Головна

З чого починалося

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Середа, 23 лютого 2022, 16:33

Цьогоріч передплата «Порадника» у Голінці зросла утричі. На одну з читачок і авторку дописів М.В.Товкач справив враження допис землячки Марії Трохимівни Недбайло, йшлося про заснування початкового навчання у їх рідному селі. Тетяна Василівна хоче знати більше і про сусідні села теж. З тим поділилася з редакцією.
Мусили звернутися до нашого позаштатного корреспондента Миколи Івановича Тереха, наукового співробітника Національного історико – культурного заповідника ”Гетьманська столиця”.

- Ще гетьман України К.Г.Розумовський відмічав велику любов українського народу до науки і турбувався про освіту дітей підлеглих із самого початку свого гетьманства. Він впровадив обов’язкове навчання козацьких дітей в парафіяльних школах.

Російський імператор Олександр II затвердив 1 січня 1864 року “Положение о губернских и уездных учреждениях”. Згідно з новим документом на місцях створювалися органи місцевого самоуправління – земства. У губерніях і повітах формувалися виборні земські установи – земські збори та земські управи. До їх компетенції входили місцеві господарські, соціальні та освітянські і медичні справи. Відповідно до Положення 1869 року, інструкції Міністерства освіти 1875 року, поряд із земськими та церковнопарафіяльними школами засновувалися міністерські училища.

Село Гайворон. Навчання проводили два навчальні заклади – церковнопарафіяльна школа та сільське однокласне початкове народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії:

1. Сільське однокласне початкове народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії відкрите у 1876 році знаходилось у громадському приміщенні. На його утримання виділяло земство 235 крб., та місцева громада – 275 крб., у 1899 році навчалося 164 хлопчики та 18 дівчаток. Вчителька Яснопольська Антоніна закінчила Ніжинську жіночу гімназію, на даній посаді - з 1898 року і отримувала 300 крб. в рік зарплати. Законовчитель - священник Сахновський Кирило, працював з 20 вересня 1895 року. Отримував 50 крб. заробітної плати в рік.

Помічниця вчителя - Широконевич Ганна Миколаївна, закінчила єпархіальне жіноче училище, працювала з 23 лютого 1899 року, отримувала 250 крб. зарплати в рік. Земельної ділянки училище не мало.

2. Церковнопарафіяльна школа грамоти відкрита у 1898 році. Приміщення для школи орендували за 27 крб. за рік у приватної особи. На утримання школи витратили 120 крб. земських коштів. В ній навчалось у 1899 році 28 хлопчиків та 3 дівчинки. Законовчитель - священник Сахновський Кирило, вчитель - Сахновський Василь Петрович, закінчив 2 класи духовної семінарії, мав звання вчителя. Уроки в школі вони проводили безкоштовно. У 1897 році, згідно перепису, населення села складало 3 560 жителів.

Село Голінка. Навчання проводили одне двокласне народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії та дві церковнопарафіяльні школи.

1. Двокласне народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії відкрите у 1876 році, як однокласне, а у 1884 році реорганізоване в двокласне. Приміщення належало Міністерству державного майна і на його утримання відпускали кошти: від земства – 400 крб., від сільської общини – 457 крб. і від державної казни - 298 крб. В навчальному закладі у 1900 році навчалось 290 хлопчиків і 45 дівчаток. Училищем завідував Баран Микола Іванович, який мав звання народного учителя і на службі з 1 листопада 1878 року. Одержував 330 крб. в рік заробітної плати. Вчителька Баран Марія Володимирівна закінчила Києво-Подольську жіночу гімназію, працювала з 1878 року і отримувала заробітну плату в сумі 330 крб. на рік. Помічник вчителя Носенко Ксенія Іванівна мала звання сільського вчителя. Працювала в училищі з 1896 року, одержувала 240 крб. заробітної плати. Законовчитель - священник Бурневський Олександр, дану посаду займав з 23 листопада 1893 року та одержував 150 крб. заробітної плати. Училище мало одну десятину земельної ділянки (1,0925 га), на площі якої був розведений великий фруктовий сад та дослідні сільськогосподарські ділянки. При училищі діяв хор в складі 28 учнів, яким керував завідуючий училищем Микола Іванович.

2. Церковнопарафіяльна школа грамоти при Михайлівській церкві, відкрита у 1898 році, приміщення для проведення уроків школа орендувала у приватної особи за 36 крб. за рік. На утримання школи витрачали 40 крб. земських коштів, у 1898 році навчалось 30 дівчаток. Законовчитель - священник Нагорський Іван Васильович, вчитель Бурковський Михайло Іванович, дяк Михайлівської церкви, мав звання вчителя, закінчив 2 класи духовної семінарії. У школі вчителі навчання проводили безкоштовно.

3. Церковно-парафіяльна школа грамоти при Преображенській церкві, відкрита у 1897 році, приміщення для проведення уроків школа орендувала у приватної особи за 24 крб. за рік. У 1899 році навчалось 28 дівчаток. Законовчитель - священник Доброгаєв Костянтин Андріянович, уроки проводив безкоштовно. Вчителька Лазаренко Марія Іванівна, із дворян. Звання вчителя не мала, закінчила жіночу прогімназію, за роботу отримувала 90 крб. У 1897 році, згідно перепису, населення села складало 4574 жителів.

Село Григорівка. Навчання проводило сільське однокласне початкове народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії, відкрите у 1871 році, знаходилось у громадському приміщенні. На утримання училища виділялося 285 крб. з процентів капіталу пожертвуваних землевласником Псіолом П. В., земство виділяло 80 крб. та місцева громада – 95 крб., навчалося 150 хлопчиків та 16 дівчаток.

Вчителька Радченко Клавдія Миколаївна, мала звання сільського вчителя. Отримувала 300 крб. в рік зарплати. Законовчитель - священник Козачинський Йосип, працював з 1871 року. Отримував 50 крб. Помічниця вчителя Андрієвська Євдокія Митрофанівна, отримувала 160 крб. зарплати в рік. Земельної ділянки училище не мало. У 1897 році, згідно перепису, населення села складало 3180 жителів.

Микола Терех,
науковий співробітник
Національного історико–культурного заповідника
”Гетьманська столиця”

P.S. Нині у Григорівці проживає лише близько 800 мешканців. Cьогодні завершено першу та розпочато другу чергу будівництва місцевої школи. Виконані частково внутрішні роботи та розведено комунікації. До слова, поряд діти навчаються в будівлі колишньої церковно-приходської школи, побудованої ще в 1905 році. Уявляєте, скільки учнів переступило через поріг місцевої Альма-матер за всі роки (фото). Бентежить, чи не буде нова школа порожньою?

А льон цвіте …

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Середа, 23 лютого 2022, 16:30

Гостювала у рідні в Обмачеві, зайшла розмова про Батуринській льонозавод. Виявляється, там працювало до 200 людей, серед яких значна кількість обмачівців. Заводу вже немає, а минуле підприємства цікаве. Сьогодні придбати вироби із льону проблематично, а як і знайдеш, то коштує така річ недешево. Як існував завод, ціни були доступніші. Розкажіть за підприємство, думаю, читачам буде цікаво.
Валерія Гриб

Прочитав листа давній знайомій – колишній дописувачці районної газети Надії Іванівні Дандель, попросив розповісти про рідне підприємство. Домовилися зустрітися.

- Приємно, що згадали про наше підприємство, про мій завод. Працювало близько 150 чоловік, на заводській прохідній вранці і ввечері панувало пожвавлення. Тепер, як відгортаю сторінки спогадів, аж бере за серце. Зрідка буваю там, подорожуючи на Слобідку чи Обмачів. Найчастіше від чагарників і руїни відвертаюсь… не можу дивитися… Воложніють очі.

Прийшла на завод у далекому 1974 після технікуму. Мала відпрацювати згідно закону три роки. Та склалося не так, як гадалося. Якраз тоді коноплезавод перелаштовувався на лляну сировину. Працювати ставало цікавіше, умови докорінно змінювалися на краще. А потім, не полюбити Батурин було не можливо, а згодом покохала і батуринця, а далі - звична фортуна молодої дівчини, яка знаходить свою долю далеко від домівки. Родом з Рівненщини, теж Полісся, цим і тішусь.

На заводі спочатку поставили на сортування, аби вживалась у колектив. Та вже скоро призначили майстром зміни, у підпорядкуванні стало 28 працюючих. Директором тоді був Анатолій Іларіонович Фурса, а головним інженером Тимофій Сергійович Тимко.

Обладнання зносилося, працювало ще з початку 30-их років. Приміщення цехів – приземкуваті, мало освічені, неймовірно запилені. Але завод з переорієнтацією на нову сировину, змінював не лише технологію – зводилися нові корпуси цехів, складських споруд, котельної, адміністрації. Стало надходити сучасне обладнання, це небо і земля у порівнянні з попереднім. Докорінно покращилася гігієна праці, найбільша проблема подібних виробництв – запиленість. Тепер всі м’яльно-тіпальні агрегати, всі машини технології переробки трести на довге волокно обладнувалися витяжною вентиляцією. Все це ґрунтовно покращувало умови праці. До продуктивної роботи стимулювало знання унікальності виробів із льону. Вони приємні на дотик, одяг, виготовлений з льону, дуже м’який, він не подразнює навіть ніжну шкіру малюків. Жаль, що втратили такі можливості. Загубили не лише первинний обробіток льоносировини, а й технології вирощування. Колись до нас доставляли сировину із сусіднього Обмачева, Борзнянський і Сосницький райони, з Атюші і Жовтневого на Коропщині. Тепер, думаю, не збереглася сільськогосподарська техніка для вирощування – збирання цієї культури. А льон – це і медонос, а ще цінніше – масляна культура, насіння, лляна олія, все це користуються заслуженим попитом. Завод по-суті сприяв опоседковано виробництву цих продуктів.

За цим стояла праця колективу. Згадую нашу Дошку пошани, портрети передовиків. Час від часу заносились до неї сортувальниці Валентина Мефодіївна Стокоз, Надія Петрівна Божок, відправниця продукції Марія Кербут, токар механічного цеху Василь Григорович Лемішко.

Згадую, як начальник цеху Василь Григорович Савченко зі своїм колективом та з допомогою слюсарів змін лагодили техніку у вихідні дні, коли на технологічних лініях все завмирало.

Мали досить наповнений автопарк: декілька ЗІЛів, автобус для підвезення робітників на роботу, а після зміни – додому. Ну, й інша техніка – навантажувачі, трактори, два пожежних авто…

Наше підприємство – не лише місце праці, адже тут проходив значний відрізок життя. Згадую заводську їдальню. У часи, коли впроваджувалася продовольча програма, тодішній наш директор О.П.Лось запропонував тримати власних бичків, ще заготовляли для столової овочі, фрукти, ягоди. Не дивно, що страви були смачні і калорійні, мало чим різнилися від домашніх наїдків. Старалися куховари Валентина Федорівна Горук і Любов Нечитайло.

Олександр Павлович був новатором, директор запропонував кілька технологічних новинок. Запам’яталися трубопроводи для костриці, яку надавали всім охочим. Мешканці призаводського селища опалювали нею житло. Але її було занадто багато, директор виношував плани пресувати відходи у брикети, на жаль, здійснити задум не встиг. То не було фантазією, якось вичитала, що з костриці виготовляють навіть блоки для будівництва житла, вони відмінний матеріал для збереження мікроклімату у приміщенні – тепло взимку, прохолодно влітку.

Поруч заводський клуб, кіно для дітлахів – 5 копійок за сеанс. У вихідні профспілка організовувала подорожі у столицю, у обласний центр до зоопарків, на вистави, на цікаві екскурсії. На селищній сцені у Батурині виступали і наші колективи, найталановитіші представляли батуринську самодіяльність на районній, а то і обласній сценах. Час від часу виїздили з обмінними концертами до колективів інших заводів нашого тресту. Візиткою нашої програми стала пісня: «А льон цвіте» . Пригадуєте:

Де льони-довгуни вилягали
І гордо вставали,
Рахували сини,
Скільки літ їм зозулі кували…

За всім тим стояв наш невгамовний Юрій Біженко. По документах значився робітником, насправді, - заводський художник-оформлювач, диригент хору і акомпаніатор на баяні. А як виникала потреба, то міг допомагати і в цеху. Світла йому пам’ять.

Якось за успіхи у самодіяльності активістів сцени і передовиків преміювали подорожжю до Ленінграда, стільки тоді було вражень. Про ті яскравинки тодішнього життя згадую з теплом ще і досі…

І наостанок. Наш завод не виготовляв тканин, у цехах вироблялося лляне волокно, яке пресувалося у 60-кілограмові тюки і відвантажувалося на льонокомбінати не лише Союзу і соцтабору, наше волокно користувалося попитом у всій Європі.

Спілкувався Борис Бобришев
На знімку: підприємство «Пенькозавод» виглядало так 70 літ тому.

"Економія" на захисниках ?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Юридична консультація

Опубліковано: Середа, 23 лютого 2022, 16:27

Для військовослужбовців та ветеранів законодавством України передбачено велику кількість пільг у різних сферах життя, проте жодна з них не має належного механізму їх реалізації. Ті пільги, які покликані забезпечувати повернення військових до звичайного життя, не виконують свою функцію, а ті, що виконують покладену на них функцій - не реалізуються або реалізуються на неналежному рівні через недосконалий механізм або брак коштів.

Не стала виключенням у цьому правилі і грошова допомога, яка щороку виплачується учасникам бойових дій, інвалідам війни та деяким іншим категоріям осіб, адже держава виплачує таку допомогу у значно занижених розмірах.

Навесні 2021 року учасникам бойових дій було виплачено 1491 гривні, хоча вони мали право на отримання 8845 грн, а інваліди війни, залежно від групи інвалідності, недоотримали від держави від 8992 грн до 13269 грн. Більш детальна інформація щодо розмірів виплат, на які можуть розраховувати громадяни залежно від свого статусу наведено у таблиці.

Зазначена недоплата виникає внаслідок того, що Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» передбачений один розмір грошової допомоги, але щороку у зв’язку з прийняттям відповідного бюджету, де визначені всі видатки зі сторони держави, Кабінет Міністрів України виносить свою постанову, у якій визначає менші розміри грошової допомоги, ніж це передбачено законами.

А оскільки виплату разової грошової допомоги через свої структурні підрозділи здійснює Міністерство соціальної політики України, яке фактично підпорядковується Кабінету Міністрів України, то і виплати таких коштів проводяться у менших розмірах.

У той же час Конституційний Суд України вже двічі (у 2008 та 2020 роках) ставав на бік захисників України та визнавав неконституційними положення щодо зменшення розміру грошової допомоги, яка виплачувалася учасникам бойових дій. А вже у вересні 2020 року Верховний Суд прийняв зразкове рішення по справі №440/2722/20 щодо виплати щорічної грошової допомоги, після якого суди на всій території України почали задовольняти позови щодо неправомірної виплати менших сум грошової допомоги.

Однак, незважаючи на завідомо програшну ситуацію в суді, Кабмін і надалі продовжує зменшувати виплати щорічної грошової допомоги, адже далеко не всі отримувачі такої допомоги звернуться до суду, а значить – держава «зекономить» частину «своїх» коштів.

Але, якщо ви або ваші знайомі хочете отримати повноцінну виплату грошової допомоги – необхідно буде звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про визнання незаконними дій органу соціального захисту населення щодо виплати грошової допомоги у зменшеному розмірі та стягнути недоотриману різницю.

Такий позов необхідно подати до Чернігівського окружного адміністративного суду, а відповідачем по справі буде Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, адже саме він здійснює виплату грошової допомоги у Чернігівській області (окрім таких міст, як Чернігів, Ніжин та Прилуки, де виплати здійснюються органами соціально захисту при міських радах). При чому, платити судовий збір за подання такої позовної заяви не доведеться, а останнім днем для звернення до суду щодо грошової допомоги виплаченої у 2021 році є 30 березня 2022 року, тож не варто відкладати цю справу у довгий ящик.

І як писав наш Т.Г. Шевченко: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая».

Адвокат Володимир Лопатка
м. Чернігів. пр. Перемоги, 95, оф. 401
тел.: 066-94-96-435

Хибний виклик - помилка чи злочин?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: Середа, 23 лютого 2022, 16:22

На номер екстреного виклику «101» щодня надходить безліч повідомлень зі стаціонарних і мобільних телефонів із благанням про допомогу від громадян, які потрапили в екстремальні ситуації. Але, на жаль, серед них часто зустрічаються неправдиві виклики, або повідомлення про надзвичайні події, які не підтвердилися. Специфіка Служби порятунку полягає в тому, що рятувальники не можуть залишити поза увагою жоден виклик. Іноді, поспішаючи на хибний виклик, фахівці ДСНС не в змозі надати оперативну допомогу тим, хто її дійсно потребує. Адже під час слідування паралельно може надійти інформація про реальну надзвичайну подію. У такому випадку втрачається дорогоцінний час, який необхідний для порятунку постраждалих, ліквідації небезпечних ситуацій.

Шановні громадяни! Просимо вас серйозно відноситися до роботи оперативних служб і думати про наслідки, до яких може призвести неправдивий виклик. Шановні дорослі, поясніть дітям, що їхні пустощі можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Будьте відповідальними!
* * *
Упродовж минулого тижня підрозділами ДСНС України врятовано 103 людини та ліквідовано 930 пожеж

Упродовж минулого тижня (з 07.02 по 13.02) підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій здійснювали виїзди для проведення заходів із запобігання надзвичайним ситуаціям, оперативного реагування на події та ліквідації їх наслідків, гасіння пожеж, проведення інших рятувальних заходів.

Від початку тижня зареєстровано 1 тис. 156 надзвичайних подій, на які забезпечено реагування підрозділів ДСНС з виїздом до місця їх виникнення. В результаті вжитих заходів врятовано 103 людини.

Ліквідовано 930 пожеж, врятовано на пожежах 44 особи та не допущено знищення вогнем 404 будівель і 32 од. техніки. На пожежах загинули 52 особи, орієнтовні збитки, за оперативними даними, становлять 4 млн. 453 тис. грн.

Упродовж тижня піротехнічними підрозділами ДСНС здійснено 74 виїзди, у ході яких виявлено, вилучено та знищено 660 вибухонебезпечних предметів.

Протягом тижня на водних об’єктах загинуло 12 осіб.

Віктор КРАВЕЦЬ,
начальник Ніжинського РУ ГУ ДСНС України
у Чернігівській області

Лікуємося разом!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Здоров'я

Опубліковано: П'ятниця, 11 лютого 2022, 12:08

З Валерієм Тчанніковим зустрілися непередбачено, але трапилося це доречно. Минулого разу спілкувалися все про той же COVID-19, тепер до нас дістався ОМІКРОН. Хоча менш небезпечний, але дуже заразний. Ще одна особливість недуги – вона часто вражає молодше покоління. Проте почали розмову про суглоби, про їх захворювання. Згідно з домовленістю Валерій Володимирович підготував підбірку матеріалів, як зменшити біль в суглобах без медикаментів. Не став втручатися у текст фахівця, подаю без змін.

- Багато продуктів харчування посилюють біль в суглобах, серед них продукти, які споживаємо у значній кількості, а саме: картопля, помідори, перець, баклажани. Вони, на жаль, провокують запальні процеси в суглобах, тому слід обмежити їх вживання, або й зовсім відмовитися від них хворим на артрит.

Важливо враховувати, що загострення больового синдрому при подагричному артриті провокує споживання жирного: м’ясних бульйонів, холодцю, а також алкоголю й шоколаду.

Фруктози можна їсти не більше 15 г на добу (тобто 2 яблука чи груші або 4 абрикоси).

Запалення і біль у суглобах спричиняється цукром, тому ним не можна зловживати.

Бажано виключити з раціону повільні вуглеводи: каші, макарони, хоча гречка й горох - підуть на користь.

Надлишкова вага викликає надмірне навантаження на суглоби, найбільше страждають коліна й перший (великий) палець стопи. Тому варто нормалізувати індекс маси.

Потрібно більше рухатись, а щоб зменшити навантаження - використовуйте палицю, ходунки чи палички для скандинавської ходьби.

Допоможуть зменшити біль бандажі, ортези, кінезотейпування.

Виконуйте ці поради і якість вашого життя покращиться! Проте, якщо біль не вщухає, не зволікайте зі зверненням до лікаря, можливо, вам необхідне додаткове обстеження й медикаментозне лікування.

Наша розмова відбулася напередодні 2-го лютого, це пам’ятна дата для тих, хто знав батуринського травозная Олександра Костянтиновича Кодакова. Це день його народження, народний цілитель прийшов у наш світ у 1909 році. Згадав, що травник лікував і запалення суглобів. Ось одна з його порад.

- Як болять ноги, заготовте березове листя і залиште його у мішку, аж доки не зігріється. Коли їх температура підвищиться – почнуть «горіти», занурюйте кінцівки у гарячу масу. Для зручності використовують два вузьких мішки, з якими можна пересуватися. Кілька таких сеансів здатні усунути біль від ревматизму, артрозу і інших. Побічної дії процедура не викликає.

Як пропозиція не зарадить, можливо вам необхідне медикаментозне лікування. Звертайтеся до амбулаторії сімейних лікарів Тчаннікових за телефоном 068-257-01-17. ( пн-пт 8.00-16.00, обідня перерва з 13.00-14.00) м. Бахмач, вул. Першотравнева 41/2.

Борис Бобришев

Мале фермерство в Україні у 2022 році опинилося на шляху «виживання»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 11 лютого 2022, 11:36

Зростаючий курс доллара, подорожчання хімії та палива, дефіцит добрив — це те, з чим зіштовхнулися дрібні українські фермери. При цьому держава, замість того, щоб допомогти “вижити” аграріям та спонукати громадян розвивати “крафтове” фермерство, надає дотації великим компаніям, які нерідко належать олігархам. У результаті складаються несприятливі умови для малих підприємців.

Політика держави після ліквідації колгоспів та передачі «паїв» сприяла наприкінці минулого століття становленню малого фермерства, і у 2000 році в Україні працювало понад 40 000 приватних фермерів (фермерських господарств) - юридичних осіб та понад 4 млн особистих селянських господарств - домогосподарств. В цілому, ці дрібні власники виробляли понад 60% валової сільськогосподарської продукції в 2000 році.

Проте уже протягом наступних 20 років їхній внесок у валовий сільськогосподарський продукт скоротився до менш ніж 40%. Однією з основних причин таких показників експерти Київської школи економіки Олег Нів’євський, Павло Яворський та Олександр Донченко у дослідженні «Малі фермери та домогосподарства в сільському господарстві та сільській економіці: оцінка їх ролі та заходи з підтримки їх сталого розвитку» вважають зміну аграрної політики держави.

Незважаючи на декларативні заяви профільного міністерства та державних органів про наміри підтримки малого фермерства та працевлаштування сільської молоді, наслідки прийнятих законів складаються у невтішну картину для селян.

«Нещодавно до ГО звернувся фермер з Київської області. Він з родиною з 2015 року власноруч обробляв 50 гектарів землі. Мали техніку, дещо брали в оренду. Останні 2 роки були вдалими для бізнесу, вдалося ще докупити техніку, але, здається, що щастю прийшов кінець і 2022 рік виглядає по-іншому. За його словами, собівартість агровиробництва подорожчала майже втричі. А що робить держава? Приймає закон 5600, за яким фермер має сплачувати ще більше податків. Він вирівняв фермерів з іншими виробниками. Незалежно від того, скільки людей у вас працює крім звичних витрат треба ще заплатити 1500 грн. за гектар. І це на фоні того, що добрива подорожчали в 4 рази. І якщо інші країни забороняють експорт добрив, щоб в першу чергу забезпечити внутрішній ринок. То в Україні щотижня зростає ціна, тому що великі гравці експортують добрива, а держава фермерів не захищає», — обурюється голова громадської організації «Сила Землі» Сергій Семенченко.

Голова ГО переконаний, доки держава не створить комфортні умови для розвитку дрібного фермерства, такий вид діяльності буде пов’язаний з надзвичайно високим ризиком. Ситуація ускладнюється ще й тим, що аграрії мають додаткове зобов’язання у вигляді орендної плати за паї, яку треба буде сплачувати незалежно від врожаю та цін на зерно.

«Мінімальне податкове зобов’язання з кожного гектару сільгоспземель, яке наразі передбачається податковим кодексом, безпосередньо втручається в земельні відносини. Наприклад, для малих фермерів це стимул не виробляти, а віддавати землю в оренду. Законопроєкт №5600, з моєї точки зору, не боротьба з якоюсь олігархією, а навпаки – загроза розвитку дрібного фермерства в Україні», — вважає професор Київської школи економіки, Олег Нів’євський.

На думку юриста Володимира Пристая, новим законом держава прагне збільшити надходження до бюджетів, але робить це за рахунок селян, малих і середніх сільгоспвиробників.

«Зміни оподаткування аграріїв - це яскравий приклад того, як мета не виправдовує засоби. І як держава бореться з наслідками, а не причинами існування аграріїв «поза законом». За таких умов вплив держави відчують не реальні гравці тіньового ринку агробізнесу, а дрібні суб’єкти господарювання та селяни, які вирощують продукцію для власних потреб», — сказав юрист.

Усе дорожчає, зростає курс валют, збільшується вартість електроенергії, ситуація ускладнюється ще й суттєвим подорожчанням добрив. Виникає запитання, на чому має заробити дрібний фермер? Завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ “Інститут аграрної економіки” Олександр Захарчук переконаний, що саме малі, середні та сімейні фермерські господарства, які обробляють землеволодіння на 400–500 га і мають обмежені кошти на закупівлю добрив, постраждають першими.

«Ситуація загрожує продовольчій безпеці. Адже проблема полягає не лише у подорожчанні продуктів харчування, а й у меншому врожаї, доході, зменшенні валютної виручки та сплачених державі податків в агросекторі», — попереджає Олександр Захарчук.

На жаль, в сьогоднішній ситуації маленьких фермерів поклали на один щабель з великими агрохолдингами, але якщо на останніх, за рахунок великих потужностей, не так сильно впливає зростання цін, і вони мають можливість працювати і навіть збільшувати потужності, то маленькі фермери, на жаль, опинилися на межі «виживання». Чи не єдиним порятунком може стати прийняття низки законів, які б підтримали фермерів, але в планах діючої влади зміни законодавства в цьому питанні поки що немає.

Згідно з даними Держстату витрати на виробництво сільськогосподарської продукції в Україні лише зростають, і збільшились на 34,7%.

Усі ці фактори вже призвели до того, що сільгоспвиробництво в Україні скоротилося на 8,2%, і тенденція до закриття фермерських господарств та міграції у міста зберігається, а, отже, мова йде про подальше знелюднення і занепад українських сіл.

ГО «Сила землі» вимагає у влади вжити невідкладних заходів для збереження малого бізнесу.

Не вбивайте дрібних фермерів! Вони не хочуть залишати свої землі і переїжджати в міста!

Сергій Семенченко,
голова організації

Про шайбу не забувають!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 11 лютого 2022, 11:03

Ще у січні хокеїсти Бахмача отримали запрошення на турнір у Мену. Звісно, льодова дружина наших земляків з готовністю прийняла пропозицію менян, тим паче, що один із ініціаторів спортивного дійства - колишній наш земляк, Менський міський голова, Геннадій Примаков.

У міру можливості, в більшості це стосувалося відповідної погоди, бахмачани завзято тренувалися. А на початку лютого на стадіоні «Колос» відбулася товариська зустріч між ХК «Бахмач» та ХК «Ромни».

Назву склад нашої дружини: капітан Микола Мицик, воротар Роман Ігнатенко, польові гравці - Віталій Шекера, Сергій Власенко, Юрій Ігнатенко, Олександр Малашенко, Володимир Єрохін, Станіслав Ігнатенко.

Приємно, що на матч прийшло чимало вболівальників, чия підтримка так стимулює гравців до отримання результату. Тож майстерність і підтримка трибун сприяли завершенню гри з переможним рахунком 15 : 6.

Отже, на традиційний щорічний хокейний турнір «Кубок мера» в Мену вирушали у піднесеному настрої. Зазвичай, участь у ньому беруть ХК «Мена», ХК «Бахмач» та ХК «Борзна». Так було і минулої суботи.

Спостерігати баталії на льодовому майданчику зібрався чималий гурт любителів гри із шайбою. Виявляється, шанувальників цієї динамічної, швидкісної, найдзвичайно рухливої боротьби є чимало. Одна справа спостерігати за матчем на телеекрані – інша бути учасником події.

У напруженій боротьбі все-таки переміг ХК «Бахмач». Адже наша льодова дружина підсилилась, бо запросили до складу ще гравців Ігоря Лініченка і Євгена Верхоляка. До того ж, кращими на турнірі визнано наших воротаря Романа Ігнатенка та нападника Олександра Малашенка. З таким складом гріх не перемагати.

Учасники вдячні за високу організацію спортивного дійства Олександру Карпенку, Роману Справедливому, Володимир Гнипу, як завжди все було на відповідному рівні.

Захід відбувався за підтримки народного депутата Анатолія Гунька і міського голови Геннадія Примакова. Допоміг матеріально і підтримав морально наш постійний спонсор і меценат Олексій Соболєв.

Віталій Шепель

Від Сум до Чернігова...

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 11 лютого 2022, 10:31

Суми.

Чемпіонат України серед школярів старшого віку. Біг з перешкодами 2000 метрів. Дмитро Єременко: 12-ий. Майже місяць хворів, але вийшов на дистанцію і показав достойний результат.

Чернігів. Чемпіонат області зі стрітболу серед дівчат. Учасниці з Пісок і Курені вибороли друге місце. Приємно дивує: сільські школярки обставили багатьох суперниць з міст. Краща гравчиня - Катя Бендяк.

Велика подяка нашому обласному депутату Валерію Колоші за матеріальну підтримку наших поїздок на змагання.

Сергій Пулінець

СпасибI ВАМ!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 11 лютого 2022, 10:00

Погодьтеся, частенько кидаємо камінь у город наших медиків, відшукуючи недоліки у їх клопіткій, відповідальній і напруженій справі. Проте нещодавно на власному досвіді переконалася у високому фахові лікарів колишньої ЦРЛ.

Працюю у столиці, саме там на вахті стався напад різкого болю. Київські доктори півдня возилися зі мною, аби встановити причину. Вирішили ескулапи, що запалився апендицит. Видно, Небеса нашептали мені добиратися додому, умовила тільки ввести знеболююче.

Так-сяк дісталася Бахмача, була субота, зціпивши зуби, вирішила чекати понеділка. Та де там, уранці в неділю до мене прибула швидка. Уже у приймальні отримала прочухану – навіщо терпіла, справа виявилася складніша і небезпечніша. Почувала себе так кепсько, що не все і не всіх можу тепер пригадати. Здається збіглася до мене вся лікарня, переживали за мій стан, та все ж знаходили слова підтримки.

Висловлюю щиру подяку всьому колективу лікарні. Особлива вдячність завідувачці відділенням Р.М.Лобановій, лікарю-гінекологу К.Ф.Смолінському. Спасибі за золоті руки хірургам С.Г.Чалому і П.Г.Ведмідю, за професіоналізм і чуйне ставлення - медичним сестрам К.Д.Котенко і Л.В.Новак, С.М.Барабаш і В.М.Карпусь. Дякую анестезіологам О.В.Троценко і Л.Ю.Киричок.

Показово оперативно прибула «швидка»… Видно, Небеса нашептали мені добиратися додому, бо тільки у нас такі вмілі доктори із золотими руками і дбайливими серцями. Спасибі ВАМ!

Валентина Дорош