Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
С удовольствием побежал бы со всеми
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2009, 11:27
Праздник бега снова порадовал и бахмачан, и гостей. Как всегда, приехали в наш городок легкоатлеты из других регионов. Только киевлян прибыло 19, среди них несколько моих знакомых по предыдущим праздникам. Когда-то и сам выходил на дистанцию, но теперь здоровье уже не то. Впервые, кажется, побежали в 1993 году. Спонсором был молочноконсервный завод, а призами - его продукция. Сгущёнку той поры приятно вспоминать и сейчас – не чета всем сегодняшним сникерсам, баунти и прочим суррогатам. Теперь призы разнообразней, да и спортивное по сути мероприятие наполнилось праздничностью, музыкой , интересными конкурсами. Всё это благодаря энтузиазму Бориса Михайлова, несколько лет его поддерживает городской совет, в частности, мэр Олег Полищук. Киевские мои друзья отметили, что теперь включилось в мероприятие и районное начальство, и ехидно при этом заметили, что это признак скорых выборов. Подарили друг дружке грамоты и вещи поценнее, а в адрес организатора и вдохновителя этого захватывающего спортивного торжества не нашлось даже доброго слова. Было неловко особенно перед гостями со столицы. Правда, эту несуразность заметил и мэр - Олег Васильевич пообещал поднять вопрос перед исполкомом о премировании Михайлова за весомый вклад в популяризацию спорта в городе. Это заявление было встречено самыми дружными аплодисментами.
Приєднуйтесь!
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2009, 11:25
Важко переоцінити спонсорську допомогу для розвитку футболу серед юних бахмачан з боку благодійника, віце-президента аматорської футбольної команди «Єдність» Анатолія Петровича Гаврильченка. Вирішили юні бахмачани віддячити своєму спонсору, тим більше, для цього з’явився слушний привід – Анатолію Петровичу виповнилось 55. Любителі гри в шкіряний м’яч вирішили організувати турнір, присвятивши його ювілею благодійника. На змагання запросили кілька команд, відгукнулись спортсмени з Коропа, Ніжина, Ромнів. Включились і команди бахмачан: «Єдність» та ДЮСШ.
Два дні тривали баталії на футбольному полі. Поспішу вдовольнити цікавість читача – бахмачани першість вибороли.
Сам ювіляр прибув на це своєрідне футбольне свято, із задоволенням вручав кубки переможцям і сувеніри кращим гравцям всіх команд.
Собаче, котяче життя
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2009, 11:24
Стаття в „Пораднику” „Кузьку не надо!” І питання до кожного: „А ви як вважаєте?” Тобто це питання і до мене (я - передплатник газети).
Отже, розуміння моє. На вулицях міста дійсно розвелось багато гавкаючих і нявкаючих тваринок. Звідки вони взялись? Їх нам що, завезли з Борзни, Ніжина, з-за кордону..? Місце їх появи – наше місто.
Як на мене, невірний розповсюджений вислів, що про рівень держави судять по ставленню до дітей та старих людей. Ні – по ставленню людей до братів своїх менших, до тих, кого приручили.
Прийшло на пам’ять: 10 років тому наша кішка привела 2 котиків, їй було 14 років - загинула. Кошенят годували з піпетки, гріли лампою. Але вберегти не змогли. Поклали в коробку, несли закопати біля кішки. Проходила жінка, побачивши це, почала так „гарно” соромити:”Це ж страшенний гріх!” Вочевидь, вирішила, що ми позбавили їх життя. Слова з її вуст сипалися, як горох. Зауважила їй, що то за класифікація гріха: „страшний”, „середній”, „малий”. Адже написано: „Гріх є гріх – словом, помислом, ділом”. Та жінка ніби й не чула, здавалося, кінця розмови не видно. Але ним несподівано стала її відповідь на моє запитання: „А у Вас коти є?” „Так, дві кішечки, - єлейно піджавши губи, відповіла поборниця зі „страшенним гріхом”. – Наводять кошенят, а я їх підгодовую і відношу в людяні місця, на базар, наприклад”. Чуєте?!
Бахмач у 20-х роках ХХ ст.
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2009, 11:17
(Нарис Д. Дороша „Місто моєї зрілості”.
Коментарі й доповнення М. Виноградова)
Коментарі й доповнення М. Виноградова)
Закінчимо історію агропункту (№13 „Порадника”): „На землях Жовтневого відділення будувалася центральна садиба агропункту з конторою, житловим масивом та центральною майстернею. Новосілля справляли у 1937 році, тоді ж Бахмацький агропункт почав спеціалізуватися лише на вирощуванні маточних буряків на насіння й почав зватися Бахмацьким бурякорадгоспом.
1920 року у призалізничному селищі був відкритий птахокомбінат. Зараз це модернове підприємство називається м’ясокомбінат, а на початку свого зародження птахокомбінат мав вигляд довгих дощатих сараїв з лавками з боків та довгими жолобами для приймання пір’я. У 1921 році Радянський уряд уклав торгівельну угоду з Австрією на поставку сільськогосподарської продукції; у народі відома скорочена назва цієї угоди – „РАТО”. Після підписання цієї угоди Бахмацький птахокомбінат отримав потужний стимул до зросту. Тоді з Австрії у Бахмач доправили величезну вантажівку, на бічному борту якої був цей напис „РАТО”. Завдяки їй значно прискорилися рухомі операції птахокомбінату. Автомобілем привозили з далеких сіл живу птицю на птахокомбінат, де її обробляли. На цьому ж автомобілі відвозили вже різану птицю у акуратних ящичках до залізничного пакгаузу для відправки залізницею до Австрії. Торгівельні зв’язки з Австрією продовжувалися аж до початку Другої світової війни, до 1940 року.
Вербиченька-сестриченька
- Деталі
- Категорія: Здоров'я
- Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2009, 11:15
Верба – настільки цілюща рослина, що повністю заміняє аспірин. І коли її аптечний родич робить зі шлунком решето, то навар з верби незамінний при простудах, дуже помічний печінці, шлунку, вгамовує артрит, промиває нирки, відкриває в шкірі не просто пори - очі. Тому вона особливо шанована в сільських знахарів. Верба потогінна, заспокійлива, ранозагоююча. Верба тамує головний біль, гасить різні нервові зриви, ревматичні, подагричні, інші суглобові болі. Вона цілюща при жовтяниці, хворобах коси-селезінки, запаленнях сечових шляхів. Незамінима при жіночих недомаганнях. Бажана в стоматології, при ангіні. З лікувальною метою здебільшого беруть вербу ламку, або білу.
Аритмія серця, бронхіальна астма. 2 ст. ложки кори верби на 300 мл окропу кип’ятити на слабенькому вогні 10 хв. Вживати по 50 мл три-чотири рази в день перед їжею.
Болі в суглобах. В травні ранком до схід сонця обшморгують листя, пропускають через м’ясорубку, далі – сокочавку. 20 мл соку верби випарюєте вполовину. Десертну ложку соку розводите з медом 1:1, висмоктуєте ретельно раз на день. Десять днів підряд. Робите 10-денну перерву й повторюєте захід. При потребі робите двотижневу перерву й повторюєте ще раз. Для закріплення лікування берете ячмінне борошно й сік айви. Робите тісто. Обкладаєте хворі суглоби, обгортаєте целофаном, смухом, на ніч. Десять разів.
Демографічна ситуація
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 10 квітня 2009, 11:06
За повідомленням відділу РАЦС (реєстрації актів цивільного стану) у березні 2009 року по Бахмацькому району зареєстровано 41 народження, з яких 17 – у райцентрі.
Знову жіночого полку прибуло – на 26 дівчаток лише 15 „кавалерів”, і їх нарекли такими іменами:
Аліна, Алла, Анна, Анастасія (стабільно тримають першість – четверо!), Валерія, Вероніка, Віра, Вікторія, Віталіна, Дар’я, Дарина(2), Катерина, Каріна, Марина(2), Марія, Олександра (2), Поліна, Софія, Юлія, Яна.
Від сесії до сесії
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 квітня 2009, 11:03
31 березня відбулася 40 сесія міської ради. Питань, що вирішувалися, було лише трохи менше – 35. Хоча в ході сесії щодо цього виникло питання у депутата В.Воскобойніка:”Чому в запрошенні на сесію визначено 17 питань, а зараз звідкись виникає 35?” Багато проблем у нашому місті? Звісно, навіть такою кількістю не обмежишся, але ж регламент вимагає, щоб попередньо всі питання обговорювалися на відповідних комісіях, а не просто перед сесією, на швидку руку, одним оком депутат його „вивчав”. Тобто – підказка для вас, шановні громадяни: хочете, щоб ваше звернення було розглянуто належним чином, треба подавати заздалегідь, для цього потрібен час.
Але не остання причина таких накопичень питань й у відвідуваності (невідвідуваності) депутатів: як комісій, робота в яких є безпосереднім обов’язком кожного депутата, так і пленарних засідань.Остання сесія також починалася за наявності 22 з 30 зареєстрованих.
Обговорення першого питання було хоча й тривалим, але без бажаної крапки в кінці. Як відомо, у цьому році відбулася передача в оренду КП (комунального підприємства) „Бахмачтепломережі” Чернігівському Облтеплокомуненерго, для заключення договору по якій приїхав на сесію представник останнього. Та на розгляд сесії було подано три варіанти договору, до того ж – з цілою низкою неузгодженостей. І хоча, за словами міського голови О.Поліщука, й працювали вони з чернігівським представником „до 12 ночі”, питання для присутніх не прояснилося, і депутати прийняли рішення доопрацювати договір і прийняти його на другому пленарному засіданні сесії, через тиждень. Таке рішення – до честі наших обранців, адже воно свідчить про відповідальний підхід у принципових питаннях. Недаремно й запитували вони директора „Тепломережі” С.Приходька: що буде з людьми? За словами Сергія Віталійовича, з 53 чоловік залишається на підприємстві 37.
Слідами пуклікацій
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 квітня 2009, 11:01
Із точкою зору автора фейлетону „Зубна страшилка” (№12 „Порадника”) категорично не погоджується завідуюча стоматологічним відділенням Бахмацької центральної лікарні Ніна Петрівна Міщук. Отже, погляд фахівця.
Води певний час дійсно не було – зараз з цим проблеми вже немає. Але насправді проблеми це і не становило – весь час вимушеного «безводдя» її постачали у необхідній кількості, брали у сусідів, привозили, як і було сказано у фейлетоні, бочкою.
Висловлюю припущення, що саме це і стало об’єктом сатири, адже без водопроводу важко помити працюючому лікарю руки самому, без сторонньої допомоги.
Ніна Петрівна сміється, що вода як така фактично не може бути засобом стерильності. «Святу святих» медичних кабінетів у їхньому відділенні забезпечують передовсім дезинфікуючі засоби. І медичною нормою є миття тих таки рук ефективним засобом під назвою «стеріліум», а не водою. «І я просто впевнена, що жоден лікар не порушить цю норму. Коли це не аргумент, то безперечним аргументом може бути те, що таким чином лікар захищає й себе, не лише хворого. Чи не так? А щодо інструменту, то стерильність взагалі не оговорюється». І лікар розповідає мені дуже детально, як це робиться у їхньому відділенні. Якщо це цікаво й читачеві, то коротко: його обробляють деззасобами («І на цьому ми не економимо – беремо лише дорогі»), потім промивають (тут якраз і застосовується вода) і ставлять на прожарювання в сухожарову шафу. У кабінетах стоять стерильні столи «Панмед» для інструментарія.
Лист до редакції
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 03 квітня 2009, 10:59
Читати вашу газету регулярно не маю змоги, бо я студент. Але всі примірники для мене зберігають, то надолужую, як приїжджаю на вихідні. Звісна річ, звернув увагу на публікації з нагоди 100-річного ювілею Кодакова. Адже він не просто мій земляк.
Олександр Костянтинович - мій дід!
Сонячними вкраплинами в моїх спогадах про дитинство спливають миті спілкування з ним. На жаль, це траплялось не так часто, як хотілось би. Все від того, що дід, як не дивно, більше належав не родині, а громаді. У нього постійно перебували відвідувачі – це й батуринці, і з усього нашого району, нерідко заїжджали гості з Чернігова. Пригадую, якось приїхала ціла делегація письменників з Києва. Часто ті відвідини продовжувались подорожами на природу, якщо було місце, то потрапляв на ті екскурсії і я. Але найбільше задоволення отримував від спілкування з дідом, коли випадали щасливі миті залишитись з ним наодинці. Він був чудовим оповідачем, пам’ятав безліч захоплюючих історій. Особливо цікавими були бувальщини із мисливського життя, розповіді про природу.
Книжковий огляд
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 квітня 2009, 10:53
„Поет працює не на показуху – поет працює на майбутнє”.
(Т.Федорова)
(Т.Федорова)
Вітаємо нашого співавтора, поетесу, що оспівує рідний (саме так - наполягає! – чоловічого роду) Курінь вже третьою за друком книгою. Побачила світ поетична збірка Тетяни Федорової „Третя ластівка”, з присвятою, не багато - не мало, сільському голові. Оригінально, небачено – вірші присвячують коханим, рідним людям, то якщо голова місцевої громади став людям рідним – добра ознака. Дай Боже, аби множилися такі почини й були вони щирими, то може, нарешті й заживемо ой як добре...
Детальніше...