Головна

Було приємно, що тема спорту , футболу, легкої атлетики, яка висвітлювалася на сторінках «Порадника», викликала чимало відгуків. А Василь Максимович Іванов, колишній педагог, передав нам допис.  Подаємо  його із незначними скороченнями.

«...Продолжайте популяризировать  спорт, это благородное дело. Спорт  - это и  здоровый способ жизни, он  - действенный заслон вредным привычкам. Лично увлекаюсь футболом много-много лет, постоянно посещал стадион, где был одним из заядлых болельщиков.  Как хорошо, что есть спонсор,  который поддерживает нашу молодёжь. Ведь и бразилец Пеле, и наш Шевченко выросли в мастеров мирового класса, начав играть, по сути, на пустырях. Приятно удивлён, что в соседних Плисках есть такая интересная футбольная дружина, в которой могут проявить себя  и наши молодые дарования. Рассказывайте об этой футбольной команде чаще, думаю, это будет интересно многим любителям подвижной игры с кожаным мячом.

Хочу сказать доброе слово и в адрес  мэра города Олега Полищука, который на протяжении многих лет  поддер-живает  проведение спортивных соревнований...»

Цей лист попросили прокоментувати тренера  ДЮСШ В.П.Стецюка.

„Слуги її величності музики” назвали ми репортаж із концертної зали Бахмацької школи мистецтв. А зараз трохи більше про них – учасників звітного концерту та їх наставників.

Зі сцени лунало: „Виступає лауреат (переможець, дипломант)... конкурсу”. Почесне звання – це лицева сторона будь-якої перемоги. А скільки стоїть за тим! Праці, напруження, моральних і (вибачте, але ж це сувора реальність життя) матеріальних затрат. Та якщо врахувати, що матеріальні – це не лише гроші, а й твій час – за комп”ютером „зависнути”, як друзі-однокласники, чи розучувати гами. І шліфувати, шліфувати... Бо оцінювати  на тих конкурсах тебе будуть не люблячі батьки, як на цьому концерті, а професіонали найвищого рівня. Зазвичай конкурси припадають на весну: розквітає природа – й таланти розкриваються у повній красі.

- Так, і цьогорічний конкурсний сезон був вкрай напруженим, - ділиться директор О.П.Іванько. -У творчих поїздках були практично два місяці – березень-квітень. Навіть ще не всі результати відомі. Ось буквально остання новина: Аня Скороход, учениця нашого педагога Наталії Тищенко, стала дипломантом Всеукраїнського конкурсу вокалістів, що проводився у Шостці. А взагалі на обласні та всеукраїнські конкурси цього року їздили практично всі відділи школи: і хор „Надія”, і ансамблі скрипалів та народних інструментів, і вокальне тріо, і фортепіанний, і хореографічний, і теоритичний відділи. До того ж, народний, наприклад, був представлений буквально всіма видами інструментів: акордеон, баян, бандура, домра, гітара, сопілка. Щодо останнього, то треба відмітити Юру Бабкіна, який представляв школу і як „народник” – сопілкар, і як „духовик” – грою на блок-флейті. У конкурсах взяли участь більше 100 дітей, а це близько четвертої частини школи. І ми вдячні нашим вихованцям за те, що „тримають планку”, як кажуть спортсмени: перемоги на престижних мистецьких форумах стали вже доброю традицією. І ось остання приємна новина для нас: вперше за багато років творчих досягнень наш лауреат Данило Оксінь поїхав в «Артек», путівкою за успіхи його нагородила районна державна адміністрація.

В былое время в районной газете  публиковались материалы  под рубрикой  «Якби я був керівником». Почему-то от  неё отказались.  Думаю, было бы целесообразным возродить её в «Пораднику». От этого ваша газета только выиграет. Если моё предложение  поддержите,  то предлагаю и  материал.

Читал в местной печати, что у нас в районе  проложено несколько асфальтированных дорог  к хуторам. Естественно, делать это нужно, но ведь следует учитывать фактор целесообразности. Не в первую же очередь создавать столбовую дорогу к местам обитания единиц. Взять  к примеру проезжую часть путепровода. Здесь за один час  промчит больше автомашин и проследует пассажиров, чем к хутору за целый месяц. К приезду Литвина  засыпали отсевом ямы в асфальте на упомянутом путепроводе. Всё это окончательно  вымыл первый же небольшой  дождик. Теперь от этого  добавилось только пыли. Так нужно ли пылить нам в глаза?

Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім – місто, а згодом і атомна електростанція.

... І було це літа Божого 1986-го.

26 квітня на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя.

Слово “радіація” походить від латинського “радіус”, що означає “промінь”. Тобто те, що рухається у просторі, як промінь світла.

Я хочу поділитися деякими спогадами про ті страшні дні.

Пам’ятаю, як у початкових класах ми виготовляли білих журавликів з паперу. Нам розказували, що їх надсилають японським дітям, які потерпіли від ядерного вибуху у Хіросімі і Нагасакі. Але ми вміли рахувати і запитали, чому діти страждають від вибуху, коли їх ще не було на світі у 1945 році.

- А ви ще малі, аби зрозуміти, - відповіла вчителька, - що хвороби, які виникають внаслідок радіації, передаються від батьків дітям.

 

Від перших часів заснування залізничного вузла до 1917 року селище при станціях Бахмача не мало власної православної церкви. Місцеві мешканці ходили молитися до православних церков містечка Бахмача, а робітники й службовці залізниці молилися у себе на службі, бо на кожному вокзалі був іконостас, і так звані „приписні” священики з найближчих церков правили по суботах вечірню службу. Заможні поміщики й великі пани їздили говіти навіть до Києва.

Перша світова війна була у розпалі, а наше місцеве Бахмацьке земство та залізничне начальство ініціювали побудову православної церкви у пристанційному селищі. У 1916 році був утворений оргкомітет по збиранню необхідних для побудови коштів. Серед залізничних робітників та службовців були розповсюджені підписні листки на будівництво церкви. Досить багато коштів офірували заможні господарі пристанційного селища. Та й Бахмацьке земство виділяло грошову допомогу для святої справи. Того ж таки 1916 року був залитий й виведений фундамент для церкви. Місце під неї визначили з північної сторони дерев’яної жіночої школи, з метою використати одну стіну школи (там, де була зала для зборів) для побудови церкви*. Весь 1917 рік минув у заготівлі необхідної деревини для будівництва. У 1918 році почали зводити стіни й дах, а вже на початку 1919 року церкву освятили з побажаннями довгих літ життя. Керував й наглядав за будівництвом інженер станції Бахмач-Гомельский Гриневич. Внутрішнє облаштування під час освячення церкви не було дороблене, стіни були навіть не побілені. А для наповнення іконостасу ікони збирали мешканці пристанційного селища. Першим священиком бахмацької церкви був Феодосій Луданов.

Майже 90% перевірок додержання вимог стандартів, норм і правил при виробництві продукції мають негативний результат.

Про це повідомила начальник відділу державного нагляду за додержанням стандартів, норм та правил ДП «Чернігівстандартметрологія» Олена Сліпець.

«У 1 кварталі інспектори держнагляду виявили порушення вимог стандартів при проведенні 49 перевірок – 89% від загальної кількості», - сказала вона.

Олена Сліпець розповіла, що протягом 3 перших місяців року фахівці держнагляду провели 33 перевірки додержання вимог стандартів при виробництві харчової продукції. З них 94% мали негативний результат.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.06р. №919, застосовується у випадках втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу).

Згідно із підпунктом 1 пункту 3 вказаного порядку, за період до 1 січня 1998р. заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника – виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, в установі, організації, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

Збереження життя та здоров’я людей – надзвичайно складна, відповідальна і благородна справа. Указом Президента України від 18 серпня 2006 року установлено День охорони праці, який відзначається 28 квітня. Це слушна нагода звернути увагу суспільства на проблеми з дотримання промислової безпеки, активізувати зусилля працівників з охорони праці, всіх учасників виробничого процесу з метою недопущення нещасних випадків. В цьому році він проводиться  під девізом «Життя та здоров’я на робочому місці – основне право людини».

На жаль, ці питання дуже актуальні. Якщо у 1 кварталі цього року трапився тільки один випадок виробничого травматизму в Бахмацькому, Борзнянському та Коропському районах , то тільки за 15 днів квітня сталось 7 випадків травмування людей, в тому числі  2- зі смертельним наслідком, розслідування яких ще триває. („Порадник” обіцяє дати інформацію, як тільки воно закінчиться). По видах подій це падіння потерпілих,враження електрострумом , наїзд транспортних засобів, забої.    

Продовжуємо розмову з начальником Бахмацького відділення ДАІ С.Г.Гудимою. (Початок - №15 „Порадника”).

Сергій Григорович ознайомив з попередніми (перевірка триває) результатами весняного комісійного огляду наших доріг.

- Контрольними перевірками встановлено, що після за-кінчення зимового сезону автомобільні дороги в незадо-вільному стані: на більшості – ями та вибоїни, зношена дорожня розмітка, не в кращому вигляді  й тротуари, узбіччя, розділові смуги тощо. В населених пунктах району дороги, що не мають твердого покриття, також у вкрай занедбаному стані.

- Сергій Григорович, часто люди скаржаться на вашу службу - мовляв, куди ДАІ дивиться: знаків і „зебр” немає, паркуються де прийдеться та багато іншого?

 - Так, і нам багато скарг надходить. Але ж уточнюю: утриманням вулично-шляхової мережі наша служба не займається. Це обов’язок рад, до яких належать ці дороги.  Дороги районного значення обслуговує райавтодор, а внутрішні – сільські, селищні ради, у місті – міська. Незадовільний стан доріг всі пояснюють браком коштів. Практично комунальні господарства відповідних рад належним утриманням вулично-шляхової мережі не займаються.