Головна

Новини футболу

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Субота, 15 вересня 2018, 10:53

9 вересня в місті Бахмачі на стадіоні «Колос» відбулася зустріч першості області з футболу серед ветеранів між командами ФК «Прилуки» та ФК «Бахмач».
У дуже напруженій боротьбі наша команда отримала вольову перемогу з рахунком 2:1. Голи забили Віктор Філіпов та Олександр Болотов.

Наступна гра відбудеться 16 вересня в місті Талалаївка з місцевою командою.

У разі перемоги команда ФК «Бахмач» виходить на перше місце в групі.

Микола Мицик, голова БРО ФСТ «Колос»

«Никто не забыт, ничто не забыто»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Субота, 15 вересня 2018, 10:32

Кто из нас знает досконально о cобытиях памятного дня сентября 1943 года, когда в изгоревавшийся наш городок возвратились советские солдаты? С какой стороны входили, где происходили бои? Кто командовал соединениями армии И. Д. Черняховского - семидесятой гвардейской Глуховской, сто сорок третьей, семьдесят пятой гвардейской, сто тридцать второй стрелковыми, двести двадцать первой бомбардировочной авиационной дивизиями? Это было 75 лет назад – давно, а забыть не имеем права, потому что каждая пядь отвоеванной земли оплачена солдатской кровью. Сотни бойцов и офицеров Красной Армии сложили свои головы, освобождая наш родной Бахмач. Почти 50 бойцов покоятся вечным сном в братской могиле на территории бывшего свеклосовхоза.

Это захоронение времен Великой Отечественной на территории города единственное не перенесенное на Мемориал Славы. История могилы такова. Когда создавался комплекс у Вечного огня, куда переносились останки всех захоронений периода оккупации, совхозовцы воспротивились: «Они освобождали нашу землю, пусть в ней и почивают. О героях будем беспокоиться сами…»

И вот по случаю 75-й годовщины освобождения возле памятника героям состоялся митинг. Прибыли сюда председатель районного совета Виктор Мищук, городской мэр Павел Шимко, председатель районного совета ветеранов Иван Соколов, руководитель местного сельхозпредприятия Владимир Романенко, ряд руководителей предприятий и учреждений, местные ветераны труда.

…Бросаю взгляд на погост, где стоит и памятник над братской могилой. Здесь стало как-то светлее. Наконец сообразил, как и было задумано еще 9 мая, спилили старые полусухие тополя. Еще раньше обратил внимание на новенькую ограду, установка которой задумана тогда же, в мае. Выполнено много, но все же не мало нужно здесь еще сделать. Об этом и говорит Иван Георгиевич, отдавая честь памяти погибших за освобождение нашего города. С болью отметил, что все меньше уделяем внимания увековечиванию памяти тех, кто принес нам мир, кто растоптал фашизм, кто отдал для этого самое дорогое – свои жизни.

Присутствовавший на митинге Юрий Вовкогон, ранее трудившийся в свеклосовхозе, проживающий еще и ныне на территории бывшего Пролетарского отделения, а теперь депутат Фастовецкого сельского совета, почтил память героев. Позавидовал бывшим коллегам, ухоженному памятнику. В его хуторке тоже стоит невысокий обелиск погибшим солдатам Великой Отечественной, но он пребывает в запущенном состоянии. Крылатое «Никто не забыт, ничто не забыто» не о хуторском осунувшемся памятничке.

Так держать!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Субота, 15 вересня 2018, 10:01

Теперь трибуны стадиона „Колос”собрали любителей футбола на игру чемпионата Украины среди коллективов физкультуры. В субботу состоялась встреча ФК „Агродим” и ФК „Альянс” из Липовой Долины на Сумщине.

Первая половина игры закончилась для бахмачан с неутешительным результатом. Уже на первых минутах матча гостям удалось забить гол. Последующие обоюдные атаки счет так и не изменили.

Команда гостей – орешек крепкий, в чемпионате занимала второе место. Что это не случайность, подтверждали совершенной игрой на зеленом поле. Но, как уже отмечал автор ещё в предыдущем сезоне, ФК „Агродим” - команда второго тайма. В большинстве случаев именно во второй половине игры в высшей степени проявляются бойцовские качества наших футболистов. Не стал исключением и субботний матч. Сначала на 15 минуте после комбинации мастерски завершил удар, удачно дополнивший состав команды, нападающий Абамба Бурейма.

Пока липоводолинцы приходили в себя от пропущенного гола, спустя минуту, удвоил результат полузащитник Артем Ильченко. Верно оценив ситуацию, пробил метров с тридцати из-под ног и нападавших, и защитников. Мяч забился в сетке ворот, влетев практически в „девятку”. Восхищению трибун не было предела, но предстояло еще длительное врямя к завершению игры. К чести агродомовцев они не ушли в глухую защиту, а пытались увеличить разрыв. Моментов изменить счет возникало у обоих ворот множество, потому матч был захватывающим.

Не могу умолчать о темной стороне поединка, омрачало настроение не совершенное судейство. Ошибок было столь много и столь откровенных, что это отмечали все присутствовавшие от рядовых болельщиков до знатоков футбола. Тем более весомее оказалась победа ФК „Агродим” над непростым соперником.

Что тут скажешь, пожелаем нашим кумирам: „Так держать!”

Борис Бобрышев

Як талалаївський селянин царя злякав

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Субота, 15 вересня 2018, 09:35

Більшість стародавніх могутніх правителів, які на перший погляд виглядали впевненими і сильними, в дійсності жили в постійному безсонні та страху, що хтось відбере в них владу. Здебільшого, острах втрати влади та місячні безсонні ночі, сповнені паніки і параної, викликали звичайнісінькі чутки. Слово простої пересічної людини про можливий бунт підданих відразу запускало каральних механізм, жертвами якого ставали невинні люди. Після запуску карального механізму вже було байдуже, де правда, а де вигадка. Ясно було одне – правителі і керовані ними імперії боролись за збереження свого пануючого стану, і вони зітруть з лиця всіх, хто становитиме для них навіть вигадану загрозу.

У 1675 р. звичайнісінький селянин з села Таталаївка Ніжинського козацького полку сколихнув та змусив панікувати московську владу в Гетьманщині та самого московського царя Олексія Михайловича. На 1675 р. Москва сильно боялася втратити Україну, особливо після другої українсько-московської війни 1668 року. Лише жадоба козацької старшини, якій титули й дарунки царя були дорожчі за власну державу, дозволила московітам здобути важку перемогу. Криваві бої у 1668 р. тривали в Ніжині. Тож, починаючи з 1669 р., коли Гетьманщина і Московське царство уклали мирну Глухівську угоду, московські воєводи в Ніжині пильно стежили за настроями ніжинців, намагаючись не допустити бунтів. Втім, на початку 1675 р. гінець привіз московському царю лист з Ніжина. Одночасно лист схожої тематики надійшов і до Батурина, в руки гетьману Івану Самойловичу. Автором листа був московський воєвода в Ніжині Оверкій Опухтін.

Сніжного січневого вечора двоє козаків заїхали до с. Талалаївка (нині село Ніжинського району Чернігівської області). В пошуках місця для ночівлі побратими забрели до хати місцевого селянина Андрія Москолева. Перед сном Андрій пригостив козаків вечерею. Господар намагався не посоромитися й пригощав гостей всім найкращим. А що то за козацька вечеря без горілки!?Якщо вже пити – то відро. Чарчина за чарчиною - й козаки втрачали розум та схилялися до сну. Коли побратими поснули, Андрій знайшов лист, що випав у одного з п’яних козаків. Селянину стало цікаво, що ж там написано. Але, як і більшість українських селян XVII ст., Андрій не вмів читати. Неграмотними були і його сусіди, та й вся вулиця. Єдиною грамотною людиною на всю Талалаївку був Марко – дяк місцевої церкви. Не дочекавшись світанку, Андрій побіг до дяка й попрохав його прочитати написане в листі. Марко взявся читати й повідав Андрію, що це лист правобережного пропольського гетьмана Петра Дорошенка. У ньому ворожий Москві гетьман закликає козаків Лівобережної України, в том числі Ніжинського козацького полку, повстати проти московських воєвод в українських містах та очистити від них Гетьманщину. Почувши слова дяка, Андрій мерщій побіг до хати та повернув козакам листа.

На ранок козаки вирушили до Кролевця. Натомість Андрій, пам’ятаючи смерть і розруху, яку принесла війна 1668 р., пішов до Ніжина, де зустрівся з місцевим московським воєводою Оверкієм Опухтіним. У розмові з воєводою Андрій передав усе, що сказав йому дяк, читаючи листа. У підтвердження селянин додав, «що 6 січня 1675 р., будучи на торгу в Ніжині, чув від приїжджих людей з Правобережної України, що козаки хочуть побити царських вояків у Ніжині. Теж саме він чув і від жителів Ніжина та навколишніх сіл».

Бахмацький РВК інформує

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: Субота, 15 вересня 2018, 08:59

ВИТЯГ З НАКАЗУ
військового комісара Бахмацького районного
військового комісаріату
15.08.2018 м. Бахмач № 165

Про призов громадян на строкову військову службу в жовтні-листопаді 2018 року.

На підставі Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу”, Указу Президента України від 15 лютого 2018 року № 33/2018 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2018 році», постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних» проводиться призов громадян на строкову військову службу.

З метою організованого проведення чергового призову громадян на строкову військову службу, –

Н А К А З У Ю :

1. Усім громадянам, яким у період чергового призову виповниться 20 років, а також громадянам, які народилися в 1991 – 1998 роках і втратили право на відстрочку від призову, або не були призвані раніше на строкову військову службу з різних обставин, з’явитися на призовну дільницю Бахмацького району для призову на строкову військову службу за адресою: Бахмацький район, м. Бахмач, вул. Шевченка 38 у зазначений час із документами, які зазначені в особистих повістках. Громадянам, які не отримали особистих повісток для призову на строкову військову службу, також прибути в Бахмацький районний військовий комісаріат до «10» жовтня 2018 р. включно, і мати при собі документи, які засвідчують особу.

2. Усім особам призовного віку, які підлягають призову на строкову військову службу і тимчасово перебувають на території Бахмацького району, негайно повернутися до місць постійного проживання і з’явитися у районний військовий комісаріат за місцем військового обліку для проходження призовної комісії.

3. Громадяни, які ухиляються від призову і не з’являються за повісткою до військового комісаріату, несуть відповідальність згідно з законодавством.

4. На підставі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» керівники підприємств, установ, організацій кооперативів та навчально-виховних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності, зобов’язані надати до Бахмацького РВК списки юнаків призовного віку (18-27років) до 10.09.2018 року та відкликати призовників з відряджень і забезпечити їх своєчасне прибуття на призовну дільницю.

5. Наказ довести до усього особового складу районного військового комісаріату, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів та осіб, які залучаються для роботи на призовній дільниці.

6. Контроль за виконанням вимог наказу покласти на заступника військового комісара.

Військовий комісар Бахмацького
районного військового комісаріату
підполковник О.Л. ГРИГОРЧУК

Згідно з оригіналом:
Начальник відділення офіцерів запасу і кадрів
Бахмацького районного військового комісаріату
майор М.М. КИРИЧЕНКО

І знову про реформу "Укрпошти"

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 07 вересня 2018, 12:51

Вже стало зрозуміло, що питання реформування поштових відділень згідно пілотного проекту Укрпошти на теренах Чернігівської області провалилося.

Усі перемовини з керівництвом центральних органів Укрпошти та Чернігівської дирекції не мали успіху. Тому Чернігівська обласна організація Радикальної партії Олега Ляшка звернулася до всіх небайдужих та до інших політичних партій підтримати акцію біля приміщення центрального відділення Укрпошти у Чернігівській області. Небайдужих виявилося багато. Серед них керівники територіальних громад, працівники пошти, користувачі послуг Укрпошти, читачі паперових ЗМІ.

Бахмацька районна організація Радикальної партії Олега Ляшка, депутати Бахмацької районної ради, керівники територіальних громад району, працівники пошти підтримали цю акцію, приїхавши до Чернігова 4 вересня під Будинок пошти. Зібрання прийняло рішення звернутися до депутатів Чернігівської обласної ради про скликання позачергової сесії, щоб висловити недовіру керівництву Чернігівського відділення Укрпошти та звернутися до Президента України та голови Уряду про відміну даного проекту.

Якщо вимоги зібрання не будуть виконані, то присутні зголосилися їхати до Києва на подальші акції протесту.

Микола Прокопенко,
голова Бахмацької районної організації політичної партії “Радикальна партія Олега Ляшка”
Фото автора.

9 вересня - День визволення Бахмача

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 07 вересня 2018, 12:29

Безжальне колесо Другої світової війни прокотилося по українській землі, залишивши за собою розруху і безліч людських жертв. Справжній масштаб цих великих втрат неможливо оцінити. Та навіть всевладний час не в змозі стерти із нашої пам’яті факти про ті страшні і величні події. Нам ніколи не забути цієї страшної трагедії. І зараз, у ці вересневі дні, згадуємо події, які передували звільненню Бахмаччини від ярма окупації.

Бахмач був окупований нацистами 10 вересня 1941 року, але перші удари зазнав 14 липня 1941 року, обстріл з неба тривав 2 години 40 хвилин.

14 річний хлопчик Толя Листопадов у своєму щоденнику писав: «Горел сенопункт. На Киевском вокзале рвались в эшелонах снаряды, бомбы, патроны… К небу подымались огненные столбы от цистерн с бензином. В сад поликлиники начали свозить убитых. Привезут машину и за новыми уезжают. Раненых тоже собирают. Народу много побило. Никто не знал, как прятаться…»

Геннадій Григорович Салін (1945 р.н.) розповідав: «14 липня 1941 р. мій дід пішов платити податок за землю і за коня, повертався додому, коли почався обстріл. На початку вулиці (зараз Гайдамацька) жили Кармалиги, і дід заховався біля їх погребу. Від цистерни відірване дно його там накрило і він помер. Навпроти водонапірної башти, ближче до вул. Київської, був склад артилерійської зброї. Фрагменти зброї після вибуху відлітали до с. Бахмача. Будинок наш з документами та одягом згорів, загинув і кінь. Приютили нашу родину спочатку у с. Бахмачі І, а потім сім`я переїхала у с. Зеленівку. Повернулися в м. Бахмач після його звільнення у 1944 р. Під вокзалом на Бахмач-Київському було підземелля і люди, які ховалися під час бомбардування в ньому, там загинули, а вокзал перенесли трохи далі.»

Віктор Андріянович Шуба пригадує: «Коли бомбили Бахмач, мені було 8 років, але я пам`ятаю той гуркіт, який лунав до нас у с.Шаповалівку та яскраве світло, яке стояло над містом, а ще деякі літаки скидали листівки, які ми пізніше знаходили на городах та полях».

Звільнено м.Бахмач 9 вересня 1943 року. У цей день разом з першим осіннім багрянцем прийшла в наш край жадана свобода. Взяттям Бахмача наші війська позбавили ворога центра важливих комунікацій і вирішального опорного пункту та відкрили шлях до Дніпра. У місті було захоплено значні трофеї, у тому числі багато складів, танків, гармат та іншого військового спорядження. Багато воїнів, які відзначились у боях, одержали урядові нагороди.

Марія Семенівна Похіль (1931 р.н.) повідала: «Коли звільнили Бахмач останній ешелон з військовими відходив з міста 19 вересня 1943р. через с. Часниківку. Люди з села Бахмача та моя родина, щоб попрощатися з рідними, які йшли на війну, вийшли на стежку у с. Бахмач. Паровоз довго свистів, під’їжджаючи до нас, та зменшив ходу, тільки котився. Ми всі почали кричати і свистіти, це було о 17 годині, так ми прощалися з нашими солдатиками, багато з них не повернулися додому, серед них і мій батько Кошіль Семен Йосипович».

Коли зустрічаєш очевидця подій Другої світової війни, яких залишилися лише одиниці, слухаєш їх розповіді, перед очима чітко постає весь жах, людський біль, страшні втрати – обов`язкові супутники кривавої війни.

Наталія Шевченко,
старший науковий співробітник
Бахмацького районного
історичного музею

Дбаймо про здоров’я разом - не спалюємо бур’янів та сухої трави!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 07 вересня 2018, 11:57

Спалювання листя і сухої трави надзвичайно небезпечне. На превеликий жаль, ми рідко звертаємо на це увагу. Під час згорання однієї тонни рослинних залишків у повітря потрапляє біля 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. У тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопрен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовини. На присадибних ділянках рослини нерідко окроплюють пестицидами, які також потрапляють у повітря під час згорання листя чи трави. Найбільше пестицидів містить бадилля картоплі, яке ми так рясно окроплюємо від колорадського жука. Додаткова проблема полягає в тому, що з листям, як правило, горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. При згоранні, скажімо, поліетиленового пакету, у повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони зачасту, стають причиною дертя у горлі, кашлю. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні, поліциклічні, вуглеводні сполуки. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюються канцерогенна сажа і оксид сірки, що викликаює респіраторнні захворювання. Постійно подразнюваний димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо це впливає на тих, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзилліти. До вогнища нерідко потрапляють ДВП, ДСП, фанера. Ці матеріали містять формальдегідні смоли, до складу яких входять формальдегіди, і можуть бути пофарбовані масляною фарбою, що містить свинець.

Прикро визнавати, та найчастіше біля вогнищ можна побачити дітей – дошкільного і молодшого шкільного віку, а вплив диму на їх організми особливо небезпечний.

Викладені вище факти є непереборним доказом того, що спалювання рослинних решток несе численні загрози здоров’ю людини. Керуючись статтею 50 Конституції України, яка гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен з нас має законне право боротися із спалюванням. Статті 16 і 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняють спалювання листя. Відповідальність за порушення цієї норми передбачена статтею 77 адміністративного кодексу України. Розпорядженням міського голови створені мобільні групи із працівників міської ради, поліції та комунальних підприємств для попередження спалів. За порушення Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та «Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів та додержання тиші в громадських місцях м.Бахмач» накладається штраф у розмірі від 340 до 1360 грн.

Бахмацька міська рада

Cлово про ювіляра

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Подорож Бахмацьким районом

Опубліковано: П'ятниця, 07 вересня 2018, 11:26

Валерій Петрович Колоша відзначає перше 50-річчя. Досить поважний вік, не віриться, бо енергії, завзяття, ідей у нього вистачить на кількох, до того ж, навіть молодших. Звісно, в одному матеріалі неможливо розповісти про всі добрі справи ювіляра, але заступник редактора обласної газети „Деснянська правда” Сергій Дзюба спробував.

Європу в Пісках уже наздогнали

Побувавши в мальовничому селі Піски Бахмацького району, ще раз переконався: попри нинішні негаразди та деякі песимістичні прогнози, не все в Україні погано. Адже є у нас справжні патріоти, творці, будівничі та великі подвижники, які самовіддано трудяться на рідній землі, відроджують село, щодня щиросердно дбають про людей і, незважаючи ні на що, не опускають руки, а навпаки вірять у сильну та заможну, велику Україну. Вони – свідомі, працелюбні та чуйні. Дбайливі, небайдужі господарі. Сіль землі, як говорять про таких дивовижних, яскравих і мудрих людей у народі. Це – справжня національна еліта! Бо, якщо хто й порятує нашу Вітчизну, то ось такі сільські трударі, як директор ПСП «Пісківське» Валерій Петрович Колоша.

«Як ти з хлібчиком побалакаєш, таким його й створиш!»

Спілкуватися з цим дужим, привітним та усміхненим козарлюгою – одне задоволення! Скільки всього цікаво розповість і покаже, що аж повертатися до Чернігова не хочеться – отак би й сидів та слухав, ходив селом і дивувався – як все це вдалося зробити?!

Здавалося б, уже не раз був у Пісках, а щоразу тут – усілякі новації. Ніби ж і село – порівняно невелике, а сільгосппідприємство тут не просто працює – розвивається буквально на очах! Невгамовний Валерій Колоша зупинятися на досягнутому не збирається, адже і свого не цурається, й повчитися чужому завжди готовий, якщо ці знання можна успішно використати вдома.

Валерій Петрович – місцевий, хлібороб із діда-прадіда. Розповідаючи ту чи іншу повчальну бувальщину, й зараз часто промовляє: «батьки навчили», «матуся каже…». І в цих теплих словах – така синівська повага та вдячність. Особистість. Добродій – містке слово, від «робити добро». Причому оповідає те все Валерій Колоша з гумором, дотепно, живою й колоритною українською мовою. Ще б пак! Він – великий шанувальник народних традицій.