Головна

 Такою була  тема наради, проведеної нещодавно в райдержадміністрації відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Бахмацькому районі, ТУ Держгірпромнагляду в Чернігівській області, учасниками якої були керівники та інженери з охорони праці підприємств, установ, організацій району.

Незважаючи на значне  зменшення рівня виробничого травматизму в порівнянні з 2007 роком, в минулому році  в районі зареєстровано 6 нещасних випадків, з них    1- смертельний. Ці випадки трапились в Пасажирському вагонному депо Бахмач  -2, КМС-285 -2, СТОВ „Агро-Світ”-1, СТОВ „Надія ”-1 (смертельний). На жаль, і  в 2009 році нещодавно знов стався нещасний випадок у вагонному депо Бахмач, розслідування якого проводиться в даний час. Потерпілим на виробництві та утриманцям, які втратили годувальника, протягом минулого року Фондом відшкодовано понад 687 тис.грн.  Аналіз показує, що понад 60% причин нещасних випадків – організаційні: невиконання інструкцій з охорони праці, незастосування засобів індивідуального захисту, порушення технологічного процесу, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу, особиста необережність потерпілих. В даній ситуації викликає стурбованість і те, що в умовах економічної кризи окремі керівники проводять скорочення інженерів з охорони праці та спеціалістів, які виконують їх функції, що не поліпшить стан безпеки праці.

Бахмацька школа мистецтв є одним із провідних спеціалізованих мистецьких закладів Чернігівської області. У школі навчається 427 учнів, працює 8 філій у сільській місцевості, відкрито 10 спеціалізацій. Кожного  року  наші  вихованці посідають  призові  місця  в  конкурсах різних   рівнів,   в   тому   числі   міжнародних   та     всеукраїнських,   а випускники школи навчаються у престижних закладах України.

На  жаль, матеріальний стан школи, із-за недостатнього фінансування галузі культури, не відповідає високому професійному потенціалу педагогічного та учнівського колективу.

Одного вечора до мене прибіг старий їжак.

- О горе! Допоможи! Дитятко моє знайди!

- Заспокойся, мій друже колючий. І розкажи: де ж ви, дорослі, були, що маля саме залишилося і десь поділося?

- Сім’я пішла по гриби. Синок залишився в норі. А коли повернулися ми -нірка пуста була. О горе! Зникло кудись маля.

І заплакав гірко їжак. 

   
До    дзвоника я  підійшла. Включила сигнал. Злетілись синички. Вони не прості. Синички ці - зв’язківці - рятівники. Розповіла я їм про горе тваринки. Пташки голівками похитали і маля знайти пообіцяли.

Україна готується відзначити 200-річчя від дня народження свого великого національного  Пророка, поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Здавалось би, до ювілею далеко (де ще той 2014-ий рік!), та його наближення вже відчутне в суспільній атмосфері – в містах і селах країни споруджуються пам’ятники ювілярові, в пресі з’являються численні статті і дослідження, як публіцистичні, так і наукові, карбуються пам’ятні монети, випускаються поштові марки, художники, письменники, композитори, великі і малі творчі колективи готують нові твори, створюють справді величний пам’ятник великому сину України.Укрпошта, наприклад, почала вшановувати майбутнє 200-річчя від дня народження поета ще в минулому році, випустивши прекрасний блок, що наочно характеризує дві грані його величезного таланту – поезію і живопис. На блоці ми бачимо композицію з його художніх творів - знаменитого автопортрета і малюнка  селянської сім’ї, та автографа вірша „Доля” у факсимільному відтворенні, що надає блокові особливого звучання і внутрішньої краси. Вірш „Доля” є першою частиною триптиха (два наступні - „Муза” і „Слава”) єдиного циклу, що являє собою поетичне осмислення пройденого шляху, свого призначення як митця,  мети життя.

На недавнем ежегодно традиционном вечере юные спортсмены отделения легкой атлетики ДМК «Гармония»  подвели итоги прошедшего спортивного года. В уютном зале кафе “Фаворит” собрались дети – учащиеся городских школ №1 и №5, Бахмачской гимназии, Григоровской школы; их родители. Председатель клуба отчитался о проделанной работе, которая включает соревнования разных уровней сложности, но хотелось бы назвать именно те, которые  запомнились, надеемся, бахмачанам. В городе за прошлый год были проведены 1 Всеукраинский, 2 межобластных и 2 районных легкоатлетических пробега. Сборная района, сформированная на базе спортсменов клуба “Гармония”, заняла почетное 3 место на чемпионате Черниговской области по легкоатлетическому кроссу, и что приятно отметить – это было самое успешное выступление за сезон среди районных команд в этом виде спорта.  Призерами и чемпионами области стали Кровлайдис Сергей, Глушко Владимир, Мусияко Иван, Михайлова Дарья, Шевченко Владимир, Шиш Оксана, Прокофьева Евгения, Козьмиришин Евгений. 3 место на первенстве Украины по бегу на шоссе (10 км) в группе ветеранов занял председатель клуба.

Шашки і вірші – що спільного? Здавалося б, нічого. Але не так думає  мій знайомий – інженер за фахом і багатогранна людина – за захопленнями. Тож  й вірші почула я на ... турнірі з шашок.  Що Адам Міцкевич поет – то напевне всі знають, а от що так лірично писав про цю інтелектуальну гру – навряд чи.

А от Валентин Іванович Сушко про шашки може вам багато розповісти: тільки-но в наш Бахмач із сусіднього Конотопу переїхав, то журнал “Шашки” передплатив в першу чергу (і “Літературну газету”), любить і грає давно, практично з дитинства. З тих пір і до техніки триває любов – можна сказати, перша і незрадлива. Ще 5-класником допитливий радіогуртківець отримав за одну з своїх робіт відзнаку на обласній виставці – нагородили Валентина і путівкою в  “Артек”. Щоправда, побачити знаменитий табір не вдалося – жилося їм з мамою, вчителькою молодших класів, сутужно, батько-фронтовик рано помер. Не було великих статків у сім’ї, але був великий потяг до знань, до книги – найбільше любив хлопчина фантастику. Закінчивши 11 класів (як часто вертається наше шкільне реформування до “забутого старого”- було це у 1965 році!), пішов працювати на завод “Червоний металіст”, який випускав обладнання для шахт. Потім – армія, після якої повертається на свою рідну випробувальну станцію заводу і вступає на вечірнє відділення Конотопської філії Харківського по-літеху, але невдовзі переводиться в Одесу і закінчує там політехнічний інститут у 1976 році. Та практичними навичками почав оволодівати ще будучи студентом – на останньому курсі інституту вже працював інженером кафедри електроприводу, практику проходив на гігантах радянської металургії. Робочий стаж продовжив на Конотопському заводі “Мотордеталь”, та доля закинула в наше місто.

З приходом весни зі зливами, сильними вітрами та грозами, що, як правило, спричиняє масові обриви проводів повітряних ліній.

Не забувайте, що обірвані проводи майже завжди знаходяться під напругою, і наявність або відсутність напруги на них можна визначити тільки за допомогою спеціальних приладів. Тому слід пам’ятати, що обірвані проводи знаходяться під напругою, і категорично забороняється не тільки доторкатися, а навіть наближатися до  проводів, які лежать на землі, на відстань ближче 8 метрів при напрузі ліній  10 000  вольт і вище. Забороняється також доторкатися до обірваних проводів різного призначення, що звисають з опор повітряних ліній, дерев і будинків.

Якщо ви виявили обірваний провід, то виставте біля нього охорону, пояснивши про смертельну небезпеку при наближенні до нього, і негайно повідомте чергового диспетчера району електричних мереж по телефону 3-47-58, не знімаючи при цьому охорону до прибуття персоналу РЕМ.

 

Мені в любові освідчилося слово.
Чи може щастя бути більшим?

 

*** 

В історії кожного народу є постаті, які лишили помітний слід в його пам`яті своєю самовідданою боротьбою за кращу долю, перейняті загостреним почуттям справедливості. Це заступники скривджених, знедолених і бідняків. Тож коли як не перед чоловічим святом і поговорити про справжніх чоловіків-захисників!

У англійців – це згаданий в заголовку легендарний розбійник Робін Гуд та його побратими, у росіян – Степан Разін і Омелян Пугачов, у українців – У.Кармелюк, О.Довбуш, С.Гаркуша та інші. Перелік цих славних імен в історії людства практично безмежний, то ж зупинимось на постатях ближчих до історії українського народу, історії нашого краю.

Устим Кармелюк (1787-1635) відомий кожному українцю, напевне, з пелюшок. Ще дитиною інколи чує він тужну пісню про нещасливу долю  „За Сибіром сонце сходить...”, начебто складену самим Кармелюком. Підрісши, на уроках історії та української літератури в школі, знайомиться з його життям, дивиться кінофільми, читає казки і оповідання про цього народного героя. Багато українських письменників, художників, композиторів присвятили йому свої твори і в їх числі легендарна жінка, Марко Вовчок, чиє 175-ліття від дня народження відзначила Україна в кінці минулого року, і яка залишила про Устима Якимовича Кармелюка чудовий роман „Кармелюк”. До того ж Чернігівщина залишила в його біографії помітний слід - тут, в Ніжинському острозі, провів він не один сумний і тяжкий  тиждень.