Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Дороги не повинні скаженіти
- Деталі
- Категорія: Актуальна тема
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 15:08
Дороги бувають різні. Наприклад, грунтові, асфальтовані, з булижнику, з бетонних блоків, зі штучним покриттям тощо. Та з чого б не була зроблена дорога, в усякому разі вона потребує догляду. І якщо догляд відсутній, дорога може СКАЖЕНІТИ. Це слово я не беру в лапки, бо воно так живо відповідає дійсності. Я бачила на власні очі, як вантажні машини розвертало майже на 360 градусів при ожеледиці – ось вам і скаженість!
Один мій знайомий, побувавши в країнах Західної Європи, розповідав, як там дбайливо доглядають за дорогами. Не хочу сказати, що в нашому краю нічого не робиться, але, поклавши руку на серце, стверджую, що наші дороги залишають бажати кращого. Адже є дорожні служби, які систематично, особливо в зимовий період, повинні чистити їх, посипати сумішшю для нейтралізації скользіння.
29 січня - День пам`яті героїв Крут
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 15:05
Про саму подію вже достатньо написано, тож ми не будемо повторюватися, а наведемо уривки з цікавої статті – спроби замислитися над історичними уроками, до чого ведуть політичні чвари, хто розплачується за помилки влади («Українська газета», № 45, 2008 р.)
«ЧАС - ПРОЗРІННЯ НАСТАВ? КРУТЯНСЬКА ТРАГЕДІЯ: ПРИЧИНИ ТА УРОКИ»
...Важливо, аби спогадання про трагедію Крут не перетворилося на офіційну акцію...
Сьогодні чи не кожен школяр і студент знає, як проти добре озброєного більшовицько-московського війська М.Муравйова зважилися виступити курсанти Київської юнацької школи ім. Б.Хмельницького та сотня підпоручника Омельченка, переважно студенти Київського університету Св. Володимира і гімназисти – всього 600 багнетів, приречених на героїчну смерть під Крутами 29 січня 1918 р.
Чи може бути зареєстровано шлюб між особами, одна з яких не досягла шлюбного віку?
- Деталі
- Категорія: Юридична консультація
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 15:03
Чи може бути зареєстровано шлюб між особами, одна з яких не досягла шлюбного віку?
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Сімейного кодексу України (далі - СКУ) право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.
Шлюбний вік для жінок встановлено у сімнадцять, а для чоловіків - у вісімнадцять років (ч. 1 ст. 22 СКУ).
В окремих випадках (вагітність, народження дитини) шлюб між особами, одна з яких не досягла шлюбного віку, підлягає державній реєстрації. Однак та особа, яка не досягла шлюбного віку, повинна отримати таке право у встановленому законом порядку.
Бахмач у 1919 році
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 14:57
(Уривки з нарису Дороша Д.Д. „Місто моєї зрілості”.
Примітки та редагування М. Виноградова. Продовження.)
Примітки та редагування М. Виноградова. Продовження.)
...Не дивлячись на репресії й сваволю денікінців, наші люди не злякалися. Поступово став визрівати рух опору. У нашому Бахмачі колишній батрак великого куркуля Станкевича очолив партизанський загін. Сам господар Станкевич утік, а в його господі став правувати батрак Лось, який й ґуртував на цій базі партизанські сили. Його загін нараховував до 30 осіб. У загоні були комуністами чекіст Корній Примак, комісар Пилипенко та комісар Володимир Вовк. Наприкінці жовтня 1919 року загін Лося, об’єднавшись з батуринськими партизанами, у ранковий час здійснив кавалерійський наскок на штаб денікінського полку у Бахмачі, який був розміщений у хаті Цибульського, та кінний обоз, що розташовувася у Гойдоньковому саду. Денікінцям довелося майже в спідній білизні тікати вже засніженими городами через Гомельську залізницю за Курінські болота, а партизани супроводжували їх пострілами з рушниць та рубали шаблями. Лише у Курінському лісі денікінці прийшли до тями й почали чинити опір партизанському наступу, що призвело до того, що партизани повернули назад, до Бахмача, де їх чекали багатющі трофеї. Забравши коней, вози з награбованим добром та зброю, партизани клусом [риссю] помчали у бік Батурина.
Ожеледиця
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 14:55
- Ну хто розумний надів би у таку погоду чобітки на високих підборах, а? Ну хоч роззувайся! – картала себе Ганночка Степанівна, обережно дибаючи по тоненькому льодку, який покрив легенький пухнастий сніжок. – Не було розуму змалку, то й у старості його не добавиться, - бурмотіла вона...
Їй місяць залишався до виходу на пенсію. І зараз вона поверталася додому з обласного семінару педагогічних працівників. Накупивши два великі пакети продуктів, бідолаха на високих підборах мріяла все-таки якось дотупати до автобусної зупинки. Виїхати за межі міста, яке її дратувало вже три дні, а там на трасі її повинен зустріти син на машині і, дасть Бог, довезти до рідної хати. А з хати вибіжить її зустрічати онук з радісним криком: «Бабусечка! А що ти мені привезла?»
Проте перш ніж потрапити до рідної домівки, потрібно добитись до автобуса. А цей підступний льодок і кроку не давав ступити.
Чи повинні українці шанувати Степана Бандеру?
- Деталі
- Категорія: Точка зору
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 14:52
(Закінчення, початок у №2-3 «Порадника»)
... Продовжуємо цитувати статтю В.Марченка:
«...В протоколах допроса на вопрос о политических взглядах отец Андрей ответил: «За своими убеждениями я нациналист, но не шовинист. Единственно правильным государственным устройством для украинцев считаю единую соборную и независимую Украину». (Напомним, что священник, отец Андрей – отец Степана Бандеры, был расстрелян НКВД-истами на второй день после ареста, в то время как его сын, идеолог ОУН – Организации Украинских Националистов, был брошен фашистами в концлагерь за то, что посмел провозгласить независимость Украины в июне 1941 года). Горькая чаша не миновала и третьей сестры – Владимиры, но выпила она ее позже: арестовали ее, мать пятерых детей, младшему из которых было 10 месяцев, вместе с ее мужем Теодором Давыдюк в 1946 году. Осуджена она была к 10 годам каторжных работ, работала в лагерях Красноярского края, Казахстана, в том числе и в Спасском лагере смерти. Выжила, отбыв полный срок, добавили поселение в Караганде, потом разрешили вернуться на Украину».
Лист із редакції
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 14:51
Читачеві-аноніму! Шановні, якщо ви бажаєте висловити свою думку, то будьте чесні передовсім перед собою – називайте своє ім’я. Анонімних листів, лише за нерозбірливим підписом, жодне видання, що поважає себе, друкувати не буде. Саме такий надійшов до редакції минулого тижня.
Уточнюємо: лист датований 29.12.2008р., указана адреса – вул. Жовтнева, 64. Це адреса універмагу, а в листі мова йде про приватний житловий сектор міста.
Назвіться – і ми готові опублікувати і Вашого листа. Як Ви, напевне, мали змогу пересвідчитися (бо ж читаєте нашу газету, адже Ваша кореспонденція є відповіддю на опублікований лист) ми не надаємо перевагу абсолютно нікому - у нас висловлюються різні, неупереджені думки. При цьому – редакція залишає за собою право мати свою.
Уряд відроджує українське село
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 23 січня 2009, 11:25
2009 рік – початок активної діяльності держави щодо підтримки кооперативного руху на селі. Чернігівщина демонструє яскраві приклади позитивного досвіду сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
2009 рік стане переломним для розвитку українського села. На користь цього твердження свідчать конкретні заходи Кабміну щодо підтримки сільськогосподарських виробників. На відміну від своїх попередників, які уміли лишень бідкатися щодо долі селян, Юлія Тимошенко таки справді працює. Плоди цієї праці можна побачити на прикладі діяльності уряду на ниві сільськогосподарської кооперації. Сьогодні Україна має ресурси для розвитку сільських кооперативів. Що ж потрібно простим трударям, щоб в повній мірі використати власний потенціал? Відповідь на це питання однозначна – підтримка уряду. Адже ні для кого не секрет, що за свою працю прості селяни отримують копійки, а плодами їх діяльності користуються різноманітні ділки та спекулянти.
Село Халимонове. Історична довідка
- Деталі
- Категорія: Подорож Бахмацьким районом
- Опубліковано: П'ятниця, 09 січня 2009, 12:13
Село Халимонове – центр Халимонівської сільської ради, якій підпорядковані села Глибоке, Калинівка, Мовчанів, Петровське. Розташоване на схід від міста Бахмача за 5 кілометрів. В селі розміщена залізнична зупинка „Хутір Халимонове”. Населення 875 чоловік (на 2001 рік).
Перша згадка про село датована другою половиною ХVІІІ століття. Відомо, що перші поселенці села поселились на цій території в епоху останнього періоду Гетьманщини, з числа так званих „казенних” людей. Ці люди переселились на землю козацької старшини.
Існує легенда про назву села: один селянин в давні часи був чумаком і часто їздив до Криму. Одного разу, приїхавши із поїздки, почав розповідати односельцям, що слово „улюблений” на грецькій мові „філомон”. А в односельців це слово виходило „халимон”, тому що звука „ф” тоді не було. Звідси і пішла назва села – „улюблене” тобто „халимон”, а хто в ньому живе – халимонівці.
За іншою легендою – центральна вулиця села в ХІХ столітті називалась Ставковою, яка вела на Київ і якою в 1824 році проїздив російський поет О.С.Пушкін. Він дав гроші на будівництво місцевої школи. Тому, коли вона була побудована, дістала назву Пушкінської. Пізніше вона стала церковно-приходською, а коли були створені земства – земською.
Про життя і проблеми Халимонового сьогоднішнього
- Деталі
- Категорія: Подорож Бахмацьким районом
- Опубліковано: П'ятниця, 09 січня 2009, 12:11
Про життя і проблеми Халимонового сьогод- нішнього ведемо розмову з сільським головою Євтушенком Олександром Миколайовичем, якому односельці довіряють цю посаду з 1998 року.
Почнемо з того, що є найболючішим для всієї України, - демографії. Станом на 1 січня 2008 року на території сільської ради проживало 1372 мешканців. Це Халимонове безпосередньо і колишні хутори, нині села: Мовчанів - 178, Глибоке - 150, Калинівка - 127, Петрівське -62. Якщо порівняти з даними останнього перепису (2001 рік), зменшення незначне – тоді було 1478. Хоча звичайно, буму народжуваності не спостерігається – у дитячому садочку, що був збудований свого часу (за головування В.М.Сіденка)на 120 місць, зараз 15 діток. Населенні пункти розкидані на великих відстанях, тож і з дорогами, звісно, проблеми є чималі. Так, ще з 2005 року сільська рада стукає в усі чиновницькі двері, аби посприяли у будівництві дороги на Калинівку. Село практично відрізане від життя, говорить Олександр Миколайович, навіть „Швидка допомога” відмовляється їхати по такому бездоріжжю. Щоправда, перша медична є – і в Калинівці, і в Петрівському ( це крім Халимонового) працюють ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти).
Детальніше...