Головна

На календарі березень, а в Курені запахло грозою. Громовиці, вірогідно, не станеться, а от буря відбутись може. Як не дивно, циклон її зародився аж рік тому у Халимоновому і «робив погоду» у тамтешньому СТОВ імені Ватутіна кілька місяців. Тоді тут боролись за право орендувати землю дві потужні агрофірми: ТОВ «Дружба Нова» і ТОВ «Компанія Агро Трейд». Перша приписана на Полтавщині, а друга має коріння на Харківщині. Конкурентна боротьба так захопила суперників, що скоро вдались вони до закупівлі і майнових паїв. Харків’яни ладні були платити вже по 150 відсотків їх номінальної вартості. І платили ! Це, врешті- решт, змусило розщедритись і полтавців. Очікувані великі гроші халимонівців пересварили, сільська громада розкололась навпіл. Це не сприяло ні мікроклімату в селі, ні розміреній праці як в полі, так і на фермі. Та, як говорять, час лікує. Пристрасті згодом вщухли, але ще й досі у СТОВ згадують ті дні, як поганий сон.

На той час ТОВ «Компанія Агро Трейд» вже орендувало землі пайовиків-курінців із СТОВ «Злагода». Нові орендарі зробили щедрі інвестиції у придбання нової техніки, мінеральних добрив, елітного насіння. Курінці, як ніколи, організовано провели весняні роботи, впорались навіть з тими площами, до яких не доходили руки впродовж багатьох років.

 

„І ось сьогодні в далекій Японії стартував Чемпіонат Світу зі спортивного орієнтування на лижах. І є один спортсмен, який представляє Україну на цих змаганнях - це Арсен Журавель, він є найкращим спортсменом України, що довів останній Зимовий Чемпіонат в Кролевці, де він виграв всі особисті старти”. Цю новину від 4 березня знаходимо в Інтернеті й негайно телефонуємо батьку-тренеру. Микола Дмитрович сповіщає, що мобільний зв’язок у Японії нашими операторами не підтримується, тож і він із сином зможе лише по приїзді поспілкуватися. Отже, й ми вітали нашого спортсмена вже 11 березня.

Яке перше питання людині, що повернулася з Японії? Звичайно, про сакуру! Бо японська вишня – це, напевне, найвідоміший для нас, європейців, символ тієї таємничої країни.

„Квітують сакури, росте рис, в Токіо +10О. Хоча ми, звісно, багато не мандрували, але це бачили”, - говорить Арсен.

Ноги вже не носять, та подалась на сход послухати, про що там говоритимуть, адже ми, батуринці, тепер городяни. Найбільше хвилює, як будемо жити далі. Та відповіді на це питання на тому сході не почула. Здебільшого балакали про необлаштовані вулиці, про сміття, якого все більше у нашому селищі, тобто, місті. Ще зробили проблему із склотари, наче нам ні про що поговорити. Залишились ці пляшки після будівельників. Здамо їх раз і крапка. А нам подавай приймальний пункт! А не подумали мої земляченьки, як буде Батурин-місто жити без Ющенка. Де ми візьмемо грошей добудувати незавершене? А вже сьогодні маємо борги, сказати тільки - майже мільйон. Та й не це , думаю, - головна наша проблема завтрашнього дня. Промовці побіжно зачіпали це питання, але ребром, як то кажуть, його ніхто не поставив. А проблему нам цю не оминути. Адже все те набудоване треба охороняти і берегти. З охороною теж непереливки. Кілька наших міліціонерів ради тому не дадуть. Згадайте, як позникали новенькі люки із десятків оглядових колодязів, як позривали дроти. Та найбільше клопоту буде із доглядом за зведеним. Будувалось у нас, як завжди, поспіхом. Це вже зараз дається взнаки. От і оті бордюри, про які говорив наш голова Іващенко, які ми й самі бачимо. Частина з них вже осипалась, решта посиплеться пізніше. Таке буде і з асфальтівкою, і з Палацом, з усім.

Як ото під час сходу гепнулося, ледь не на голови – зі стелі, щось від освітлювача відвалилось. Ми в залі спочатку зойкнули, а потім засміялись, зраділи, що все обійшлося. А освітлення ж це у Будинку культури встановлено трохи більше року тому. Скільки грошей туди вгатили! А я уявила , будь в залі Президент, чи хтось із поважних осіб, а, мо’, й закордонний гість - як би це все виглядало?

Шановна редакція! Ми, мешканці гуртожитку по вулиці Першотравневій, 43, вимушені через вашу газету „Порадник” звернутися до наших депутатів, членів виконкому та міського голови. Може, хоч так нас почують, тому що на наші письмові звернення (заяви від 16 січня 2009р.) ми відповіді не дочекалися.

Справа в тому, що з 1 січня 2009 року вступив в дію Закон про те, що мешканці, які  прожили в гуртожитках не менше 5 років, мають право на приватизацію кімнати, в якій проживають. Закон гарний. Але негарно робить, а вірніше не робить, міська рада на чолі з чинним головою Поліщуком О.В., що за 3 роки з моменту передачі гуртожитку ВАТ „Нафтогазмаш” у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади, від 6 березня 2006 року, не спромоглася, як це робить добрий господар, виготовити документацію та оформити право власності на гуртожиток, без яких мешканці не можуть тепер приватизувати хоч яке не яке житло.

Втім, треба сказати, що на останній зустрічі жителів міста з народним депутатом Ляшком О.В. наш мер публічно завіряв, що документація є.

„Не бійся ворогів – вони можуть тільки вбити, не бійся друзів - вони можуть тільки зрадити, бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але лише за їхньої мовчазної згоди існують на землі зради і вбивства”. (Бруно Ясенський „Змова байдужих”)

А український варіант – моя хата скраю.

Наша постійна рубрика „Цікаві люди – цікаві зустрічі”з усіх сил бореться з цим, на нашу думку, найгіршим злом, намагається відшукати саме небайдужих людей: вважаємо, що ця людська риса - як закваска для хліба, як фундамент для будинку... це, врешті, великий талант людський.

І криза нас - з  такими людьми - дзуськи вхопить!

Ось такого листа отримали ми напередодні жіночого свята і ставимо його саме в цю рубрику:  знайомимо з чудовою жінкою - енергійною, натхненною, а до всього того ще й вродливою! Ви тільки-но гляньте на цих веселих людей – вони не нудяться світом, вони живуть!

Зібрала їх разом  вона, будьте знайомі – завідуюча бібліотекою села Стрільники Лідія Миколаївна Сохань. Бібліотекар – жіноча професія? Так , на всю бібліотечну систему Бахмацького району лише один чоловік (шана йому і хвала!)і 63 жінки.

І якщо всі працюють так, як вона, то село наше виживе!

Як вже відомо, з 17.11.2008 р. на території України введено в дію новий Закон України «Про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху»,   яким збільшено розміри штрафів  за  порушення Правил дорожнього руху.

Так, з 17.11.2008 р. працівниками Бахмацького ВДАІ виявлено 444 порушень Правил дорожнього руху, з них 37 - за  керування в стані алкогольного сп`яніння.

До Бахмацького районного суду направлено 125 адміністративних матеріалів,  за якими  прийнято 76 рішень.  Оштрафовано 29 осіб, на яких накладено штраф на суму 30,025 грн. та стягнуто штраф на суму 19,145 грн., позбавлено прав керування транспортними засобами 12 осіб, адміністративний арешт- 1 особа та 53 особи направлені на громадські роботи.

Працівниками Бахмацького ВДАІ порушникам Правил дорожнього руху винесена  351 постанова про накладення штрафу. Сума  штрафу складає 85,799 грн., стягнуто штрафів  на суму- 54,742 грн.

 

Ім’я цієї жінки в свій час гриміло на теренах Російської імперії та за її межами, однак в радянських виданнях воно замовчувалось. В „Українському радянському енциклопедичному словнику” (останнє видання) вона характеризувалась як  „...українська культурно-освітня діячка буржуазно-націоналістичного напряму”. Подібне ж всесоюзне московське видання взагалі не згадує її жодним словом.

В енциклопедичному довіднику ”Чернігівщина”, що вийшов друком напередодні розпаду Союзу РСР в 1990 році, теж не знайшлося місця для цього славного імені, й тільки в статті, присвяченій селу Олешні, Ріпкинського району,  побіжно згадується  про неї. Отже, навіть в часи перебудови вона наводила страх, й інформацію про Софію Федорівну „надійно” заховали в інформації про невелике поліське село.

Хто ж вона, ця таємнича і „небезпечна” жінка? 

Ні для кого не буде таємницею, що у даний час відбувається масове скорочення, але, на жаль, цей процес не завжди відбувається з дотриманням законодавства. Найчастіше керівник викликає працівника і пропонує звільнитися за власним бажанням або за угодою сторін. Але це не відповідає діючому законодавству. У даному випадку звільнення працівника повинно відбуватися згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України, а саме: „скорочення чисельності або штату”. Стаття 49(2) Кодексу Законів про Працю України передбачає певну процедуру звільнення. Про наступне звільнення керівник повинен „персонально” попередити працівника не пізніше ніж за два місяця. Поняття „персонально” слід розуміти не як особисту співбесіду між керівником та працівником, а повідомлення працівника про майбутнє вивільнення цінним листом або під розпис. У разі недотримання даної процедури працівник має право звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шоди.

У зв'язку з настанням тепла збільшилась кількість пожеж, основною причиною яких є неконтрольоване випалювання сухої трави та листя на угіддях, пустищах, вздовж доріг тощо, що призводить до загибелі людей та до пожеж лісових насаджень, торфовищ, відключень повітряних ліній електропередач надвисокої напруги.

Лише за останній тиждень на території району з цієї причини виникло 6 пожеж. Так, 4 квітня в с.Бахмач-1 внаслідок пожежі, яка сталася при спалюванні сміття та сухої трави біля будинку, вогонь знищив господарську будівлю. Також по цій же причині 7 квітня виникла пожежа в нежитловому будинку в х.Пашків Бахмацької сільської ради.