра, до речі, у своєму складі буде охоплювати 6 районів. Наша область майже втричі більша за Закарпатську область, яка отримує у своєму складі також 4 райони, як і Чернігівщина.

Створення в області Бахмацького району з центром в м.Бахмач забезпечить більш належне створення умов для отримання людьми адміністративних послуг, створить додаткові умови для розвитку інфраструктури залізниці.

Ураховуючи рекомендаційні норми Міністерства розвитку територій та громад, про відстань від найвіддаленішого села до райцентру 60 км, ми пропонуємо до складу Бахмацького району включити створені раніше Батуринську ОТГ, Борзнянську ОТГ, Височанську ОТГ, Комарівську ОТГ, Коропську ОТГ, Плисківську ОТГ, Понорницьку ОТГ, Талалаївську ОТГ та, поки що не створені Бахмацьку ОТГ та Дмитрівську ОТГ. Таким чином, ми отримуємо 5-ий повноцінний район з розвинутою адміністративно-соціальною інфраструктурою для гармонійного економічного розвитку регіону з чисельністю населення в понад 108 тис. мешканців.»

Адреса для електронного голосування:
https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/view/ 3522 (До кінця збору підписів лишилось менше 90 днів)

Олег РУБАН, редактор «Порадника»

Аби до Бога було ближче, У височінь здіймаються хрести

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 19 червня 2020, 13:36

Вологий вітерець доніс ледь вловимі звуки дзвону, на серці посвітлішало і відчула, як душу зігріла Божа благодать.

- Слава Господу, - майнула думка, - Звершилося... – пораділа за сусідів-великозагорівців. Це і у них у селі звели, нарешті, храм.

Колись Велику Загорівку прикрашала своя церква, тільки пам’ятають її лише старожили. У лихі 30-ті роки розібрали красуню на школу і клуб. І хоча село продовжувало потопати у вишневих та яблуневих садах повесні, раділо сніговій морозяній ковдрі взимку, відтоді вже втратили колишню святість Великодні і дні Різдва Христового. Довгі роки святили пасхальні смачності і святкові хліби та освячували воду, де прийдеться. Хтось забивався до Борзни, а котрісь добиралися до нашої Красилівки.

Молитовний будиночок служив прочанам довгі літа, зігрівав молитвами, заспокоював рівним полум’ям свічок і ароматом ладану. Тут хрестили немовлят, вінчали подружжя, проводжали односельчан у вічність, але протоієрей Василій разом з паствою мріяли про справжній храм.

Першу спробу відродити Свято-Покровську церкву вжили років тридцять тому, та все якось не „клеїлось”, все зупинилося на Першому камені. І от небесні сурми закликали громаду прочан узятись за справу. Стали збирати кошти, підключились інвестори. Найщедрішим благодійником виявися Валерій Колоша - депутат обласної ради, отаман Чернігівського округу Війська Запорізького, директор ПСП „Пісківське”. Суттєво допоміг ще один представник Бахмаччини Володимир Романенко – директор СТОВ „Надія”. Звісно, включились і земляки з Борзнянщини. Серед них - подружжя Савицьких з „Агроінвест” Натуральний продукт”, Олександр Прохорець зі СТОВ „Великозагорівське”, Валерій Бідний зі СТОВ „Плиски-агро”, Євгеній Індик.

Не можу не згадати підприємців Сергія Рябчуна, Миколу Москаленка, Володимира Гладкова, особливо вболівав за справу Микола Вакуленко. Так хочеться вклонитися доземно всім їм за красуню-церкву.

Чин великого освячення ново- збудованого Покровського храму звершив Високопреосвященніший Митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент. Після читання Святого Євангелія Владика звернувся до пастви зі словом проповіді, а пізніше подякував усім, хто долучився до богоугодної справи будівництва храму, і нагородив благодійників церковними відзнаками.

Завітали на урочистість благочинні Бахмацького і Борзнянського округів - священнослужитель Віктор і священнослужитель Іоан.

Люду на відкритті було доволі, пораділа не лише за сусідів, а й за себе. Колись загорівці святили паски у нас, а тепер наступний Великдень зустріну з ріднею у Великій Загорівці. А потім збагнула, вже скоро день Преображення Господа Ісуса. Ось тоді і подамся до родичів. Від передчуття хвилюючої миті згадався мелодійний піснеспів: «Иисусе, освяти нас светом божества своего…».

Десь зустріла мудру думку: „Храм є духовний осередок, «собор наших душ», правильно сказано.

Любов Крамаренко,
с. Красилівка

Новий відлік часу

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 19 червня 2020, 13:02

У попередніх випусках „Порадник” уже розповідав про зародження Бахмацького бурякорадгоспу і подальшу долю передового підприємства України. Матеріали для друку готує наш постійний читач - ветеран бурякорадгоспу Юрій Вовкогон. Наш позаштатний кореспондент спирається на спогади літописця рідного підприємства Гната Івановича Жалія.
Нагадаємо, у цьому році сільгосппідприємство відзначає своє 100-річчя.

З 1960 року радгосп вирощує насіння сорту алтушковська однонасіннєва. У господарстві працює 42 трактори, 27 комбайнів, з них 11 зернових, 8 бурякозбиральних, 2 пристосовані для вантаження буряків, 42 сівалки, 8 висадковопосадкових машин ВПГ-4Б, 35 культиваторів, 57 електродвигунів, 30 вантажних автомашин. На тваринницьких фермах утримувалось 1800 голів великої рогатої худоби, (в т.ч. 679 корів) і 1400 свиней. Загальна площа ріллі в 4-х відділеннях – 3274 га. Площа під висадки цукрових буряків – 300-450 га, під маточними буряками – 125-180 га.

В 1961 році в кожному відділені радгоспу запроваджені восьмипільні польові і кормові сівозміни. Чергування культур таке: 1 – занятий пар ( 1/2 горох на зерно + 1/2 віко-овес на сіно); 2 – озима пшениця; 3 – бурякові висадки; 4 – кукурудза на силос; 5 – ячмінь + багаторічні трави; 6 – багаторічні трави; 7 – 1/2 озима пшениця + 1/2 бурякові висадки; 8 – 1/2 маточні буряки + 1/2 кукурудза на зелений корм.

Бурякові культури розміщувались на кращих попередниках. Після збирання озимини стерню обробляли дисковими і лемешевими лущильниками, а в серпні-вересні – глибока оранка (30-32см) з передплужниками. Під глибоку оранку вносили 10-11 центнерів мінеральних добрив, необхідних під маточні буряки і бурякові висадки. Весною закривали вологу в 2 сліди: перший раз – важкими боронами, другий – легкими боронами в агрегаті.

У 1967 році в радгоспі задіяли висівання маточних буряків пунктирно-гніздовим способом сівалками 2СТСН-6А з спеціально виготовленими висівними дисками, що забезпечувало найоптимальнішу густоту рослин - 120-127 тисяч штук/га, врожай коренів 374-381 ц/га при цукристості 18,4%, вихід вирівняних посадкових коренів 93-98тис. штук/га.

При цьому в контрольному варіанті (пунктирний посів насіння, ручне проривання і перевірка сходів) в середньому за 2 роки врожай буряків складав тільки 282 ц/га, густота насаджень – 92 тисячі штук/га, цукристість коренів – 18%, вихід коренів – 72,5тисячі штук/га.

З кожним роком покращуються культурно-побутові умови життя працівників радгоспу. Тільки в 1965-1969 роках в радгоспі побудовано 4 чотириквартирні будинки, один 6-квартирний, 2 клуби, завершено будівництво дитячого садка-ясел на 90 місць. За цей час побудовано ремонтні майстерні, 5 корівників, 2 свинарники, 2 кормоцехи, 2 склади мінеральних добрив, 3 силососховища, 2 насіннєвих склади, 2 контори.

На території бурякорадгоспу діють 5 магазинів, майстерні по ремонту взуття, 4 бібліотеки, 4 клуби, діє широкоекранна кіноустановка. Радгосп допомагає робітникам будівельними матеріалами для індивідуального будівництва жилих будинків.

За трудові успіхи в розвитку сільського господарства кращі робітники радгоспу нагороджені урядовими нагородами. Ланковій Варварі Іванівні Романь і керуючому відділенням Івану Васильовичу Курбацькому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, дояр Костянтин Кирилович Романь і доярка Анастасія Микитівна Мартинович нагороджені орденом Леніна.

У 1967 році Бахмацький бурякорадгосп відзначений дипломом ІІ ступеня Виставки досягнень народного господарства СРСР, і у 1968 році господарство затверджено учасником ВДНГ СРСР.

За досягнуті високі показники у господарській діяльності і в зв’язку з 60-літтям створення Бахмацький бурякорадгосп нагороджений Почесною Грамотою Міністерства харчової промисловості УРСР і Українського комітету профспілок працівників харчової промисловості.

У 1971 році дояр радгоспу Романь Костянтин Кирилович надоїв по 6111 л молока на корову, отримав звання Героя Соціалістичної Праці з врученням Золотої Зірки і удостоєний ордена Леніна.

Кормів буде вдосталь

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 19 червня 2020, 12:31

Десятки тонн молока отримують щодоби на фермі ПСП «Авангард». Щоб надоїти таку кількість білопінної сировини, потрібно вдосталь нагодувати дійне стадо. А ще потребує зелених соковитих кормів велика рогата худоба на відгодівлі. То не дивно, що заготівлі кормів курінці надають першочергової уваги. Справа у них налагоджена так, що приїздять повчитися навіть маститі аграрники, нагадаю, минулого року на базі господарства відбувся обласний семінар. Головне питання минулорічного заходу: „Заготівля кормів та розвиток молочного скотарства, вивчення досвіду напрацьованого місцевими тваринниками у виробництві молока і забезпечення дійного стада повноцінним раціоном”.

Це згадалося по дорозі у село, захотілося порівняти повсякденний лан з тим, що зустрічав учасників практичного семінару.

Поле другої бригади ПСП „Авангард” позначене четвертим номером. Але це здебільшого вживане у звітах спеціалістів, серед курінців згадана мальовнича місцина зазвичай зветься „перетічок”. Сюди і завітав на заготівлю сінажу.

Нещадне сонце вмить підсушує скошену люцерну, сповнюючи поле п’янкими ароматами зів’ялих трав. Від площі до тваринницького містечка подати рукою, то КамаАЗи встигають доставити поживний вантаж на зберігання до бетонованих траншей за лічені хвилини. Людей, звісно, врази менше, ніж на семінарському полі, а от техніка, практично, та ж. Десь вдалині снує косарка кладе щільні стебла люцерни у покоси, а поруч невпинно рухається грабарка, ворушить зелений врожай, надаючи йому належних кондицій. Тут важливо не пересушити, ще гірше – закласти на зберігання перезволоженим.

Упізнаю водія КамАЗа Петра Левченка та комбайнера „Ягуара” Миколу Гришка не тому, що теж пенсіонери. Першого пам’ятаю, як воїна-інтернаціоналіста, а його товариша знаю активним учасником ансамблю „Полісяни”(на фото).

У ритмічному поступі кормозаготівельників не відчувається поспіху, але, насправді, вони квапляться, бо Інтернет напророкував дощі. Якось дізналися про це і ластівки, стрімко літаючи над самісінькою стернею, подають сигнал плугатареві про зміну погоди. Лелеки ж не втрачають поважності і міряють площу, відшукуючи шкідників – приємно дотикатися до природи Полісся.

Встигаю зробити знімки і записати кілька прізвищ, бо не наважуюсь на гріх відривати трударів від обіду, який строго за розкладом доставлено в поле, і аромати якого ще раз засвідчують про високий професіоналізм колективу місцевого кафе-їдальні.

Борис Бобришев

Фото автора.
На знімку: водії КамАЗів Микола Савченко та Сергій Гришко, технолог Олександр Пелюшок, агроном Іван Пугач, механізатор валкоутворювача Олександр Орел, комбайнер „Ягуара” Олег Рудько.

Бути цікавими в нових реаліях життя

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 19 червня 2020, 12:00

Останні події в світі і Україні стали справжнім випробуванням для всього людства на здатність адаптуватися до нових викликів і реалій. Більше 200 держав світу оголосили про жорсткі карантинні заходи, які включали в себе значні обмеження в пересуванні, спілкуванні, отриманні значної кількості послуг - освітніх, медичних, релігійних, екскурсійних, туристичних. Останнє особливо боляче вдарило по галузях, пов’язаних з музейною, виставковою, експозиційною, концертною, театральною, фестивальною, спортивною, логістичною діяльністю. Особливо потерпіли музеї та історико-культурні заклади, які орієнтовані на масове відвідування.

Та ми не здалися! Справжні нащадки мазепинців, працівники заповідника «Гетьманська столиця», у нових, суперечливих, умовах активізували наукову діяльність, удосконалили свої знання з нових інтерактивних IT-технологій, інтернет онлайн-платформ, підвищили свою кваліфікацію в багатьох сферах професійної діяльності. Пропозиції всесвітніх інтернет-брендів і соціальних мереж були використані для віртуальних проектів, єдино можливих і ефективних в умовах, з одного боку, фізичної ізоляції та, з іншого, глобалізації цифрового простору, насамперед соціальних мереж, що базуються на всесвітній платформі Google. До вже існуючих проєктів було додано онлайн-екскурсії і відеорелізи на офіційній сторінці закладу у Facebook про найбільш популярні об’єкти заповідника. Великим здобутком стало відкриття YouTube-каналу заповідника, на який вже підписалося більше ста підписників, відвідати і підписатися на який ми запрошуємо і вас, шановні читачі!

Науковий колектив заповідника поповнив якісним контентом на Батуринську тематику, не лише українською, а й англійською, польською, російською мовами енциклопедичну платформу Вікіпедія. Наразі ви можете ознайомитися з розміщеними тут кількома грунтовними статтями про заповідник «Гетьманська столиця», його фондову та бібліотечну колекції, багаторічні археологічні дослідження на теренах закладу. Тепер ми впізнавані! За період карантину у співпраці з художником Володимиром Тараном розроблено логотип заповідника «Гетьманська столиця».

Великої уваги приділяє заповідник всебічному залученню і зацікавленню дитячої аудиторії в мережі Інтернет. Неодноразово на офіційних сторінках заповідника в Facebook та Instagram було розміщено пазлові ігри, де дітям пропонувалося скласти зображення пам’яток заповідника «Гетьманська столиця», у віртуальний режим переведено дитячий конкурс-фестиваль «РозумФЕСТ», наразі розпочато проєкт розміщення історичних тестів для дітей про видатних гетьманів та інші історичні постаті.

За останні місяці науковцями закладу було розроблено нові екскурсії з урахуванням нагальних потреб і нових умов. Розроблено нові та доповнено існуючі з урахуванням нових наукових відкриттів та карантинних реалій, а саме «Парк біля палацу К.Розумовського», «Гончарівка-заміська резиденція гетьмана Івана Мазепи», «Парк «Кочубеївський», «Цитадель Батуринської фортеці».

Відвідавши Батурин, упродовж екскурсії ви дізнаєтеся багато цікавого про видатних гетьманів, їх біографії, родини Кочубеїв та Розумовських, про архітектурні споруди та археологічні пам’ятки, про садово-паркове мистецтво різних епох і навіть музичні смаки і уподобання власників садиб, які відроджені дбайливими руками археологів, реставраторів, будівельників, агрономів!

Ласкаво просимо!

Наталія Сердюк
організатор I категорії НІКЗ “Гетьманська столиця”